Позитивні дані про військовослужбовця не можуть свідчити про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням – Верховний Суд вважає, що потрібна ізоляція від суспільства

Якщо вчинення військовослужбовцем непокори, що виразилась у відкритій відмові виконати законний усний наказ, хоч і не призвело до настання тяжких наслідків, але за певних обставин могло призвести до прориву російськими окупаційними військами оборони Збройних Сил України на певній ділянці, то позитивні дані про засудженого не є противагою суспільній небезпечності вчиненого ним військового кримінального правопорушення і не можуть свідчити про можливість звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Виправлення засудженого військовослужбовця та запобігання вчинення нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства. Про це зазначила у своїй постанові від 23 травня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду по справі №185/4595/22.

Обставини справи

Старший солдат – військовослужбовець військової служби за контрактом, який з 2015 року проходив військову службу в різних підрозділах, і є учасником бойових дій, наказом командира від 1 червня 2022 року був призначений на посаду водія десантно-штурмового взводу.

У червні 2022 року, перебуваючи в місці тимчасового розташування тилового пункту управління десантно-штурмового батальйону, він відмовився виконати усний наказ заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення щодо вибуття до командно-спостережного пункту для подальшого виконання завдань у складі своєї роти, чим, як зазначала сторона обвинувачення, підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу.

Вироком міськрайонного суду військовослужбовця засуджено за ч. 4 ст. 402 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Апеляційний суд скасував звільнення від покарання з випробуванням, і вирішив, що військовослужбовець має відбути реальний строк позбавлення волі 5 років.

У касаційній скарзі до Верховного Суду адвокат просив змінити вирок апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК звільнити підзахисного від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Вказує, що апеляційний суд не зважив на конкретні обставини кримінального правопорушення, які, на думку захисника, не становлять підвищеної суспільної небезпеки, адже причиною відмови виконувати наказ начальника було погіршення стану здоров`я та потреба в лікуванні, через що обвинувачений не мав можливості належно реалізувати поставлене завдання, а тяжких наслідків від його дій не настало.

Також захисник вважає, що апеляційний суд не врахував даних про особу засудженого, який з 2015 року проходив військову службу в різних підрозділах, є учасником бойових дій, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину.

Позиція Касаційного кримінального суду

Верховний Суд залишив без змін вирок апеляційного суду. В обґрунтування позиції ККС вказує, що засуджений, уклавши контракт на проходження військової служби, добровільно взявши на себе обов’язки військовослужбовця, у період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ начальника, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що положення ст. 75 КК застосовуються з урахуванням мети покарання, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану не лише запобігатиме вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини.

Це може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

Зваживши на характер, тяжкість і конкретні обставини вчиненого засудженим кримінального правопорушення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, відмітив Верховний Суд.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.