ТЦК не відвідав матір військового з інвалідністю I групи, яка потребує постійного догляду, але відмовив йому у звільненні – що вирішив суд
Військовослужбовець, який просив підтвердити необхідність постійного догляду за матір’ю з інвалідністю І «Б» групи для звільнення зі служби за сімейними обставинами, оскаржив у суді висновки територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Суд дійшов висновку, що перевірку було проведено формально, а її результати не відповідали фактичним обставинам справи.
Через що виник спір
Військовослужбовець звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив:
- визнати протиправними дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо складання акта перевірки сімейного стану військовослужбовця військової частини від 12 січня 2026 року, яким не підтверджено здійснення постійного догляду військовослужбовцем через інших членів сім’ї, які зобов’язані здійснювати догляд за його матір’ю;
- зобов’язати територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно здійснити перевірку сімейного стану військовослужбовця та видати акт перевірки сімейного стану, яким підтвердити факт необхідності здійснення постійного догляду за матір’ю, за формою, встановленою додатком 23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10 квітня 2009 року.
Позиція військовослужбовця
Позивач обґрунтовував вимоги тим, що 27 березня 2022 року його призвали на військову службу. У процесі проходження служби виникли сімейні обставини, які об’єктивно унеможливлюють подальше виконання військового обов’язку, а саме необхідність здійснення постійного стороннього догляду за матір’ю, яка є особою з інвалідністю першої «Б» групи з 5 березня 2025 року безстроково. У зв’язку з істотним погіршенням стану здоров’я мати не може самостійно забезпечувати свої основні життєві потреби.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 7 квітня 2025 року матері встановлено інвалідність першої «Б» підгрупи безстроково з чітким зазначенням потреби у постійному сторонньому догляді. Це підтверджується висновками лікарсько-консультативної комісії та висновками про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду.
Після смерті батька мати залишилася сама. Військовослужбовець звернувся з рапортом про проведення перевірки сімейного стану з метою звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». До рапорту додано документи, що підтверджують родинні зв’язки, інвалідність матері, потребу в догляді, нотаріально посвідчені заяви інших родичів про неможливість та небажання здійснювати постійний догляд, довідки про склад сім’ї тощо.
Чому ТЦК відмовив
За результатами перевірки ТЦК та СП склав акт від 12 січня 2026 року, у якому за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено наявність осіб першого і другого ступеня споріднення. В акті зазначено, що факт необхідності здійснення постійного догляду не підтверджено. Інші родичі вказували на неможливість та небажання здійснювати догляд, що, на думку відповідача, не є поважною причиною.
Позивач вважав, що комісія не відвідала задеклароване місце проживання матері, не з’ясувала фактичні обставини окремого проживання інших родичів, які мають власні сім’ї та малолітніх дітей, і підійшла до перевірки формально.
Що вирішив суд
Полтавський окружний адміністративний суд розглянув справу № 440/4448/26 в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалив рішення задовольнити адміністративний позов.
Суд визнав протиправними дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо складання акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12 січня 2026 року, яким не підтверджено здійснення постійного догляду через інших членів сім’ї.
Суд зобов’язав ТЦК та СП повторно здійснити перевірку сімейного стану військовослужбовця та видати акт перевірки сімейного стану, яким підтвердити факт необхідності здійснення постійного догляду за матір’ю, за формою, встановленою додатком 23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10 квітня 2009 року.
Суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань територіального центру комплектування та соціальної підтримки витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 гривень.
Чому суд став на бік позивача
Суд зазначив, що відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема у зв’язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім’ї самі потребують постійного догляду.
Відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України комісія з перевірки сімейного стану зобов’язана відвідати задеклароване місце проживання особи, за якою здійснюється догляд, перевірити відомості щодо наявності інших членів сім’ї та скласти акт за встановленою формою. Суд встановив, що комісія не відвідала місце проживання матері, не врахувала, що інші родичі спільно не проживають з нею, не пов’язані спільним побутом і проживають окремо, а тому не вважаються членами сім’ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України та не можуть здійснювати постійний догляд. Висновок акта про те, що факт необхідності здійснення постійного догляду не підтверджено, є необґрунтованим і формальним.
Суд послався на принцип верховенства права, обов’язок суб’єкта владних повноважень діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а також на необхідність ефективного захисту прав осіб з інвалідністю відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

















