Розвиток судової практики щодо захисту бізнесу під час війни: головні акценти від фахівців

Про судову складову частину стратегії захисту бізнесу в Україні розповіли учасники завершальної третьої сесії IX Міжнародного форуму із захисту бізнесу, організованого видавництвом «Юридична практика». Спікери зупинились на обговоренні ключових питань та поділилися своєю новітньою практикою у сфері банкрутства, спорів щодо оподаткування, санкційної політики, а також захисту від недобросовісної поведінки контролювальних органів.  Модераторкою сесії стала Тетяна Лисовець, старший партнер АК «Соколовський і Партнери». Про це пише Юридична практика.

Сесію розпочав виступ Олени Фонової, судді-спікера Господарського суду Луганської області, к.ю.н., який був присвячений проблематиці банкрутства під час воєнного стану. Вона зосередилася на викликах, пов’язаних із майном юридичних осіб, розташованим на тимчасово не підконтрольних Україні територіях.

Пані Фонова зазначила, що такі справи створюють серйозні труднощі для українського правосуддя. Попри зусилля суддів багато питань залишаються неврегульованими на законодавчому рівні. Частина з них вирішується завдяки судовій практиці, однак більшість проблем залишається актуальною.

Окремо суддя звернула увагу на складнощі, пов’язані з банкрутством юридичних осіб, чиє майно перебуває на тимчасово окупованих територіях. За її словами, арбітражні керуючі та кредитори добре обізнані з цією проблематикою, яка існує ще з 2014 року, після анексії Криму, захоплення частини територій Донеччини та Луганщини. Однією з ключових проблем є відсутність чіткого законодавчого рішення щодо подальшої долі таких справ. Основні труднощі стосуються доступу до майна, його інвентаризації та можливості його реалізації.

Пані Фонова підкреслила, що через позицію державних органів, таких як податкова або пенсійний фонд, яка часто полягає в пролонгації справ до закінчення військової агресії, ці справи можуть залишатися нерозв’язаними понад 10 років. Відповідний правовий механізм завершення таких справ у кодексі відсутній, що фактично робить неможливим завершення процедур банкрутства.

Щодо судової практики Олена Фонова зазначила, що є випадки, коли через відсутність арбітражного керуючого суди закривали справи на підставі відсутності предмета спору відповідно до частини 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу. Водночас питання, що робити, коли арбітражний керуючий присутній, залишається відкритим, оскільки судова практика в цьому напрямі ще не сформувалася.

Важливий момент, на який звернула увагу суддя, стосується нововведень у Кодексі України з процедур банкрутства. Зокрема, абзац 8 пункту 1-6 Прикінцевих положень передбачає, що збитки, завдані боржнику внаслідок збройної агресії проти України, підлягають обов’язковій оцінці за процедурою, встановленою Кабінетом Міністрів. Однак проблема полягає у відсутності фінансування: кредитори не створюють фонду для авансування, а арбітражний керуючий не може здійснювати оцінку власним коштом. За словами пані Фонової, наприклад, в одній з останніх справ вартість такої оцінки перевищила 2 млн грн, що робить її недоступною для багатьох підприємств.

Людмила Куса, молодший партнер адвокатського об’єднання GRACERS, у своєму виступі порушила питання захисту бізнесу від претензій правоохоронців та контролювальних органів. Вона зосередила увагу на основних аспектах, що викликають інтерес із боку органів, таких як:

• завищення цін, яке може включати ситуації, коли інші учасники ринку пропонують дешевше, навіть якщо пропозиція не підтверджена, або коли держава мала можливість отримати товар чи послугу дешевше. Це стосується також випадків, коли товар купується дешево, а продається дорожче;
• невідповідність товарів або послуг тендеру, коли частина товарів або послуг є неякісними або не відповідають вимогам, що були зазначені в тендері. Крім того, Людмила Куса звернула увагу на випадки, коли роботи виконуються неповністю;
• неналежне виконання зобов’язань: ця проблема виникає, коли договір не виконується повністю, навіть якщо його дія ще не закінчена, але вже є підстави вважати, що виконання йде неправильно.

Для мінімізації ризиків пані Людмила рекомендувала компаніям фокусувати увагу на:

• аналізі ринкових цін та проведенні експертизи;
• належному оформленні документації;
• контролі якості товарів і послуг;
• збиранні інформації від контролювальних органів для запобігання можливим претензіям.

Ці рекомендації, на її думку, допоможуть бізнесу уникнути необґрунтованих претензій та зменшити ризики під час перевірок.

Із темою «Санкційна політика добросовісних і недобросовісних власників бізнесу» виступив партнер АО AVER LEX Володимир Єніч. У доповіді пан Єніч висвітлив ключові аспекти санкційного впливу на бізнес та правові інструменти, які можуть бути використані для захисту інтересів підприємств під час війни. Він зосередив увагу на впливі санкцій на бізнес в умовах війни, детально описуючи механізми їх застосування та правові наслідки для власників активів.

Блокування активів: пан Єніч підкреслив, що санкції можуть призвести до блокування активів, що передбачає тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися майном. Це стосується як фізичних, так і юридичних осіб. Він навів положення законодавства, згідно з яким підсанкційні особи втрачають право розпоряджатися активами, навіть якщо вплив на них є опосередкованим.

Нікчемність правочинів: за словами спікера, всі правочини, укладені за участю або на користь осіб, до яких застосовані санкції, є нікчемними. Він навів приклад положень абзацу 2 частини 13 статті 36 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», який прямо передбачає, що такі операції є недійсними.

Судова практика: Володимир Єніч також звернув увагу учасників форуму на важливі судові рішення, що стосуються виконання зобов’язань компаніями, чиї власники перебувають під санкціями:

• постанова Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21,
• постанова від 22.08.2023 у справі № 922/1589/22,
• постанова від 08.11.2023 у справі № 915/18/23,
• постанова від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22,
• постанова від 13.03.2024 у справі № 912/909/23.

Він зазначив, що ці рішення підтверджують обмеження прав кредиторів під час дії санкцій і мораторію на виконання зобов’язань підсанкційними компаніями.

Ініціювання банкрутства та зловживання: відомо також, що деякі власники компаній використовують процедуру банкрутства як інструмент для уникнення відповідальності. У таких випадках можливі зловживання, зокрема відчуження рухомого майна або переказ коштів на інших осіб із метою уникнення санкцій.

У підсумку санкційна політика в сьогоденних реаліях значно ускладнює управління бізнесом, особливо для тих власників, які перебувають під санкціями. Пан Єніч підкреслив важливість уважного моніторингу змін законодавства та судової практики, адже санкції можуть мати далекосяжні наслідки для підприємств, що прагнуть зберегти свої активи і забезпечити правовий захист.

Марина Грищенко, адвокат Dynasty Law & Investment, розповіла про розвиток судової практики у сфері оподаткування в умовах збройної агресії проти України. Вона навела приклади напрацювань КАС ВС. За її словами, не підлягає жодному сумніву, що поповнення державного бюджету на сьогодні є найбільш болючою темою. Спікерка звернула увагу на той факт, що реалізація легітимної мети має відбуватися в якомога законніший спосіб. З аналізу нинішньої судової практики випливає, що контролювальні органи, зокрема ДПС України, у деяких випадках почали використовувати дещо сумнівні способи надходжень до держбюджету, поділилася своєю думкою пані Грищенко. Це, наприклад, збільшення фактичних перевірок у суб’єктів господарювання та визнання платників податків із ПДВ ризикованими.

Проведення фактичних перевірок із 2022 року стало своєрідним лакмусовим папірцем для визначення впливу на суб’єктів господарювання. Особливо це стосується підприємств, які провадять діяльність із виробництва та обігу підакцизних товарів. На сайті ДПС України з 2022 року почали оприлюднюватися накази та розпорядження про анулювання ліцензій. Такі анулювання здійснюються саме внаслідок проведення фактичних перевірок і виявлення певних порушень.

Своєю чергою, коли до суб’єкта господарювання приходять із фактичною перевіркою, після ознайомлення з наказом першим питанням, з яким стикається такий суб’єкт, є питання про те, чи допускати перевіряльників. Якщо раніше механізм недопуску був доволі реалістичним для платників податків, то, за словами пані Грищенко, з лютого 2023 року тактика дещо змінилася. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що позов про скасування наказу не є підставою для закриття провадження щодо застосування адміністративного арешту. Таким чином, платник фактично втратив можливість використовувати цей механізм.

Надалі Верховний Суд, аналізуючи практику, надав можливість під час оскарження податкових повідомлень-рішень окремо визначати неправомірний вихід на перевірку та неправомірні дії контролювального органу під час її проведення. Судова практика продемонструвала значну кількість порушень із боку податкової. Ці порушення були виявлені через формальний підхід до видання наказу про проведення перевірки та до її безпосереднього проведення.

На жаль, для платника податків негативним стало те, що в березні 2024 року Верховний Суд визнав відсутність детальної конкретизації в наказі на проведення перевірки щодо підстав її проведення істотним порушенням, що може вплинути на права суб’єктів господарювання, і відповідно, на визнання протиправним податкового повідомлення-рішення. На думку Марини Грищенко, це є негативною тенденцією, оскільки платник податків фактично позбавлений можливості вступати в реальний діалог під час перевірки, надавати певні контраргументи та визначати процесуальні порушення.

З доповіддю «Захист бізнесу від недобросовісної поведінки контролювальних органів у міжнародних операціях» виступив Євген Дядюк, керівник управління судово-правової діяльності та взаємодії з контролюючими органами ТОВ «Метінвест Холдинг». У своєму виступі він підкреслив ключові проблеми, з якими стикаються підприємства під час перевірок із боку податкових органів, зокрема у сфері міжнародних операцій.

Пан Дядюк звернув увагу на питання ретроактивної дії норм права, цитуючи частину 4 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, яка забороняє застосування норм права зворотно. Це стосується також і податкових правопорушень. Він навів приклад судової практики, зокрема постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 320/13732/20, де було чітко зазначено, що притягнення платників податків до відповідальності за податкові порушення, вчинені до 1 січня 2021 року, не допускає встановлення їхньої вини.

Також було розглянуто питання трансферного ціноутворення (ТЦ) та податків на репатріацію. Спікер проаналізував кілька ключових рішень Верховного Суду у справах № 809/818/17, № 820/6288/17 та № 810/3541/17, які стосувалися правомірності дій податкових органів щодо міжнародних операцій. Євген Дядюк наголосив, що в цих справах суди часто стоять на боці платників податків, якщо виникають сумніви в правомірності дій контролювальних органів. Принцип «сумніви трактують на користь платника податку» набуває важливого значення під час вирішення таких спорів.

Пан Дядюк також надав учасникам форуму статистику перевірок ТЦ групи «Метінвест» за 2019-2014 роки. За його даними, 83% перевірок було визнано незаконними, а лише 17% — законними.  Що стосується всіх перевірок із 2017 до 2024 року, то статистика також не на боці перевіряльників: 9% проти 91%. Він зазначив, що найбільш поширеними підставами для визнання перевірок незаконними були помилки в запитах контролювальних органів, порушення строків давності або включення до плану-графіка перевірок без належних підстав.

Особливу увагу було приділено питанням, пов’язаним із використанням норм-Platts Податкового кодексу для оцінки ринкових цін під час міжнародних операцій у трансфертному ціноутворенні (ТЦ). За словами Євгена Дядюка, норми Податкового кодексу в частині регулювання Platts (пп.14.1.269-270 п. 14.1 ст. 14) застосовуються виключно для розділу ІХ Кодексу оподаткування рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а не для трансфертного ціноутворення. Він підкреслив, що податкові органи суперечливо та вибірково застосовують під час перевірок ТЦ норми Platts, як було чітко показано на прикладі кейсів Верховного Суду у його презентації, в яких податкові органи недобросовісно застосували норми Platts в тотожних операціях різних платників податків. Дані приклади доводять, що дані норми податкові органи використовують протиправно для цілей ст. 39 Податкового кодексу. Євген Дядюк звернув увагу на історичну хронологію внесення змін до Кодексу і пояснив, що мета прийняття норм Platts (пп.14.1.269-270 п. 14.1 ст. 14) була виключно для збалансування втручання держави в оподаткування рентної плати за видобуті платниками корисні копалини.

Загалом, пан Дядюк закликав до більшої обачності під час оцінювання дій контролювальних органів та підкреслив важливість звернення до судової практики як ключового елемента захисту бізнесу від необґрунтованих претензій.

Андрій Джура, заступник директора департаменту – начальник управління правового забезпечення департаменту проблемних активів АТ «ПУМБ», виступив із темою «Операції з проблемною заборгованістю через призму судової практики». У своїй доповіді він зосередився на ключових аспектах правового регулювання операцій з проблемною заборгованістю, а також на судових рішеннях, що формують практику в цій сфері.

Неповідомлення боржника про відступлення боргу: пан Джура зазначив, що відповідно до судової практики неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від виконання зобов’язань. Боржник має виконати свої зобов’язання перед новим кредитором, навіть якщо не був офіційно поінформований про таку зміну. Однак це може вплинути на визначення суми заборгованості перед новим кредитором, особливо якщо частину боргу було сплачено попередньому кредитору. Він навів приклади рішень Верховного Суду у справах № 278/1679/13-ц (06.02.2018) та № 667/11010/14-ц (06.02.2019), що підкреслюють ці моменти.

Відступлення прав вимоги та іпотеки: спікер звернув увагу на те, що відступлення права вимоги за основним зобов’язанням та іпотекою не можуть здійснюватися на користь різних осіб. Він навів постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, де було роз’яснено, що навіть якщо договори були «недооформлені», це не призводить до припинення іпотечних зобов’язань.

Договір факторингу: Андрій Джура окремо розповів про різницю між договором відступлення права вимоги та договором факторингу. Він навів постанову ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, яка підкреслює, що дисконт (різниця між номінальною та ринковою вартістю вимоги) може вважатися платою за надання послуги фактора. Однак судова практика визнає, що сам собою дисконт не є достатньою ознакою для визначення договору як факторингового, про що свідчить постанова від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19.

Спеціальний суб’єкт у кредитних зобов’язаннях: експерт звернув увагу на те, що відступлення прав вимоги за кредитними договорами має обмеження. Зокрема, відступлення на користь фізичної особи є неправомірним, оскільки кредитором може бути лише банк або фінансова установа. Він послався на постанову ВП ВС від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, де це було підтверджено. Водночас існують випадки, коли відступлення може здійснюватися, наприклад, у ситуації ліквідації банку, як зазначено в постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.

Належні способи захисту: спікер також наголосив, що судова практика визначає належні способи захисту для боржників та нових кредиторів у випадку відступлення прав вимоги. Визнання договору факторингу недійсним не є належним способом захисту. Для боржника правильним способом є визнання відсутності права, а для нового кредитора – відповідальність первісного кредитора або відмова від договору, що підкреслює постанова ВП ВС від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.