ТЦК оштрафував чоловіка з інвалідністю та туберкульозом на 17 тисяч за неуточнення даних: чим закінчилася справа

18:41, 30 липня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Попри лікування та явку до ТЦК, чоловік отримав штраф за нібито неоновлення військово-облікових даних, але суд визнав постанову незаконною.
ТЦК оштрафував чоловіка з інвалідністю та туберкульозом на 17 тисяч за неуточнення даних: чим закінчилася справа
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Хорольський районний суд Полтавської області розглянув адміністративний позов громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1041 від 12 вересня 2024 року. Суд задовольнив позов.

Обставини справи

Позивач з 2008 року є особою з інвалідністю третьої групи безтерміново у зв’язку з ураженням опорно-рухового апарату. У січні та березні 2024 року він отримував повістки територіального центру комплектування та соціальної підтримки і з’являвся для оновлення даних, про що наявні відмітки в повістках, а також надав усі підтверджуючі документи.

У березні 2024 року його направили для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої виявлено специфічні зміни в легенях. У квітні 2024 року його направили на проходження центральної військово-лікарської комісії в місті Полтаві, де 19 квітня 2024 року протоколом засідання встановлено діагноз вперше діагностованого туберкульозу легень та ряд супутніх захворювань, рекомендовано лікування в амбулаторних умовах під суворим наглядом лікаря.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 1 травня 2024 року позивача визнано тимчасово непридатним через хворобу (туберкульоз легень) з потребою лікування та повторним оглядом через шість місяців. Лікування розпочато негайно. За висновком повторної комісії від 9 грудня 2024 року випадок закрито з результатом «вилікуваний» та діагнозом залишкових змін туберкульозу. Згідно з довідкою центру первинної медико-санітарної допомоги позивач з 19 квітня 2024 року по 29 листопада 2024 року лікувався в туберкульозному диспансері.

Через що виник спір

У лютому 2025 року з листа державної виконавчої служби позивач дізнався, що щодо нього відкрито виконавче провадження на підставі постанови № 1041 від 12 вересня 2024 року, винесеної начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення правил військового обліку.

У постанові зазначено, що 12 вересня 2024 року громадянина доставлено працівниками Національної поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після перевірки персональних і облікових даних за Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів встановлено, що він не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до Закону України № 3633 від 11 квітня 2024 року, що є порушенням правил перебування військовозобов’язаних на військовому обліку.

Позивач не погодився з постановою. Він зазначав, що в постанові не вказано, які саме дані не уточнено; адреса проживання та номери засобів зв’язку протягом 2024 року не змінювалися, адреси електронної пошти він не має, інші персональні дані відповідачу були відомі. Через лікування від туберкульозу, про яке відповідач був обізнаний, у нього були поважні причини. Протокол про адміністративне правопорушення та постанова про адміністративне затримання в його присутності не складалися і йому не оголошувалися. Його не повідомляли про час і місце розгляду справи, тому він був позбавлений можливості надати пояснення. Мотивувальна частина постанови не містить посилань на докази, що підтверджують наявність складу правопорушення.

Що вирішив суд

Хорольський районний суд Полтавської області у справі № 548/766/25 прийняв рішення задовольнити адміністративний позов.

Суд скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1041 від 12 вересня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрив справу про адміністративне правопорушення.

Чому суд став на бік позивача

Суд зазначив, що відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження здійснюється на основі суворого додержання законності. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 Кодексу).

Згідно зі статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа розглядається в присутності особи, яка притягається до відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише за наявності даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Відповідно до статті 277-2 Кодексу повістка вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи.

Суд послався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а, від 6 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17 та від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а. Згідно з цими висновками обов’язок повідомити особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа поінформована за три дні до дати розгляду. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення є підставою для визнання постанови неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Особу позбавлено прав бути присутньою під час розгляду, надавати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання.

Суд встановив, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення та наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доказування правомірності рішення суб’єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group