Банк не може просто визнати клієнта ризиковим і закрити його рахунки: Верховний Суд про обов'язки фінустанов
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 23 липня 2026 року у справі № 757/5609/24 підтвердив, що банк не може в односторонньому порядку припиняти ділові відносини з клієнтом лише з формальним посиланням на вимоги законодавства про фінансовий моніторинг.
Постанова має важливе практичне значення для спорів між банками та клієнтами щодо блокування рахунків і припинення обслуговування.
Обставини справи
Позивач був клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувався банківськими рахунками і платіжними картками. На початку січня 2024 року банк через застосунок Privat24 запропонував йому актуалізувати інформацію про доходи та надати документи щодо джерел походження коштів.
Позивач подав податкову декларацію фізичної особи-підприємця, витяг з реєстру платників єдиного податку та відповідні квитанції ДПС, після чого отримав повідомлення, що документи успішно пройшли перевірку.
Втім уже 23 січня 2024 року банк ухвалив рішення про відмову від підтримання ділових відносин, розірвання договорів банківського обслуговування та закриття рахунків, посилаючись на встановлення неприйнятно високого рівня ризику. Унаслідок цього позивач втратив можливість користуватися застосунком Privat24 і розпоряджатися коштами на рахунках.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, однак Київський апеляційний суд скасував це рішення та визнав недійсним односторонній правочин банку щодо припинення ділових відносин. Банк оскаржив постанову в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що відповідно до статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк має право відмовитися від підтримання ділових відносин із клієнтом, у тому числі шляхом розірвання договору та закриття рахунку, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання необхідних документів для належної перевірки.
Водночас право банку як суб’єкта первинного фінансового моніторингу не є необмеженим, а суди в кожному випадку повинні досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Суд зазначив, що приписи статті 15 Закону уповноважують банк відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин із клієнтом, проте банк зобов’язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.
ВС погодився з висновком апеляційного суду, що відповідач не надав достатнього обґрунтування та належних доказів того, які саме фінансові операції позивача є підозрілими, у чому полягає така підозра та на яких доказах вона ґрунтується.
Матеріали справи також не містять доказів, що банк здійснював документування процесу застосування ризик-орієнтованого підходу щодо позивача, прийнятих під час його застосування рішень та їх обґрунтованості.
Суд зазначив, що банк, стверджуючи у своєму рішенні про сумнівний характер фінансових операцій, нез’ясованість джерел походження коштів та невідоме їх подальше використання, не скористався правом запитати у клієнта інформацію і документи, необхідні для здійснення належної перевірки, зокрема пояснення щодо походження коштів та цілей проведення операцій. При цьому у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач відмовлявся від комунікації з банком із цих питань.
ВС підкреслив, що, дослідивши всі наявні докази та застосувавши стандарти доказування у цивільному процесі, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність банком законності рішення про відмову від підтримання ділових відносин, розірвання договорів, закриття рахунків і блокування коштів позивача.
Водночас Верховний Суд звернув увагу, що рішення апеляційного суду не позбавляє банк права у межах та порядку, визначених законом і договором, проводити щодо клієнта відповідні перевірки та застосовувати заходи, передбачені законодавством про фінансовий моніторинг.
Отже, Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПриватБанку без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду — без змін.
Суд підтвердив, що саме по собі посилання банку на встановлення неприйнятно високого ризику не є достатньою підставою для одностороннього припинення обслуговування клієнта. Таке рішення має бути підтверджене належними доказами, а підстави його ухвалення — чітко обґрунтовані відповідно до вимог законодавства про фінансовий моніторинг.
Додатково можна ознайомитися з іншим судовим кейсом, у якому ВС зобов’язав банк повернути 40 тисяч євро жінці, депозит якої розірвали шахраї через «Приват24», поки вона була за кордоном.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
