Військовим мають платити до 100 тисяч додаткової винагороди за час лікування ПТСР: як довести зв'язок із захистом Батьківщини

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є одним із найпоширеніших наслідків участі у бойових діях, оскільки важкі контузії та поранення не минають безслідно для ментального здоров’я українських захисників. Проте коли після боїв воїни потрапляють на лікування, вони нерідко зіштовхуються з бюрократією та відмовами у виплатах. На практиці військовослужбовці роками стикалися з відмовами у виплаті додаткової винагороди за час лікування ПТСР. Фінансові органи окремих військових частин виходили з того, що посттравматичний стресовий розлад є психічним захворюванням, а не пораненням чи травмою, тому дія Постанови КМУ № 168 на такі випадки не поширюється.

Судова практика, своєю чергою, змінюється на користь військових. Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 17 липня 2026 року у справі № 460/822/26, визнавши ПТСР прямим наслідком бойового поранення.Начало формы

Обставини справи

Позивач, військовослужбовець, що перебуває у лавах ЗСУ з березня 2022 року,  під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму та акубаротравму. Факт поранення був зафіксований відразу після події первинною медичною карткою за формою 100, а згодом підтверджений довідкою про обставини травми.

Внаслідок отриманої травми у військовослужбовця розвинувся стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад (код F43.1), що супроводжувався емоційно-вольовою нестійкістю, тривожно-депресивним синдромом, інсомнією та логоневрозом. З вересня по грудень 2025 року військовослужбовець проходив стаціонарне лікування у госпіталі.

Основним діагнозом при госпіталізації був ПТСР, а супутнім — баротравма вуха та наслідки акубаротравми у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості IV ступеня.

Відповідно до свідоцтва про хворобу військово-лікарська комісія встановила у військовослужбовця стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад, який визнано захворюванням, пов’язаним із захистом Батьківщини. Крім того, ВЛК діагностувала стан після вибухової травми, яку також визнано пов’язаною із захистом Батьківщини та, відповідно до наказу МОЗ України від 4 липня 2007 року № 370, віднесено до категорії тяжких.

Проте військова частина відмовила у виплаті 100 000 грн за період стаціонарного лікування посттравматичного стресового розладу, який став наслідком отриманої на фронті травми, мотивуючи це тим, що ПТСР є психічним захворюванням, а не пораненням, травмою чи контузією. На думку військової частини, Постанова Кабміну № 168 передбачає виплату до 100 тисяч гривень лише за час лікування фізичних ушкоджень, тоді як лікування патологічних станів, зокрема ПТСР, не дає права на таку виплату.

Позиція позивача та висновки апеляційного суду

Позивач наголошував, що ПТСР виник не як самостійне захворювання, а як безпосередній наслідок отриманої під час виконання бойових завдань акубаротравми, яку ВЛК визнала тяжкою та пов’язаною із захистом Батьківщини.

Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з цією позицією та зазначив, що вирішальне значення має не формальне найменування діагнозу, а його причинно-наслідковий зв’язок із бойовою травмою.

Суд підкреслив, що якщо ПТСР є наслідком контузії або іншої бойової травми, лікування такого психічного розладу фактично є продовженням лікування наслідків поранення. Тому відмова у виплаті лише через те, що у медичних документах ПТСР визначено як захворювання, є проявом надмірного формалізму та суперечить меті соціальних гарантій, установлених для військовослужбовців.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що Постанова № 168 не обмежує право на додаткову винагороду лише періодом лікування первинної травми. Вона поширюється і на подальше стаціонарне лікування, якщо воно зумовлене наслідками поранення, контузії чи травми, отриманих під час захисту Батьківщини.

У результаті суд скасував рішення суду першої інстанції та зобов’язав військову частину нарахувати і виплатити військовослужбовцю додаткову винагороду в розмірі до 100 тис. грн за весь період його тримісячного стаціонарного лікування ПТСР.

Правові позиції Верховного Суду

Практика Верховного Суду стала визначальною для формування єдиного підходу до застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які проходять лікування після поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини.

Верховний Суд у справі № 600/367/24 сформував правову позицію, відповідно до якої вирішальним критерієм для визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди є не формулювання медичного діагнозу, а встановлений військово-лікарською комісією причинно-наслідковий зв’язок між отриманою бойовою травмою та подальшим лікуванням.

Верховний Суд наголосив, що саме по собі використання лікарями терміна «захворювання» не свідчить про втрату військовослужбовцем права на додаткову винагороду. Якщо військово-лікарською комісією встановлено, що психічний розлад, у тому числі ПТСР, є безпосереднім наслідком поранення, контузії, травми чи іншого бойового ушкодження, отриманого під час захисту Батьківщини, то таке лікування юридично є продовженням лікування первинної бойової травми.

Верховний Суд підкреслив, що причинно-наслідковий зв’язок, встановлений постановою ВЛК, має тривалий характер і не припиняється лише тому, що у процесі лікування первинне травматичне ушкодження трансформувалося у його медичні наслідки.

Вирішальна роль висновків ВЛК та документального підтвердження

У постановах Верховного Суду у справах № 340/5387/22 та № 240/4897/24 сформульовано також підхід до визначення права військовослужбовця на додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ № 168. Суд виходить із необхідності підтвердження трьох обов’язкових обставин: виконання бойових завдань, отримання поранення (контузії, травми), пов’язаного із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні саме через це поранення або його наслідки.

Вирішальне значення Верховний Суд надає висновку військово-лікарської комісії. Якщо постановою ВЛК встановлено, що захворювання, зокрема ПТСР, пов’язане із захистом Батьківщини, такий висновок є достатньою правовою підставою для виплати додаткової винагороди. Водночас формулювання «пов’язане з проходженням військової служби» не є тотожним і не завжди породжує право на спеціальні гарантії, передбачені Постановою № 168.

Часові та процедурні аспекти

Верховний Суд також наголосив, що дата винесення постанови ВЛК не визначає момент виникнення права на додаткову винагороду. Висновок комісії лише підтверджує причинно-наслідковий зв’язок між бойовим пораненням і лікуванням, який існував з моменту отримання травми. Тому оформлення постанови ВЛК після завершення лікування не позбавляє військовослужбовця права на виплату за попередні періоди.

Ба більше, Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я за медичними показниками, пов’язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов’язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.