ВС: військовим зберігається виплата до 100 тисяч гривень при лікуванні наслідків поранення

В умовах воєнного стану та масового залучення військовослужбовців до бойових дій питання виплати додаткової винагороди набуває особливої практичної важливості. Значна частина поранень має довготривалі наслідки, що потребують повторного або тривалого лікування, тому правильне тлумачення Постанови КМУ № 168 є критичним для забезпечення реальних соціальних гарантій.

У справі № 600/367/24 КАС ВС сформував принциповий підхід до тлумачення поняття «лікування у зв’язку з пораненням».

Обставини справи

Військовослужбовець ЗСУ звернувся до суду з позовом до військової частини, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн та зобов’язати здійснити відповідні нарахування і виплату.

Позивач зазначав, що під час виконання бойового завдання відповідно до бойового розпорядження командира, під щільним обстрілом танками та мінометами в районі н.п. Красна Гора Донецької області, внаслідок вибуху отримав травму (акубаротравму, біль у спині). Травма отримана під час захисту Батьківщини, не пов’язана з правопорушенням, станом сп’яніння чи умисним ушкодженням. У подальшому він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, при цьому медичні документи фіксували діагнози як наслідки цієї травми.

Суд першої інстанції рішенням від 04 квітня 2024 року позов задовольнив частково. Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди та зобов’язав нарахувати і виплатити її у розмірі до 100 000 грн за конкретні періоди стаціонарного лікування (з 28.03.2023 по 05.05.2023, з 15.05.2023 по 30.05.2023, з 05.06.2023 по 19.06.2023) пропорційно дням перебування на лікуванні у зв’язку з пораненням. В іншій частині позову відмовлено, зокрема щодо періодів, коли позивач не перебував на стаціонарному лікуванні або вже отримував підвищену винагороду за участь у бойових діях.

Суд апеляційної інстанції постановою від 18 липня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. Суд виходив із того, що у спірні періоди позивач перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок захворювань, а не у зв’язку з безпосереднім пораненням, а тому відсутні правові підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Також суд зазначив, що довідка ВЛК видана після виникнення спірних правовідносин і не підтверджує право на виплату у відповідні періоди.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав касаційну скаргу.

Позиція КАС ВС

Верховний Суд зазначив, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Також Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов'язане із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров'я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з'ясування (у сукупності): за який конкретний період позивач не отримав належне йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні; якщо перебував — з яких причин, зокрема чи було це пов'язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв'язку із захистом Батьківщини; чи проходив він саме стаціонарне лікування; чи перебував після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров'я; та чим це підтверджується.

Тому, ВС не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що лікування захворювань не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням».

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

Тобто для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов'язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов'язане лише з виконанням обов'язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.

Суд зазначив: «… помилковим є висновок апеляційного суду про те, що лікування захворювань, які не є наслідками поранення, не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням». Для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення».

Формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми.

Інше тлумачення позбавило б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє захворювання, що потребують лікування.

КАС ВС вказав: «Оскільки висновком ВЛК підтверджено прямий зв`язок травми із захистом Батьківщини, а захворювання та стаціонарне лікування є прямим наслідком цієї травми, підстава для виплати додаткової збільшеної винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 зберігається протягом усього періоду лікування - адже особа перебуває на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з тією самою травмою, що підтверджена висновком ВЛК. Переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми - адже причинно-наслідковий зв`язок з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, не перервався та встановлений постановою ВЛК.

Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, вирішальним для виплати додаткової винагороди є встановлення ВЛК причинного зв`язку такого поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою КМУ № 168 та має бути підтверджено відповідними медичними документами».

Верховний Суд звернув увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Тож Суд підсумував, що лікування захворювань, які виникли як наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, є лікуванням наслідків такого поранення, а тому посилання відповідача на лікування позивача з приводу захворювання як підставу для відмови є безпідставним.

Керуючись вищевикладеним, КАС ВС дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки помилково тлумачив поняття «лікування у зв`язку з пораненням», необґрунтовано протиставив поняття «поранення» та «захворювання - наслідок поранення», та не врахував усталену практику Верховного Суду щодо застосування норм Постанови КМУ № 168, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди. Тому, касаційну скаргу було задоволено, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Отже, це рішення закріплює принциповий підхід, що визначальним для застосування Постанови КМУ № 168 є причинно-наслідковий зв’язок між пораненням і лікуванням, якщо збережено причинний зв’язок із пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини.

Практично це означає, що КАС ВС усунув поширену практику відмов у виплатах і підтвердив, що лікування наслідків травми є продовженням лікування самого поранення; водночас суд окреслив чітку доказову модель — вирішальними є довідка про обставини травми, медичні документи та висновок ВЛК, що встановлює причинний зв’язок, — що формує практичний стандарт і обмежує формальний підхід у таких спорах.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.