Військовослужбовець вимагав у суді моральну шкоду за зіпсоване навчання на пілота БПЛА після отруєння ролами Філадельфія
Сфера громадського харчування та онлайн-доставок останніми роками залишається зоною високого ризику. Справа за позовом військовослужбовця до ресторану японської кухні є прикладом того, як складність корпоративної структури брендів та недоліки в ідентифікації продавця стають бар’єром для захисту прав споживачів.
Обід, що призвів до госпіталізації
Позивач замовив через мобільний застосунок суші-сет та напої у ресторані відомого бренду. Вже наступного дня він був госпіталізований до військово-медичного клінічного центру з діагнозом «гастроентероколіт, викликаний Enterobacter». Внаслідок хвороби позивач не зміг повноцінно завершити важливий курс підготовки пілотів ударних БПЛА «РАРОГ», що стало основою для позову про стягнення 100 000 грн моральної шкоди.
Позивач надав скриншоти з служби доставки, виписку із медичної карти, що підтверджує діагноз, скриншот направлення претензії до ресторану, звернення до Держпродспоживслужби, скриншот замовлення з ресторану через сервіс доставки, сертифікат проходження курсу «Зовнішній пілот ударних БПАК мультироторного типу із системою FPV». З наданих ним скриншотів вбачається факт замовлення із зазначенням придбаних продуктів, інформації про доставку з чітким зазначенням назви закладу, з якого було зроблене замовлення, а також є дані карти, з якої списані кошти.
Відповідач у суді вибудував захист навколо двох ключових аргументів. Перший стосується неналежного відповідача: товариство зазначило, що згідно з даними реєстрації основним видом його діяльності є оренда нерухомості (КВЕД 68.20), а не приготування або реалізація харчових продуктів. Відтак, на думку компанії, вона не може відповідати за правовідносини, пов’язані з продажем їжі.
Другий аргумент полягав у відсутності належних доказів з боку позивача. Зокрема, не було надано фіскального чека, який би підтверджував, що покупка здійснена саме у відповідача. Натомість поданий скриншот замовлення не містить обов’язкових ідентифікаційних реквізитів продавця, зокрема коду ЄДРПОУ, що унеможливлює однозначне встановлення суб’єкта господарювання, який отримав оплату.
У зв’язку з цим відповідач наполягав на відсутності належної доказової бази та заперечував свою причетність до спірної операції.
Апеляційний суд, підтверджуючи рішення першої інстанції, зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону «Про захист прав споживачів», обов’язок передати товар належної якості лежить на продавці. Суд встановив, що відповідач за вказаною адресою діяльності не здійснює, що підтвердила і Держпродспоживслужба. Використання торговельної марки відповідача, тобто його брендбука, іншими ФОПами чи компаніями не робить власника ТМ автоматично відповідальним за якість кожної страви.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується за наявності вини та причинного зв'язку. Суд зазначив, що медична довідка про гастроентероколіт підтверджує факт хвороби, але не доводить, що збудник потрапив в організм саме з ролів «Філадельфія». Позивач не ініціював санітарно-епідеміологічне розслідування або експертизу продукції.
Поради для споживачів
Рішення Харківського апеляційного суду у справі № 953/7927/24 підтверджує, що скриншот — це не чек. У спорах з залученням агрегаторів доставки важливо отримувати фіскальний чек або квитанцію, де вказано конкретне ІПН/ЄДРПОУ продавця, а не просто назву бренду.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а витрати на правничу допомогу в сумі 13 000 грн покладено на самого позивача, що робить це отруєння ще й фінансово збитковим.
Якщо вже трапилась така ситуація, варто зважено підходити до судового процесу, щоб як наслідок не втратити не тільки дні проведені на лікарняному, а й суму судового збору і витрат на адвоката.
Одного лише факту замовлення через застосунок доставки недостатньо для доведення придбання товару у конкретного суб’єкта господарювання. Скриншоти замовлень без належних реквізитів не визнаються достатнім доказом.
Необхідно мати фіскальний чек або квитанцію. Такий документ має містити повні реквізити продавця — найменування юридичної особи або ФОП та код ЄДРПОУ.
Банківська виписка може підтверджувати факт оплати, однак повинна дозволяти ідентифікувати отримувача коштів як конкретного суб’єкта господарювання.
Суд окремо зазначив, що медична довідка про захворювання сама по собі не доводить вину закладу. Медична документація підтверджує лише факт звернення та діагноз, але не встановлює джерело інфікування.
Для доведення причинно-наслідкового зв’язку необхідні результати санітарно-епідеміологічного розслідування або лабораторні дослідження продуктів, які б підтвердили наявність збудника саме в їжі конкретного закладу.
Звернення до Держпродспоживслужби слід ініціювати одразу після інциденту, однак важливо правильно ідентифікувати оператора ринку — юридичну особу, яка фактично здійснює діяльність за відповідною адресою.
Необхідно довести, що отруєння стало наслідком споживання продукції саме конкретного виробника, а не іншого постачальника чи оператора.
Суд звернув увагу, що бренд на вивісці та юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, можуть не збігатися. Перед поданням позову необхідно встановити, хто саме видав фіскальний чек.
Відсутність хоча б однієї з цих складових, особливо висновків офіційної перевірки Держпродспоживслужби або результатів лабораторних досліджень самої їжі, призводить до відмови у позові.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
