Діти в TikTok стали заробляти тисячі, але їхні права досі не захищені: чому Україні потрібні правила для юних інфлюенсерів
Сьогодні ми стаємо свідками формування нового правового феномену — «цифрового дитинства». Інтернет перестав бути нейтральним простором, ставши основним засобом реалізації права на свободу вираження поглядів. Проте ця цифрова свобода має й інший бік.
Разом із безмежними можливостями вона породжує безпрецедентні загрози — від алгоритмічної залежності та маніпулятивного контенту до трудової експлуатації дітей і їхнього втягнення у злочинну діяльність.
Стрімкий розвиток цифрової економіки перетворив дітей на активних учасників ринку онлайн-контенту. Через YouTube, TikTok, Instagram, кіберспорт, стримінгові платформи та інші сервіси неповнолітні дедалі частіше отримують доходи від монетизації контенту, реклами, партнерських програм і розвитку власного бренду. Однак українське законодавство поки не містить комплексного регулювання діяльності дітей-інфлюенсерів.
Адже відповідно до Цивільного кодексу України, малолітні особи (до 14 років) не можуть самостійно укладати комерційні договори, а неповнолітні віком від 16 років можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише після набуття повної цивільної дієздатності. Тобто, на практиці договори юних інфлюенсерів з платформами та рекламодавцями укладають батьки, що створює ризики щодо розпорядження доходами дитини, захисту її приватності та комерційної експлуатації.
Рада Європи, Європейський Союз та держави-лідери цифрового регулювання, зокрема Іспанія та Франція, формують нову модель цифрової відповідальності. Центральне питання сучасності звучить так: як забезпечити дитині безпечне цифрове середовище, не позбавляючи її права на повноцінну участь у цифровому житті суспільства?
Дитина-блогер як артист та найманий працівник
Рада міністрів Іспанії 21 липня ухвалила зміни до «Статуту артиста», які вперше на законодавчому рівні врегулювали статус дитини-блогера та інфлюенсера.
Раніше дитячий блогінг часто маскувався під «сімейне хобі», що дозволяло уникати трудового регулювання. Тепер єдиним дозволеним режимом для праці дітей до 16 років у творчій сфері (зокрема в соцмережах та рекламі) є трудовий договір.
Для будь-якої діяльності дитини потрібен єдиний державний дозвіл, який діє на всій території Іспанії. Бізнес має гарантувати, що робота не заважає освіті та соціальному життю дитини.
Введено жорсткі ліміти робочого часу та повну заборону нічних робіт для осіб до 16 років, а також обмеження для 16-17-річних.
Навіть у цифрових проєктах, якщо сцена передбачає інтимний характер, обов’язковою є присутність координатора, який посилено захищає права неповнолітніх.
Водночас Франція стала одним із піонерів у цій сфері: ще у 2020 році вона також ухвалила спеціальний закон про дітей-інфлюенсерів, який регулює їхню комерційну діяльність, обмежує робочий час і гарантує збереження зароблених коштів.
Ба більше, у липні 2026 року французький парламент зробив наступний крок, підтримавши закон про заборону використання соціальних мереж дітьми до 15 років без спеціальних механізмів контролю. Ці зміни демонструють загальноєвропейську тенденцію до посилення захисту дітей у цифровому середовищі та можуть стати орієнтиром для подальшого вдосконалення українського законодавства.
Епоха ШІ: право на голос та образ
Іспанія також стала першою країною, що інтегрувала захист від генеративного Штучного Інтелекту в трудові контракти артистів, включаючи дітей.
Використання голосу чи образу дитини для навчання ШІ-моделей або створення цифрових клонів не входить у звичайний контракт. На це потрібна окрема письмова згода та окрема економічна винагорода.
Платформам заборонено повністю замінювати живу працю дитини її ШІ-копією, якщо це веде до втрати суті мистецької діяльності.
Стандарти Ради Європи та ЄС: безпека дітей як пріоритет
8 квітня 2026 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію CM/Rec(2026)4, до підготовки якої долучилася й Україна. Документ закріплює новий підхід до захисту дітей у цифровому середовищі: головна відповідальність за їхню безпеку покладається не лише на батьків, а й на самі цифрові платформи.
Великі технологічні компанії, зокрема Meta, TikTok і Google, мають запобігати поширенню контенту, який може завдати шкоди дітям. Алгоритмічні рекомендації більше не розглядаються як нейтральний інструмент.
Європейська комісія рекомендує обмежувати використання соціальних мереж дітьми молодшого віку, а саме до 13 років, та забезпечувати ефективний батьківський контроль.
Онлайн-платформи, своєю чергою, повинні пояснювати принципи роботи рекомендаційних систем, особливо коли йдеться про контент, що активно поширюється серед дітей та інших вразливих груп.
Такий підхід демонструє зміну європейської регуляторної політики: акцент переноситься з реагування на порушення до їхнього попередження шляхом проєктування безпечного цифрового середовища («safety by design»).
Україна: між викликами та прогресом
Попри повномасштабну війну, Україна активно адаптує європейські стандарти цифрової безпеки дітей і водночас формує власні практики захисту в умовах постійних кібератак та інформаційних операцій.
Конвенція ООН про права дитини гарантує не лише право на життя, виживання та всебічний розвиток, а й право кожної дитини на доступ до інформації, яка сприяє її фізичному, психічному, духовному й соціальному благополуччю. Водночас цей документ покладає на держави обов’язок захищати дітей від інформації, здатної завдати шкоди їхньому розвитку.
В Україні ці міжнародні стандарти знайшли відображення у Законі України «Про медіа», який запровадив комплекс вимог до поширення медіаконтенту, спрямованих насамперед на захист дітей від шкідливої інформації та створення безпечного інформаційного середовища.
Зокрема, обмежується поширення матеріалів, що містять сцени жорстокості, пропагують наркотики, тютюн, алкоголь чи азартні ігри.
Рівень базових цифрових навичок українців зріс до 58%. Освітні ініціативи, зокрема кампанія «Гігієна», навчають дітей і підлітків розпізнавати фішинг, онлайн-шахрайство та інші цифрові загрози.
Хоча законодавство поки не визначає окремого правового статусу блогера, автори контенту можуть добровільно реєструватися як онлайн-медіа, отримуючи відповідний правовий статус і професійні гарантії.
Український досвід демонструє, що ефективний захист дітей у цифровому середовищі потребує не лише законодавчих обмежень, а й розвитку цифрової грамотності, відповідальності платформ та формування культури безпечної поведінки в інтернеті.
Головні виклики цифрової безпеки дітей
Попри розвиток законодавства, цифрове середовище залишається джерелом нових ризиків для дітей та підлітків.
За результатами досліджень, близько чверті українських дітей стикалися із закликами до виконання небезпечних завдань або участі в ризикованих флешмобах, що можуть становити загрозу їхньому здоров’ю чи життю. Онлайн-переслідування, шантаж інтимними матеріалами та інші форми цифрового насильства дедалі частіше стають предметом кримінальних проваджень, однак ефективне розслідування ускладнюється анонімністю правопорушників і транснаціональним характером цифрових платформ.
Ну і звичайно, неврегульоване дитяче блогерство. Законодавство України поки не встановлює спеціальних правил для діяльності дітей-блогерів.
Відсутні чіткі вимоги щодо участі батьків у створенні контенту, використання доходів дитини, обмеження комерційної реклами та захисту приватності неповнолітніх. Це створює ризики експлуатації дітей у цифровому середовищі, надмірної комерціалізації їхньої діяльності та порушення права на приватне життя. Реформа «Статуту артиста» в Іспанії є взірцевою спробою збалансувати технологічний прогрес із базовими трудовими правами.
В Україні ж зростання популярності дитячого блогерства випереджає законодавче регулювання. І в результаті дитина фактично залишається незахищеною: поряд із кібербулінгом, деструктивними челенджами та цифровою неграмотністю з’являються нові категорії ризиків, пов’язані із комерціалізацією дитячої присутності в соціальних мережах.
Що необхідно зробити
Україна вже розпочала вдосконалення правового регулювання. Зокрема, у Верховній Раді зареєстровано законопроєкти № 15395 та № 15396, спрямовані на посилення захисту дітей у цифровому просторі та виявлення небезпечних онлайн-трендів.
Проте, все ще необхідно адаптувати правові механізми до реалій цифрового середовища, зокрема переглянути підходи до визначення місця вчинення кіберзлочинів, удосконалити міжнародне співробітництво та забезпечити ефективні механізми притягнення до відповідальності глобальних цифрових платформ у випадках порушення прав дітей.
Ми не можемо заборонити інтернет, але маємо зробити його безпечним. Дитина-блогер — це не іграшка, а суб’єкт права з чіткими трудовими гарантіями та захистом від експлуатації. Досвід Іспанії та Франції доводить: дитина, яка створює комерційний контент, повинна розглядатися не лише як користувач соціальних мереж, а як суб’єкт права, чиї трудові, майнові та особисті немайнові права потребують спеціального захисту.
Законодавство має забезпечити не лише правове оформлення діяльності дітей-блогерів, а й встановити гарантії щодо тривалості їхньої творчої діяльності, захисту приватності, прозорого управління отриманими доходами та запобігання будь-яким формам цифрової експлуатації. Саме такий підхід дозволить поєднати свободу творчості, розвиток цифрової економіки та безумовне дотримання принципу найкращих інтересів дитини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
