Десять судимостей і нова крадіжка через 8 днів після звільнення: що вирішив Верховний Суд
Питання застосування статті 75 Кримінального кодексу України залишається одним із найбільш дискусійних у кримінальному судочинстві, оскільки потребує індивідуальної оцінки не лише обставин злочину, а й особи винного.
У постанові у справі № 466/4996/25 від 2 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув питання щодо обґрунтованості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Обставини справи
Шевченківський районний суд м. Львова визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.
Судами встановлено, що 11 березня 2025 року засуджений, перебуваючи у палаті нейрохірургічного відділення лікарні у Львові, в умовах воєнного стану шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон потерпілої вартістю 8005 грн.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції призначив йому покарання у виді п’яти років позбавлення волі, однак на підставі статті 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців.
Львівський апеляційний суд змінив вирок лише в частині виключення обставини, що обтяжує покарання, а саме рецидиву злочинів, та в іншій частині залишив вирок без змін.
Прокурор оскаржив це рішення в касаційному порядку, вказуючи, що засуджений раніше десять разів притягувався до кримінальної відповідальності, тричі звільнявся від відбування покарання з випробуванням, а новий злочин вчинив через вісім днів після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про відсутність підстав для повторного застосування до нього інституту випробування.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд не погодився з підходом апеляційного суду та звернув увагу на вимоги щодо належного обґрунтування застосування статті 75 КК України.
ВС вказав, що окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення засудженого від його відбування з випробуванням.
Суд має належним чином вмотивувати таке рішення, дослідити та оцінити всі обставини, що мають значення для справи, а також врахувати, що положення ст. 75 КК застосовуються лише в тому разі, коли для цього є відповідні умови та підстави.
Верховний Суд звернув увагу на значну кількість попередніх судимостей засудженого та безрезультатність попереднього застосування до нього інституту випробування.
Суд вказав, що чоловік раніше 10 разів був засуджений за вчинення умисних злочинів проти власності. До того ж засуджений тричі звільнявся від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
ВС також вказав, що з матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що засуджений через 8 днів після звільнення з місць позбавлення волі (03 березня 2025 року), де він відбував покарання за ч. 3 ст. 185 КК, 11 березня 2025 року в умовах воєнного стану вчинив крадіжку телефона.
Суд наголосив, що вищенаведене, на переконання колегії суддів, вказує на стійку антисоціальну поведінку засудженого, схильність до вчинення кримінально-караних посягань на власність та небажання ставати на шлях виправлення.
ВС зазначив, що залишаючи вирок місцевого суду без змін в частині застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, цей суд допустив формальний підхід до вирішення питань, порушених прокурором в апеляційній скарзі.
Суд додатково підкреслив, що враховані апеляційним судом пом’якшуючі обставини могли бути підставою для призначення мінімального покарання, але не були достатніми для звільнення від його відбування.
ВС вказав, що враховані судами пом’якшуючі обставини, відшкодування шкоди потерпілій та дані про особу засудженого стали підставою для призначення мінімального покарання, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, однак є недостатніми для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Крім того, Суд вказав, що сам лише факт наявності у засудженого двох неповнолітніх дітей, з урахуванням того, що останній не працює та не має постійного законного джерела доходів, на переконання колегії суддів, не свідчить про те, що ці діти перебувають на його утриманні.
Отже, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Львівського апеляційного суду та призначив новий апеляційний розгляд.
Ця постанова підтверджує, що щире каяття, відшкодування шкоди та інші пом’якшуючі обставини самі по собі не є достатніми для застосування статті 75 КК України. Суд має оцінити, чи може особа виправитися без відбування покарання, враховуючи її попередню кримінальну історію та результати попередніх шансів на виправлення.
Додатково читайте у матеріалі «Судово-юридичної газети» про те, як справу про крадіжку повернули на новий розгляд через процесуальну помилку суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
