Бездіяльність органу влади як підстава виплати моральної шкоди

14:50, 27 января 2020
Порушення прав людини з боку суб’єктів владних повноважень суперечить їх конституційним обов’язкам.
Бездіяльність органу влади як підстава виплати моральної шкоди

Коли бездіяльність суб’єкта владних повноважень завдає моральних страждань

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про порушення державою головного обов`язку перед людиною — утвердження та забезпечення її прав (Верховний Суд у справі №750/6330/17).

У випадку звернення до суду щодо відшкодування моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю органів влади, варто пам’ятати: відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, не свідчить і про те, що моральної шкоди не завдано.

У такому разі необхідно звернути увагу на декілька важливих аспектів. По-перше, відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті компенсацію потерпілому завданих збитків. По-друге, мова йде про превентивні заходи для органу влади.

Розглядаючи справу, суд визначає, чи була завдана особі моральна шкода. Крім того, суд встановлює розмір відшкодування. Власне, завдання потерпілого або його представника полягає в переконанні суду в необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено:

  • в чому полягає ця шкода;
  • якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно;
  • якими доказами вона підтверджується. 

Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Суб’єкт владних повноважень звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з його вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

  • характеру правопорушення;
  • глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;
  • ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;
  • інших обставин, які мають істотне значення.

Що говорить закон

Наразі в чинному законодавстві України відсутній нормативно-правовий акт, який би встановлював алгоритм доведення заподіяної моральної шкоди.

Моральна шкода може полягати, зокрема:

  • у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації;
  • у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я;
  • у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав;
  • у незаконному перебуванні під слідством і судом;
  • у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя;
  • у порушенні стосунків з людьми зі свого оточення при настанні інших негативних наслідків.

Позиція Верховного Суду

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою, то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України.

«З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності її розміру, визначеного позивачем»,  констатував Верховний Суд.

Для прикладу, громадяни все частіше отримують немотивовані відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки. Органи місцевого самоврядування аргументують неухвалення рішення недостатньою кількістю голосів депутатів чи іншими причинами, які суперечать статті 118 ЗК України.

Подібний випадок був розглянутий 27 листопада 2019 року Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду (справа №750/6330/17).

Громадянин двічі звертався до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Двічі міськрада не приймала рішення, фактично не виконуючи вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Скаржник просив стягнути з міської ради завдану йому моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. Суд першої інстанції дійшов висновку, що невирішення міською радою у встановленому законом порядку клопотань завдало йому моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення в частині відшкодування моральної шкоди, визначивши, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції та погодився, що бездіяльність міської ради спричинила моральну школу громадянину, який не отримав бажані земельні ділянки.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

«Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно»,  наголосив Верховний Суд.

Загальноприйняті підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Так, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

Як зазначив Верховний Суд: «Страждання і приниження — емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого».

Міжнародна практика

У свою чергу, ЄСПЛ зазначає, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див., наприклад, «Рисовський проти України», «Антоненков та інші проти України»).

Вирішуючи справи про відшкодування суб’єктом владних повноважень завданої ним шкоди, в кожному конкретному випадку суд повинен встановити: чи досягли негативні емоції з боку особи рівня приниження та страждання? При цьому варто пам’ятати про причино-наслідковий зв'язок та співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Нагадаємо, що «Судово-юридична газета» давала відповідь на питання: чи може стягуватись моральна шкода за порушення умов договору?

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Нова українська школа: скільки отримуватимуть вчителі
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Олег Басай
    Олег Басай
    председатель Киевского окружного административного суда
  • Ирина Гуменюк
    Ирина Гуменюк
    заместитель руководителя аппарата Высшего хозяйственного суда Украины