Противодействие коррупции в Украине: мифы и реальность

Олена Бабікова

Директор Науково-дослідного інституту проблем досудового розслідування,

д.ю.н., професор

Створення та запуск НАБУ для виявлення, знешкодження та запобігання корупції у вищих ешелонах влади, як і створення інших антикорупційних органів та реформування правоохоронної системи було однією з вимог Міжнародного валютного фонду та Європейської комісії, у зв’язку з чим 14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Національне антикорупційне бюро України».

16 квітня 2015 року Президентом України видано два Укази: №217/2015 – про утворення НАБУ, для забезпечення прозорості та цивільного контролю за його діяльністю Указом №272/2015 від 15 травня 2015 року також створено Раду громадського контролю при Бюро, 25 серпня 2015 року обрано перших 70 детективів, 30 листопада 2015 року завершився конкурс на посаду Керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і 4 грудня того ж року детективи НАБУ внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - тобто розпочали свою діяльність.

Десять років діяльності – час, достатній для підведення певних підсумків на оцінки діяльності антикорупційних органів. І найкраще таку оцінку давати не на підставі звітів відомства, а за результатами судового розгляду.

Суд, як більш незалежний «арбітр», навіть за умови значного впливу на його діяльність з боку «силових відомств» надає більш об’єктивні відомості для оцінки діяльності слідчих і прокурорів, адже ним здійснюється і судовий контроль за досудовим розслідуванням і розгляд кримінальних проваджень по суті.

Дослідимо опублікований на офіційному сайті ВАКС Аналіз здійснення судочинства Вищим антикорупційним судом у 2025 році (як судом першої інстанції).

Розглянемо статистичні дані щодо судового контролю за досудовим розслідуванням, з питань, що пов’язані насамперед  з втручанням у приватне життя, порушенням недоторканості житла, перехопленням розмов, вилученням та арештом майна.

У 2025 році на розгляд слідчих суддів ВАКС надійшло 10098 клопотань, що на 726 або на 7,6 % більше ніж у попередньому 2024 року.

З них, 9% (887) про накладення арешту на майно, 18% (1849) про надання дозволу на проведення обшуку, 20% (1992) про дозвіл на тимчасовий доступ та вилучення майна, 35% (3574) про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій. Отже, 82% клопотань стосувались питань, пов’язаних з істотним втручанням у права і свободи людини. Судом задоволено 87,7%.

Для оцінки, як були використані результати вказаних слідчих та процесуальних дій в інтересах кримінального судочинства необхідно з’ясувати, с кільком особам за результатами розслідувань повідомлено про підозру.

У звіті наявні відомості про кількість клопотань, про застосування запобіжного заходу, що майже дорівнює кількості підозрюваних та надає можливість співставити «активність» детективів та прокурорів щодо обмеження прав і свобод людини з результатами їх роботи – встановленням даних, що можуть свідчити про факт вчинення злочину та причетність до його вчинення певної особи. Адже у переважній більшості після повідомлення особі про підозру, детективи звертаються з клопотанням про застосування запобіжного заходу.

Протягом 2025 року детективи НАБУ та прокурори САП ініціювали застосування запобіжних заходів щодо 207 осіб (2% від загальної кількості клопотань). Порівнянням відомостей про проведені заходи, внаслідок яких відбувалось істотне обмеження прав і свобод громадян з кількістю осіб, щодо яких розпочато кримінальне переслідування можемо констатувати, що на кожну особу, якій повідомлено про підозру припадає майже по 10 обшуків, стільки ж вилучень майна та документів, 4 арешти майна та понад 15 дозволів на проведення негласних слідчих розшукових дій. Особливе занепокоєння викликає та обставина, що однією ухвалою слідчий суддя як правило надає дозвіл на проведення цілого комплексу негласних заходів, пов’язаних з втручанням у приватне спілкування та життя особи. 

Звісно, такі статистичні свідчать не про те, що кожна особа, якій повідомлено про підозру безпосередньо зазнала такого втручання у її приватне життя, проте надає змогу співставити «зусилля» правоохоронців та одержаний результат. Висновок - обмеження прав і свобод людини, втручання у приватне життя стали буденними «інструментами», а негласні слідчі розшукові дії, попри їх визначення у кримінальному процесуальному законодавстві як виняткових, -стандартним засобом, що використовується невиправдано широко, без будь-яких реальних обмежень судовим контролем.

Цілісність картини ефективності досудового розслідування НАБУ доповнюється і статистичними даними про результати розгляду ВАКС кримінальних проваджень по суті.

У 2025 році на розгляді ВАКС перебувало 441 кримінальне провадження стосовно 1042 осіб, з яких лише 105 справ (24%) стосовно 119 осіб (11%), які наділені особливим статусом і до яких застосовується особливий порядок кримінального провадження, визначений статтею 480 КПК України.

З урахуванням того, що до цієї категорії також відносяться і депутати місцевої ради, адвокати, вищенаведені відомості не слід сприймати як кількість проваджень щодо ТОП-посадовців.

Серед обвинувачених, щодо яких вироки набрали законної сили лише 43,5% працювали в державному секторі (народні депутати 3%, прокурори 1,5% судді 5,3%, державні службовці та працівники патронатних служб – 9%, військовослужбовці 1,5%, керівники та службові особи державних підприємств 18,7%, депутати місцевих рад 4,5%), а переважна більшість засуджених – у приватному секторі -  56,5% (ФОП 2,3%, працівники юридичних осіб приватного права 20,3%; адвокати 6,8%, інші -27,1%).

Наведені дані вказують на те, що результатами роботи НАБУ, САП та ВАКС так і не стали заявлені цілі «виявлення, знешкодження та запобігання корупції у вищих ешелонах влади з метою захисту національної безпеки», для досягнення яких вони створювались.

Переважна більшість кримінальних проваджень жодним чином не стосувалась корупції у «вищих ешелонах влади», а й взагалі стосувалась осіб не державного, а приватного сектору, що прямо суперечить завданням НАБУ, визначеним у ч. 2 ст. 1 профільного Закону.

Тенденція до демонстрації власної ефективності за рахунок розслідування дріб’язкових кримінальних проваджень, що жодним чином не стосуються ані дій чиновників у вищих ешелонах влади, а ні корупційних діянь, що створюють загрозу національній безпеці, спостерігається і у статистичних даних щодо результатів судового розгляду справ ВАКС.

Більшість кримінальних правопорушень - справи щодо яких розглядав ВАКС у 2025 році, класифікуються як тяжкі та особливо тяжкі (429 щодо 1013 осіб або 97 %). При цьому, за результатами їх розгляду  ухвалено 109 вироків  з яких 104 обвинувальних та 5 виправдувальних (засуджено 154 особи (85,6%, виправдано 8 осіб (4,4:), 4 кримінальних провадження, щодо 16 осіб закрито, 1 обвинувальний̆ акт повернуто прокурору.

Із числа засуджених 133 осіб, щодо яких вироки набрали законної сили: 25 (18,7 %) осіб засуджено до позбавлення волі; до 7 осіб (5,2%) застосовано основне покарання у виді штрафу, 97 (72,9 %) осіб звільнено від відбування покарання з випробуванням, 4 (3%) особи звільнено від покарання з інших підстав.

Майже ¾ кримінальних проваджень завершились ухваленням вироку, яким особи, визнані винуватими у вчиненні корупційних правопорушень звільнили від покарання.

Проте, мова не про «м’якість» ВАКС при постановленні вироку. Навпаки, стрімке збільшення кількості вироків, ухвалених на підставі угод пов’язане з тим, що можливість уникнути кримінального покарання пов’язується не з доведенням невинуватості особи, а насамперед її здатністю заплатити чималий кошт на визначені співробітниками НАБУ та САП фонди та узгодження цієї суми.

Якщо у 2021 році питома вага вироків, якими затверджувались угоди становила 26%, у 2022 – 27, в 2023 42, у 2024 – 49, то в 2025 – 66%. При цьому, у переважній більшості яких застосовується покарання нижче нижчої межі, внаслідок чого, на підставі угод протягом 2025 року жоден із засуджених корупціонерів не поніс покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Угода у кримінальному у провадженні цікавий, але надзвичайно небезпечний інструмент. Адже, поряд з тим, що укладання угоди надає можливість спростити та пришвидшити судовий розгляд, відшкодувати збитки та не призначати занадто суворе покарання, їх безконтрольне застосування призводить до того, що сторона обвинувачення не зацікавлена у встановленні істини і об’єктивних обставин. Натомість шляхом застосування надзвичайно високих розмірів застав, ігнорування доводів захисту, особа позбавляється доступу до правосуддя, адже вона постає перед вибором – визнати вину, сплатити збитки та кошти негромадській організації і обмежитись м’яким покаранням, або доводити свою невинуватість перед судом і бути позбавленою незалежно від її особистих якостей та обставин провадження, права на покарання з відстрочкою чи інше м’яке покарання. Багатомільйонні застави з засобу забезпечення належної поведінки підозрюваного перетворилися на «утримання заручника» та «арешт коштів» для подолання волі і прагнення справедливості.

На підтвердження такого доводу є вироки у 43 справах ВАКС, якими затверджено угоди про визнання винуватості, що приховані від суспільства і доступ до їх змісту обмежений. І це справи не малозначні, а навпаки -найбільш резонансні. Чи відповідає вимогам «прозорості» та «гласності» приховання від суспільства умов, за яких було досягнуто таких домовленостей?

Особливе занепокоєння викликає також той факт, що  поряд зі штрафами у розмірі від 5 до 68 тис. грн., які сплачуються до державного бюджету, обов’язковою вимогою в угодах передбачається направлення коштів на визначений стороною обвинувачення фонд, недержавної форми власності, діяльність яких, у тому числі і щодо використання благодійних внесків не контролюється державою. І мова йде про сотні мільйонів гривень.

Але, чи є такий підхід до протидії корупції виключно надбанням НАБУ, САП та ВАКС? Нажаль ні. Вся система протидії корупції внаслідок проведених реформувань, активно розпочатих у 2008 році зазнала негативних змін.

Проаналізуємо реєстр корупціонерів, до якого вносяться відомості про усіх осіб, засуджених за корупційні правопорушення, що набули законної сили. Протягом 2025 року до Реєстру було включено відомості про 1681 особу, засуджену за корупційні діяння. З них 1144 або 67,7% від загальної кількості це особи, засуджені за ч. 1 ст. 369  КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди). Це кримінальне правопорушення у переважній більшості вчиняється не представниками держави чи органів місцевого самоврядування, а звичайними громадянами, підприємцями, щодо яких штучно створюються умови з обмеженням їх прав і свобод для подальшого провокування на надання неправомірної вигоди, фіксацієї таких дій і викриття.

Тобто, переважна більшість виявлених корупційних злочинів до корупційних взагалі не варто відносити, оскільки вони вчинені не службовими особами, не представниками державної влади чи місцевого самоврядування.

Загрозу для суспільства насамперед становлять ті, хто займають посади та використовують своє службове становище з метою особистого збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди.

 Згідно даних судової статистики співвідношення засуджених за обіцянку, пропозицію або надання неправомірної вигоди і одержання такої вигоди службовими особами протягом з 2008 року  зазнало істотних змін. Якщо станом на 2008 рік на 10 службових осіб, яким висунуто обвинувачення в одержанні неправомірної вигоди припадала лише одна особа, яка обвинувачувалась у наданні, то за підсумками 2025 року тенденція стала абсолютно протилежною, на кожного представника влади, якого підозрюють в одержанні неправомірної вигоди припадає 16 осіб, які обвинувачуються у наданні такої вигоди.

У такий спосіб правоохоронні органи, до повноважень яких віднесено протидію корупцію спрямовують свої зусилля не на подолання реальної корупції у державному секторі, а переважно на створення видимості власної «бурхливої» діяльності, за відсутності реального результату.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.