Готуються уніфіковані бланки процесуальних документів та алгоритм процесуальних дій слідчих, прокурорів і суддів

На відсутність єдиних стандартів у діяльності правоохоронців  звертали увагу під час конференції, присвяченої ефективності досудового розслідування, JustConf Ukraine 2020 представники Офісу Генерального Прокурора та НАБУ.

За словами керівника департаменту процесуального керівництва у кримінальних справах про катування та інші серйозні порушення прав з боку правоохоронних органів Офісу Генерального прокурора України Юрія Бєлоусова ідея створення єдиних стандартів досудового розслідування покликана покращити кримінальну юстицію. В їх основу покладена фундаментальна функція, що приведе до єдиного консолідованого бачення ролі кримінального процесу. Кримінальний процес повинен служити не стороні обвинувачення, ні стороні захисту, а суспільству.

Стандарти досудового розслідування — це спільні правила гри для слідчих, прокурорів та суддів.

Учасники конференції наголошували, що це не стандарти розслідування певних категорій злочинів і не методичні матеріали.

Йдеться про процесуальні дії, які є основою досудового розслідування. Їх можливо застосовувати щодо будь-якого типу злочину. Це правила поведінки та взаємодії учасників щодо будь-якого типу злочинів, навіть якщо це не злочин. Крім того, в стандартах не презюмується автоматична реєстрація кримінальних проваджень по будь-яких повідомленнях.

Учасники дискусії пояснили, чому відмовилися від згадок в стандартах ролі адвоката. Вони вважають, що стандартизація дій слідчого, прокурора та слідчого судді дають адвокату чітке розуміння, що він має очікувати від представників держави, і самостійно окреслити межі своєї участі у процесі.

Керівник відділу детективів НАБУ Денис Гюльмагомедов презентував під час вищезазначеної конференції мобільний додаток «Стандарти досудового розслідування» для iOS та Android.

Додаток легко встановлюється на мобільний телефон або на планшет, він достатньо легкий в користуванні.

Додаток розподілений по розділах (затримання підозрюваної особи, початок досудового розслідування, збирання доказів, повідомлення про підозру, застосування запобіжного заходу). В кожному розділі визначені ролі прокурора, слідчого, слідчого судді, уповноваженої службової особи, інших учасників процесу.

Прикладна функція додатку – простими і зрозумілими речами описати кроки, які мають здійснити кожен учасник кримінального процесу.

В додатку існує розділ «процесуальні форми та документи» з прикладами їх заповнення та коментарями, щоб не вчинити помилку при заповненні процесуального документа. Йдеться про уніфіковані (єдині) форми процесуальних документів, які можна застосовувати при виконанні будь-якої слідчої дії. Шаблон любого процесуального документа можна завантажити та надалі роздрукувати.

Серед документів також є бланк плану досудового розслідування. До нього розроблена інструкція, яка допоможе його (план) заповнити.

Навіщо правоохоронці замислилися над стандартами досудового розслідування

Численні дослідження застосування КПК України на практиці виявили в КПК «неуніфіковані» норми на кшталт:

• розподіл ролей серед учасників кримінального провадження;
• порядок вчинення процесуальних дій під час розслідування кримінального правопорушення (повідомлення про підозру, фіксація затримання особи тощо);
• рівень доведення ризиків прокурором у клопотанні про обрання запобіжного заходу підозрюваному, обвинуваченому;
• застосування чітко невизначених категорій на кшталт «розумні строки».

Склалася ситуація, коли слідчі та прокурори по-різному бачать свої ролі у кримінальному провадженні, що розмиває чіткі межі їхньої відповідальності та призводить до непорозумінь та конфліктів на різних стадіях розслідування.

Коріння цього явища ростуть ще зі «старого» Кримінально-процесуального кодексу 1963 року. За цим, вже скасованим КПК, за досудове розслідування відповідав слідчий. Прокурор же в цей процес практично не втручався, його функцією був нагляд на певних етапах за законністю дій слідчого. Коли справа направлялася в суд, обвинувачення підтримував вже інший прокурор, не той що здійснював нагляд, тож цьому прокурору доводилося буквально «витягувати» справу за будь-яку ціну.

З набранням чинності «новим» КПК, 2012 року, розподіл ролей змінився. В КПК з’явилася посада процесуального керівника, який по суті, відповідає за досудове розслідування, представляє перед судом матеріали кримінального провадження та оперує доказами.

Саме процесуальний керівник має спрямовувати орган досудового розслідування на збір необхідних йому доказів. Саме він вирішує, які докази потрібні йому в суді, а які не мають судової перспективи.

Проте згодом з’ясувалося, що зміна ролей не була належним чином доведена ані до прокурорів, ані до інших правоохоронців.

Слідчі ще не завжди готові сприймати прокурора саме як керівника досудовим розслідуванням, а самі прокурори по-різному бачать свою роль на досудовому розслідуванні.

До речі, необхідно також брати до уваги, що слідчий знаходиться в певній залежності від власного керівництва, тому є ще питанням, до чиїх вказівок слідчий буде більше дослухатися (процесуального керівника чи керівника органу досудового розслідування).

Крім того, ще існує фігура слідчого судді, якого теж по різному бачать як слідчий, так і прокурор. Бачення ж своєї ролі самими слідчими суддями також істотно відрізняється від бачення попередніх персонажів.

Коли проводили спеціальне дослідження «Роль процесуального керівника — прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на досудовій стадії процесу», то за його результатами встановили:

• близько 80% прокурорів САП заперечили тезу про те, що прокурор заглиблюється у подробиці розслідування на етапі підготовки обвинувального акта;
• прокурори САП стверджують, що переважно не очікують готового результату розслідування від детектива НАБУ і діють проактивно;
• понад половину (51%) опитаних прокурорів загальних прокуратур, навпаки, підтверджували тезу, що прокурор заглиблюється у подробиці розслідування вже на етапі підготовки обвинувального акта.

Відсутність єдиного алгоритму дій

Учасники кримінального провадження часто не знають, як саме вони мають діяти у типових ситуаціях через відсутність детальних та взаємоузгоджених алгоритмів їхніх дій.

Наприклад, дискусійним є питання щодо того, як має діяти патрульний поліцейський при затриманні особи за підозрою у вчиненні злочину.

Частково ця проблема пов’язана з відсутністю єдиного затвердженого порядку здійснення затримання злочинця, який би чітко визначав алгоритм дій правоохоронців у подібних ситуаціях, хто, що і коли має робити.

З іншого боку, до цього часу існує різне бачення того, хто саме є уповноваженою службовою особою, яка має право затримувати за підозрою у вчиненні злочину. 

Термін «уповноважена службова особа, яка має право здійснювати затримання» передбачав, що це будь-який правоохоронець, який профільним законом наділений правом здійснювати затримання (будь-який працівник поліції або служби безпеки).

На практиці розуміння цього є дуже різним. Є думка, що це виключно слідчий, дехто вважає, що це прокурор або виключно оперативний працівник.

Відсутність єдиних шаблонів процесуальних документів.

Прикладом різного бачення вимог до процесуальних документів є практика складання повідомлення про підозру особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Поширеним є підхід, коли слідчі та прокурори намагаються максимально збільшувати обсяг такого повідомлення, додаючи до нього витяги з численних нормативно-правових актів, які далеко не завжди стосуються конкретного правопорушення.

Проте великий обсяг підозри для таких слідчих є синонімом її обґрунтованості. При цьому такий підхід викликає справедливе нарікання з боку слідчих суддів, які вимагають коротко та логічно пояснити, в чому саме підозрюється особа, оцінюючи обґрунтованість підозри.
Юрій Бєлоусов наводить у якості прикладу випадок, коли текст повідомлення про підозру складав 2467 аркушів (10 томів кримінального провадження).

Саме на вирішення цих проблем спрямовані стандарти досудового розслідування.

Фахівці вважають, що для цього також  потрібні такі рішення:

• Впровадження пілотних проектів на рівні регіону або окремих підрозділів.
• Зміни до законодавства, насамперед КПК України.
• Створення системи оцінки та навчання в прокуратурі та поліції.
• Зміна правових позиції Верховного Суду з окремих питань.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що поліція запроваджує систему онлайн-моніторингу за затриманими та посаду відповідального за роботу з ним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій