За позбавлення народу мови, освіти та історичної пам’яті можуть карати ув’язненням та включити до складу геноциду
До Верховної Ради України внесено проєкт Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо включення культурної складової до складу злочину геноциду» № 15331 від 15 червня 2026 року.
Законодавча ініціатива спрямована на уточнення складу злочину геноциду, передбаченого статтею 442 Кримінального кодексу України, шляхом включення до його об’єктивної сторони діянь, пов’язаних із знищенням культурної ідентичності захищеної групи.
Автори проєкту обґрунтовують необхідність змін потребою врахування сучасних форм агресії, які реалізуються не лише через фізичне чи біологічне знищення людей, а й через системне руйнування культурних основ існування національної спільноти.
Які зміни пропонується внести до статті 442 КК України
Чинна редакція статті 442 КК України визначає геноцид як умисні дії, вчинені з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя її членів, заподіяння їм серйозної шкоди, створення життєвих умов для фізичного знищення, запровадження заходів щодо запобігання дітонародженню або насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.
Законопроєктом пропонується доповнити цей перелік новим способом вчинення геноциду. Йдеться про знищення, пошкодження, привласнення або систематичне позбавлення доступу до об’єктів матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, мови, освіти, релігійних практик, традицій, історичної пам’яті або культурних інституцій відповідної групи.
При цьому такі дії пропонується визнавати складовою злочину геноциду лише за умови, що вони спрямовані на ліквідацію культурної ідентичності групи як умови або засобу її фізичного чи соціального знищення.
Таким чином, у разі ухвалення законопроєкту перелік способів вчинення геноциду буде розширено з п’яти до шести.
Чому пропонують розширити склад геноциду
У пояснювальній записці зазначається, що чинна редакція статті 442 КК України побудована на класичній моделі геноциду та охоплює переважно фізичні й біологічні способи знищення групи.
Водночас автори законопроєкту вважають, що сучасні форми геноцидної політики можуть реалізовуватися через системне руйнування культурної ідентичності народу.
Саме тому пропонується враховувати як спосіб вчинення геноциду дії, спрямовані на знищення або витіснення мови, історичної пам’яті, освіти, релігійних практик, культурної спадщини та інших елементів, які забезпечують існування національної групи як окремої спільноти.
Необхідність таких змін автори проєкту пов’язують, зокрема, з повномасштабною агресією Російської Федерації проти України.
У пояснювальній записці наголошується, що знищення об’єктів культурної спадщини, переміщення культурних цінностей, витіснення української мови, демонтаж пам’ятників, нав’язування альтернативних історичних наративів та ліквідація культурних і освітніх інституцій на тимчасово окупованих територіях наразі не охоплюються безпосередньо складом злочину геноциду, хоча можуть бути спрямовані на руйнування основ існування національної групи.
Що зміниться для кримінально-правової кваліфікації
У пояснювальній записці наголошується, що запропоновані зміни не мають на меті довільне розширення поняття геноциду. Автори проєкту розглядають їх як уточнення складу злочину шляхом включення до його об’єктивної сторони діянь щодо культури як базової ознаки ідентичності захищеної групи.
Передбачається, що таке уточнення дозволить враховувати під час розслідування та правової оцінки не лише фізичні прояви насильства, а й дії, спрямовані на знищення культурних основ існування національної спільноти.
Водночас санкція статті 442 КК України залишається незмінною. За вчинення геноциду, як і раніше, передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.
Отже, законопроєкт спрямований на врахування у кримінально-правовій кваліфікації не лише фізичного чи біологічного знищення групи, а й дій, які можуть бути спрямовані на руйнування її культурної ідентичності.
Водночас у разі ухвалення нових положень одним із ключових викликів правозастосування стане доказування спеціального наміру на знищення групи.
Слідству та судам доведеться встановлювати не лише факт знищення культурної спадщини, витіснення мови чи історичної пам’яті, а й доводити, що такі дії були спрямовані саме на ліквідацію культурної ідентичності як умови або засобу фізичного чи соціального знищення відповідної групи.
Саме практика застосування нових норм визначатиме межі їх використання та критерії відмежування геноциду від воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які також можуть охоплювати посягання на культурні цінності та культурну спадщину.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
