Військовий відсудив виплати за лікування у військової частини і ні гривні більше: обставини справи

Дніпропетровський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов військовослужбовця, який оскаржив припинення виплат під час тривалого лікування, порядок нарахування грошового забезпечення та низку інших виплат. Суд визнав протиправними окремі дії військових частин і зобов’язав провести перерахунок та виплату коштів у визначеній частині вимог.

Обставини справи

Військовослужбовець звернувся до суду з позовом, у якому просив:

• визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я внаслідок отриманого поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини, включаючи час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за період з 5 травня 2025 року по 27 листопада 2025 року, та зобов’язати нарахувати і виплатити зазначені суми;
• визнати протиправною бездіяльність щодо невключення сум додаткової винагороди за постановою № 168 до складу грошового забезпечення при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2023, 2024, 2025 роки та зобов’язати здійснити перерахунок і виплату такої компенсації з урахуванням додаткової винагороди;
• визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення 27 листопада 2025 року, та зобов’язати нарахувати і виплатити її;
• визнати протиправними дії щодо застосування з 16 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших похідних видів грошового забезпечення, та зобов’язати здійснити перерахунок із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2023 року.

Позивач зазначав, що правові підстави для обмеження періоду виплати додаткової винагороди дванадцятьма місяцями відсутні, ця винагорода має враховуватися при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки, компенсація за додаткову відпустку як учаснику бойових дій не виплачена, а грошове забезпечення в період служби розраховувалося неправильно.

Військова частина заперечувала, посилаючись на пункт 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, згідно з яким загальний час безперервного перебування у закладах охорони здоров’я та відпустках для лікування не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Додаткова винагорода виплачувалася протягом 12 місяців. Компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій перераховано наказом від 25 березня 2026 року. Щодо розрахунку компенсації за щорічні відпустки одноразові додаткові види грошового забезпечення не включалися.

За період з 16 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року позивач проходив службу в іншій військовій частині, яка застосовувала прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року.

Що вирішив суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув у справі № 160/5001/26 ухвалив рішення задовольнити адміністративний позов частково.

Суд визнав протиправним та скасував пункт 8 наказу військової частини від 1 червня 2025 року № 154, яким призупинено виплату грошового забезпечення з 5 травня 2025 року. Зобов’язав військову частину провести нарахування та виплату грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168) з 5 травня 2025 року.

Суд визнав протиправними дії військової частини щодо обчислення та виплати грошового забезпечення в період з 16 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Зобов’язав відповідну військову частину здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за цей період із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд зазначив, що обмеження у 12 місяців стосується тривалості безперервного перебування на лікуванні, однак не встановлює автоматичної підстави для припинення виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди. Щодо компенсації за невикористані дні відпусток суд констатував, що додаткова винагорода за постановою № 168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і не підлягає включенню до розрахунку компенсації; компенсація за додаткову відпустку як учаснику бойових дій виплачена в ході розгляду справи.

Щодо обчислення грошового забезпечення за період з 16 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року суд послався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою скасовано зміни, що фіксували розрахунок через прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року. Суд застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19 та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанови від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 6 лютого 2023 року у справі № 160/2775/22, від 15 лютого 2023 року у справі № 120/6288/21-а, від 22 березня 2023 року у справі № 340/10333/21, від 9 травня 2023 року у справі № 380/5158/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 120/965/22-а), згідно з якими з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.