Судова практика: до чого призводить наполегливість прокурора

Верховний Суд України (ВСУ) виніс постанову від 25 травня 2017 року 5-17кс(15)17, у якій відмовив у задоволенні заяви заступника генерального прокурора про перегляд судових рішень.

Правоохоронець оскаржив вирок суду першої інстанції, яким підсудний, з урахуванням приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, був засуджений до позбавлення волі строком на три роки і один місяць.

Апеляційний суд вказав на недоліки в скарзі прокурора, а саме на те, що описова частина документа не відповідала прохальній частині, й надав час для їх усунення. У призначений термін виправлення були внесені, однак суд, вважаючи їх недостатніми, скаргу повернув.

Не погодившись з позицією апеляційного суду, котрий, на думку правоохоронця, висунув вимогу, що не міститься в ч. 2 ст. 396 КПК, яка визначає вичерпний перелік вимог до апеляційної скарги, прокурор звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ). ВССУ ухвалу апеляційного суду залишив без змін. Тоді прокурор направив скаргу до ВСУ з проханням скасувати вердикти апеляційної та касаційної інстанцій і призначити новий розгляд справи в апеляційному суді з допуском апеляційної скарги.

Підставами для перегляду справи прокурор вказав неоднакове застосування касаційним судом норм права, передбачених ч. 2 ст. 396 і ч. 1 і п. 1 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а також невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку про застосування норми права, викладеного в постанові ВСУ від 8 грудня 2016 року №5-358кс(15)16.

Дослідивши матеріали справи, ВСУ вказав, що висновки касаційного суду про законність постанов суддів апеляційного суду ґрунтуються на аналізі змісту конкретної апеляційної скарги і залежать від того, чи відповідає вона вимогам ст. 396 КПК. При цьому зміст наведених судових рішень не підтверджує позицію прокурора про існування протилежних підходів касаційного суду до розуміння норм права, про які йдеться в заяві.

Щодо постанови №5-358(15)16, ВСУ зазначив, що предметом розгляду були інші норми права, а не ті, на які посилається прокурор. Таким чином, доводи заявника не підтвердилися.

Беручи це до уваги, у задоволенні заяви заступника генерального прокурора про перегляд судових рішень ВСУ постановив відмовити.

З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.