Смерть батька і весілля доньки: правила виїзду мають пріоритет над сімейними обставинами

Переживши трагічну загибель батька, позивач вирішив здійснити закордонну поїздку до своєї доньки, яка виходила заміж. Проте у пункті пропуску «Шегині» він отримав відмову від уповноважених осіб Державної прикордонної служби. Оскарження цих дій у судах не змінило результату: касаційна інстанція залишила заборону виїзду в силі.

Особисті мотиви vs контроль кордону

Держава розглядає навіть найособистіші мотиви з позиції закону та нацбезпеки, а не емоцій і трагічних обставин. Про це засвідчила Колегія суддів КАС Верховного Суду, розглянувши справу № 640/21967/22.

Історія цієї справи тривала майже три роки. Ще взимку 2022 року чоловік подав позов до Адміністрації Державної прикордонної служби України, вимагаючи визнати бездіяльність прикордонників протиправною та скасувати рішення про відмову у виїзді за кордон. Він докладно пояснював мету поїздки: взяти участь у весільній церемонії доньки та владнати сімейні обставини після смерті батька, який загинув на Донеччині внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання службових обов’язків у рамках національної оборони.

Ознайомившись із матеріалами справи, Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку: відповідачем не спростовано те, що оскаржувану відмову прийнято без врахування та належної оцінки обставин, які позивач вважав підставою для надання дозволу на перетин кордону. Адміністрація державної прикордонної служби не надала чіткої та зрозумілої відповіді: в якому порядку потрібно було вирішувати це питання, враховуючи особисті причини для отримання дозволу щодо тимчасового виїзду. Формальні відповіді Держприкордонслужби виявилися лише відсилкою до загального законодавчого регулювання. А це, як зазначив суд, об`єктивно породжує відсутність належного роз`яснення згідно змісту звернень та вимог статті 19 Закону «Про звернення громадян».

Хоча суд першої інстанції визнав бездіяльність прикордонної служби протиправною, але при цьому відмовив у задоволенні інших вимог через недостатні документальні підтвердження. Дане рішення стало проміжною перемогою, однак ненадовго. Шостий апеляційний адміністративний суд скасував його повністю: відмовив у задоволенні позову, аргументуючи тим, що позивач не надав документів, які б підтверджували право на виїзд під час дії воєнного стану. Акцент було зроблено, саме на необхідності дотримання встановлених законом процедур для перетину державного кордону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційна інстанція наголосила: оскаржуване рішення про заборону виїзду (яке було прийнято наприкінці серпня 2022 року) продиктовано відсутністю підстав, які дають право перетинати державний кордон, оскільки позивач не зміг надати необхідні документи для пред’явлення в пункті пропуску. Також суд зазначив, що у наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби відповідях було роз`яснено: перетинання кордону здійснюється лише за умови проходження контролю та з дозволу уповноважених службових осіб.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду. Свою позицію він аргументував тим, що відмова прикордонників обмежила його право на вільне пересування, гарантоване Конституцією.

Закон понад усе

КАС ВС, розглянувши справу у письмовому провадженні 11.08.2025 р. ухвалив постанову: касаційну скаргу відхилити, а відмову прикордонників у виїзді – визнати законною. Зазначена постанова мотивована низкою чинних правових норм. Зокрема, суд звернув увагу на законодавство про воєнний стан, мобілізацію та порядок виїзду, що дозволяє тимчасово обмежувати конституційні права громадян, включно із правом на вільне пересування. Ключовий момент: позивач, хоча й наводив особисті обставини (смерть батька і весілля доньки), але не надав документального підтвердження того, що він має відстрочку або звільнення від призову під час мобілізації.

Саме ці документи, як зазначив Верховний Суд, є обов’язковими для громадян, які підлягають військовому обліку, –  без них держава не може дозволити виїзд, навіть у разі досить вагомих сімейних обставин. Адже обмеження прав переслідують головну мету – захист національної безпеки та мобілізаційного потенціалу України. Така позиція базується на судовій практиці, коли громадянам відмовляли у виїзді за кордон без військовооблікових документів. Як зазначив суд, навіть такі важливі особисті події, як весілля доньки або смерть батька, не можуть автоматично розширювати права громадянина у період дії обмежувальних заходів, встановлених законом.

У своєму рішення касаційна інстанція процитувала текст справи № 380/572/23: «Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення конституційних прав і гарантій, а також прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, звернув увагу на те, що Україна офіційно повідомила про тимчасовий відступ від окремих міжнародних зобов`язань у зв`язку з воєнним станом. Так, Україна офіційно повідомила ООН і іноземні держави про тимчасове відступлення від деяких міжнародних зобов`язань, зокрема щодо свободи пересування (стаття 33 Конституції України, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції), у зв`язку з воєнним станом. Водночас навіть в умовах війни держава зобов`язана діяти в межах Конституції та законів і поважати права людини. Суд підкреслив, що баланс між правами громадян і потребами національної безпеки має досягатися у спосіб, який відповідає принципу верховенства права. В умовах воєнного стану обмеження права на виїзд були виправдані пріоритетом публічного інтересу та не були свавільними».

Таким чином, рішення Верховного Суду показує, що без наявності відповідних документів шанси на виїзд залишаються нульовими.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.