Суд скасував штраф водію, бо автофіксація перевищення швидкості не має сенсу без прив’язки до місця порушення та без попереджувального знака

Автофіксація швидкості руху автомобіля, здійснена без співставлення з дорожніми знаками, іншими об`єктами, які б вказували на те, що транспортний засіб на момент фіксації рухався у певному населеному пункті чи ділянці траси, не має сили доказу.

Так само, і відсутність інформації, яка підтверджує наявність попереджувальних дорожніх знаків про те, що проводяться фото- і відеофіксація порушень Правил дорожнього руху, призведе до скасування постанови патрульної поліції. Це випливає із рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року по справі № 456/8/22.

Обставини справи

Так, інспектор ДПП винесла постанову про накладення штрафу по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, згідно з якою водій перевищив обмеження швидкості руху транспортних засобів (50 км/год), рухаючись зі швидкістю 73 км/год., що зафіксовано камерою та радаром, перевищив швидкість на 23 км/год., чим порушив пункт 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Правопорушення зафіксовано ПКД «КАСКАД 145-1220».

У січні 2022 року чоловік звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, просив скасувати постанову про накладення штрафу 340 грн за перевищення швидкості (ч. 1 ст. 122 КУпАП) і закрити справу за відсутністю складу адмінправопорушення.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 4 березня 2022 року позов водія було задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що патрульною поліцією не надано суду інформації, підтверджуючої наявність дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31. «Зона обмеження максимальної швидкості», а також дорожніх знаків 5.76 «Фото/відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» на ділянці дороги автошляху Київ-Чоп, не долучено і відеозапису адмінправопорушення, на який посилається представник відповідача у поданому відзиві.

Суд вказав, що дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення. А поліцією не доведено в установленому порядку факт скоєння на транспортному засобі марки «BMW3181» правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові.

Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу.

Мотивував тим, що результатами автоматичної фіксації перевищення встановленої обмеження швидкості автомобілем BMW є три фотокартки з зображенням транспортного засобу та відеозапис правопорушення.

Скаржник вказував, що комплекси автоматичної фото/відеофіксації порушень правил дорожнього руху «КАСКАД», як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшли необхідні тестування та мають дозвільні документи на їх використання.

Що вирішив апеляційний суд

Як зазначив Восьмий апеляційний адмінсуд, у ході розгляду даної справи необхідно встановити, чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі зі швидкістю, що перевищує більш як на 20 кілометрів на годину, та саме в межах населеного пункту.

Відповідно до оскаржуваної постанови, перевищення швидкості встановлено технічним приладом «Каскад 145-1120», який відповідає вимогам ДСТУ.

Саме за допомогою цього вимірювача швидкості «Каскад» була виміряна швидкість руху транспортного засобу позивача, про що і зазначено в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною 4 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що представлені фотознімки, здійснені за допомогою технічного засобу Каскад 145-1220, містять інформацію про те, що автомобіль рухався на 394 км + 318 м автодороги М06 Київ-Чоп.

При цьому, відсутня інформація щодо того, що зображена на фото частина траси, розташована в межах населеного пункту, відсутній дорожній знак, яким позначається початок або кінець населеного пункту.

Фіксація швидкості руху автомобіля здійснена без співставлення з дорожніми знаками, іншими об`єктами, які б вказували на те, що транспортний засіб позивача на момент фіксації рухався у населеному пункті, так само, як і відсутня інформація яка підтверджує наявність дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.21 «Зона обмеження максимальної швидкості», 5.70 «Фото/відеофіксація порушень Правил дорожнього руху».

При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

На переконання суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 12.4 Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год саме в населеному пункті та наявності дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», для поінформованості учасника дорожнього руху про таку відеофіксацією, та правом відповідача, вживати заходів реагування за наслідком поінформованості.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем пункту 12.4 Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год. саме в населеному пункті, а тому висновки суду першої інстанції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 15.12.2021 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідають встановленим обставинам справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції доходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15.12.2021, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Таким чином, Восьмий апеляційний адмінсуд апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишив без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 березня 2022 року у справі №456/8/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.