Особливості розрахунку строку на добровільну сплату штрафу НКРЕКП: позиція Верховного Суду

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку справу за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП, позивач), до комунального підприємства (далі – відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати штрафу на підставі постанов позивача.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв’язку з несплатою підприємством у добровільному порядку повної суми штрафу за постановами, прийнятими НКРЕКП у зв’язку з виявленими під час перевірки відповідача порушеннями Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, виходячи з того, що відповідачем штрафні санкції та пеню, нараховану за кожен день прострочки, не сплачено, а наявність підстав для сплати відповідачем суми штрафних санкцій та пені підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Верховний Суд погодився з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу підприємства залишив без задоволення, а судові рішення – без змін.

Суд виходив, зокрема, з положень статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», відповідно до якої суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що постанови про накладення штрафу були направлені відповідачу засобами поштового зв’язку та отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, відтак, відлік 30-денного строку на добровільну сплату штрафу почався з дати, вказаній на таких повідомленнях.

Водночас, відповідач стверджував, що судами попередніх інстанцій факт отримання постанов про накладення штрафу встановлено на підставі недопустимих доказів, оскільки прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій докази не містять відомостей, встановлення яких входить до предмету доказування.

Перевіряючи вищезазначені доводи касаційної скарги, Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт отримання відповідачем постанов про накладення штрафу на підставі доказів, копії яких знаходяться у матеріалах справи: реєстраційних карток із зазначенням переліку документів, що передаються на відправлення до поштового відділення, списків відправлення по Україні з відбитком печатки Укрпошти про прийняття від НКРЕКП поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, згідно з якими зазначені повідомлення вручено відповідачу.

На підставі аналізу положень пунктів 2, 11, 17, 19, 21, 66, 67 та 73 Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), Суд дійшов висновку, що однією із форм поштового відправлення є рекомендоване поштове відправлення, яке може прийматися з описом вкладення або без такого. Оформлення поштового відправлення здійснюється у встановленому порядку з проставленням на відповідному відправленні штрихового кодового ідентифікатора, що засвідчує реєстрацію поштового відправлення. Якщо відправник - юридична особа формує згруповані поштові відправлення, то він складає їх список у встановленій формі, який скріплюється підписами уповноваженої особи та печаткою. Дата приймання кореспонденції поштовим відділенням засвідчується календарним штемпелем. Якщо поштове відправлення оформлене з рекомендованим повідомленням про вручення, то відправник відправлення, після його отримання адресатом, інформується у встановленому порядку про дату вручення такого повідомлення.

Оскільки прийняті до уваги судами попередніх інстанцій докази (реєстраційні картки із зазначенням переліку документів, що передаються на відправлення до поштового відділення, списки відправлення по Україні з відбитком печатки Укрпошти, а також рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень) відповідають встановленим вище вимогам до їх оформлення, і з них вбачається відправлення позивачу конкретних постанов про накладення штрафу, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме - положень статей 73-76 КАС України, у зв`язку із встановленням фактичних обставин справи на підставі недопустимих доказів, не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Верховний Суд також сформулював правовий висновок стосовно способу застосування положень частини п`ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у системному зв`язку з положеннями Правил № 270, відповідно до якого обов`язок суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, сплатити у добровільному порядку суму штрафу у 30-денний строк з моменту отримання постанови про накладення штрафу кореспондує з обов`язком НКРЕКП надіслати суб`єкту господарювання засобами поштового зв`язку або іншим дозволеним законодавством способом постанову про накладення штрафу; у разі, якщо така постанова надсилається у формі поштового відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення, то датою вручення постанови про накладення штрафу та, відповідно, відліку 30-денного строку на добровільну оплату штрафу є дата, вказана у рекомендованому повідомленні про вручення.

Постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 120/4268/19-а (адміністративне провадження № К/990/20080/22) – за посиланням. 

Автор: В'ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.