Хто є хто у переліку кандидатів до ВРП, за яких 11 січня голосуватимуть делегати від з’їзду суддів України

11-13 січня відбудеться з’їзд суддів України. Основним питанням з’їзду є спроба заповнення своєї квоти у Вищій раді правосуддя. А саме – 8 вакансій. Всього Етична рада відібрала 16 кандидатів, яких запропонувала розглянути вищому органу суддівського самоврядування.

Перед цим щодо переважної частини кандидатів, яких Етична рада визнала доброчесними, надали аналіз Фундація DEJURE, Центр протидії корупції та Автомайдан. Сумніви у доброчесності в активістів викликало надання деякими кандидатами недостовірної інформації у деклараціях, відвідування суддею чи членами його сім'ї окупованої території / РФ після 2014 року, винесення сумнівних рішень тощо. Так, з 16 кандидатів, рекомендованих на розгляд з’їзду суддів Етичною радою, негативну інформацію громадські організації надали щодо 12.

Отже, які програмні цілі закладають кандидати до ВРП та що про них відомо.

1) Бокова Юлія Валеріївна — суддя Господарського суду Донецької області

Народилася у Донецьку. У 1997-2012 працювала на різних посадах на підприємствах шахтової промисловості. В 2012 призначена суддею ГС Донецької області. Стаж на посаді судді 10 років 10 місяців.

Важливим називає вирішення кадрової проблеми в судах та проблеми з оплатою працівників апарату, скорочення тривалості конкурсних процедур.

Вважає, що суддя не повинен висловлюватися у соцмережах щодо питань, які можуть викликати сумніви стосовно його неупередженості, а правова позиція члена ВРП не може ґрунтуватися на матеріалах журналістських розслідувань.

Запитання громадськості до кандидата

• Питання щодо майна
• Відвідування суддею чи членами сім'ї окупованої території / РФ після 2014 р.
• На думку громадських організацій, суддя має зв'язки із депутатом багатьох скликань, співзасновником Партії Регіонів, екс-в.о. прем'єра Юхимом Звягільським

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану  суддя Юлія Бокова, її донька та батьки часто відвідували тимчасово окупований Крим після березня 2014 року. Також активісти зазначають, що суддя та її близькі родичі володіють майном на тимчасово окупованій території.

За інформацією вказаних організацій, у деклараціях суддя не зазначала користування членами сім'ї нерухомим майном. В паперовій та електронній деклараціях за 2015 р. вказала різні відомості про розмір доходу. Згідно з першою, її сім'я того року дохід не отримувала, а згідно з другою – отримала 15 976 грн соціальних виплат.

Крім того, з аналізу цих організацій випливає, що суддя порушила права українського товариства, не повідомивши належно про розгляд справи проти нього у білоруському суді. 15 липня 2020 суддя своєю ухвалою констатувала, що виконала судове доручення Економічного суду м. Мінська про вручення ТОВ «Двадцятий квартал» ухвали цього суду від 02.03.2020 у справі №384-15/2019. ТОВ «Двадцятий квартал» тричі викликалось у судове засідання, але усі ухвали суду повернулись з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Тобто, як пишуть ці організації, судді було відомо, що фактично ТОВ «Двадцятий квартал» не був належно повідомлений про виклик на судове засідання.

У мотиваційному листі (нагадаємо, що документи кандидатів не публікувалися, тому звідки дані організації взяли цей документ, достеменно невідомо – прим. ред.) суддя зазначила, що «судова реформа… знекровила судову владу, позбавляє суддів права та можливості кар’єрного зростання, створює виправдання для системного зазіхання на суддівську незалежність та недофінансування судів».

Також, як зазначають ці організації, ймовірно, суддя має зв'язки із депутатом багатьох скликань, співзасновником Партії Регіонів, екс- в.о. прем'єра Юхимом Звягільським, який також був керівником «Шахти імені О. Ф. Засядька».

«Суддя з 1997 і до 2012 року працювала на цій шахті й у 2010-2012 очолювала її юридичну службу. Також на шахті працював її батько. За даними організацій, дружина Звягільського видавала довіреність кандидатці Боковій представництво її інтересів. А після того, як вона стала суддею, ще двічі видавала таку довіреність її батькові», - вказують активісти.

2) Бондаренко Тетяна Знаменівна — суддя Миколаївського апеляційного суду

Стаж на посаді судді майже 28 років. Трудову діяльність почала 1978 році з посади юрисконсульта.

У судовій системі працює з 1994 року, почала роботу на посаді помічника судді. Стала суддею райсуду 1995 року.

Вважає важливим заповнення суддівських вакансій і спрощення процедури добору суддів, швидке вирішення питань звільнення у відставку суддів, які досягли граничного віку, зменшення неефективних витрат тощо.

Вважає, що раніше ВРП працювала ефективно у напрямі підтримання незалежності суддів.

Під час інформаційного марафону Тетяна Бондаренко підтвердила, що її брат проживає у рф. 

«Я не відвідувала рф. Так, у мене дійсно проживає брат у місті Новосибірськ. Але він проживає там з часів радянського союзу. Він закінчив інститут цивільної авіації у Києві і був направлений на роботу в Якутську РСР. І лишився там, і проживає до теперішнього дня там. Ця ситуація не впливає на мене. З братом я спілкувалася один раз, коли почалася агресія, і більше не спілкувалася», - сказала суддя.

Запитання громадськості до кандидата

• Питання щодо майна і декларації доброчесності
• Адміністративна відповідальність за порушення ПДР
• Ухвалення рішень під час навчання поза судом
• Відвідування суддею чи членами сім'ї окупованої території / РФ після 2014 р.

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану  суддя Тетяна Бондаренко володіє автомобілем Lexus RX200T 2015 року, який начебто купила за 750 тисяч грн, або ж 26 731 USD (за офіційним курсом НБУ на той час). Проте така низька ціна на дану автівку преміум класу викликає в активістів значні сумніви. За кілька місяців до того суддя придбала ще один Lexus ES 300H 2015 року випуску за 420 тисяч грн, що також мало відповідає ринковим цінам на такі авто.

У відповідь суддя заявила, що вартість автомобілів відповідала їх фактичному стан.

У 2020 році Тетяна Бондаренко вказала, що має право користування на будинок площею 114 кв.м у Миколаєві, проте вона не задекларувала право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться дім.

За даними активістів, у декларації доброчесності за 2021 рік суддя приховала факти адміністративних правопорушень під час керування автомобілем.

Також, як вказують організації, суддя Бондаренко ухвалювала рішення, не перебуваючи на робочому місці. 7 грудня 2017 року вона проходила навчання суддів в Одесі. Водночас в цей день суддею була винесена ухвала у справі, розгляд якої здійснювався у Миколаєві.

Крім того, як вказують громадські організації в аналізі, брат судді – громадянин РФ, а сестра періодично здійснює туди поїздки. Свої пояснення суддя надала на марафоні.

Кандидатка має дочку, Катерину Невзорову. Відповідно до даних системи YouControl особа з ПІБ Невзорова Катерина Дмитрівна є власницею 45 об'єктів нерухомості, більшість з них це земельні ділянки біля Києва. Якщо це відповідає дійсності, то виникають питання щодо джерел походження коштів для придбання стількох об'єктів нерухомості.

Серед іншого, в аналізі ГО йдеться і про те, що у власності кандидатки була одна п’ята будинку у м. Миколаїв площею 135 кв.м. Право власності вона набула через рішення суду. Позов до Центрального райсуду Миколаєва був поданий 13.11.2014 і цього ж дня він відкрив провадження. Рішення було прийняте вже за місяць - 15.12.2014. Оскільки справу розглядав суд, чиї рішення можуть переглядатись кандидаткою як суддею апеляційної інстанції в активістів виникає сумнів, чи така оперативність не зумовлена використанням кандидаткою свого статусу судді.

3) Бурлаков Сергій Юрійович — суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС

Народився у місті Луганськ. З 2001 року поєднував навчання з практичною діяльністю. З 2007 по 2019 – адвокат. З 2006 по 2019 – ФОП. Потім – суддя Верховного Суду.

На запитання під час інформаційного марафону відповів, що не вважає захист дисертації суддею Верховного Суду під час перебування на посаді ознакою недоброчесності.

Виступає за спрощення процедури добору суддів і зменшення кількості пільг щодо сплати судового збору з метою підвищення фінансування судів.

Запитання громадськості до кандидата

• Питання щодо майна

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, в деклараціях за у 2020 і 2021 рр. не показав садовий (дачний) будинок.

У 2019 році мати судді стала власницею квартири, ціна якої Бурлакову невідома, попри те, що цю квартиру він почав декларувати у 2018 році як обʼєкт незавершеного будівництва.

У тому ж таки 2019 році Бурлаков набув у власність квартиру площею 50,9 кв. м в Києві, але знов її не задекларував. У декларації 2018 року суддя згадав ще одну квартиру як обʼєкт незавершеного будівництва, що нібито будувався на гроші матері, проте, дохід матері у 2017 році склав усього 28 697 грн, тож джерело походження коштів у матері судді для будівництва квартири невідоме. У деклараціях є розбіжності щодо земельної ділянки, власницею якої є дружина судді: спершу він декларував її площу 1150 кв.м., а потім вдесятеро більшу - 11 500 кв.м.

Зі вступом на посаду судді задекларував дохід від відчуження корпоративних прав у ТОВ «Інформаційне агентство «ТВ ТАЙМ», вартість, як зазначають активісти, ймовірно є заниженою.

4) Винар Любомир Вікторович — суддя (наразі голова) Олевського районного суду Житомирської області

Закінчив ЛНУ ім. І. Франка. Стаж на посаді судді 12 років.

Після отримання диплому юриста займався науковою діяльністю.

З травня 2022 року голова суду. Брав участь у конкурсах до КЦС ВС (був включений до рейтингу кандидатів) і КГС ВС. У 2018-2019 роках був без повноважень.

Троє членів Етичної ради надали негативний висновок щодо кандидата

Троє членів Етичної ради з українського боку, включно с головою ЕР Львом Кишакевичем, виклали окрему думку стосовно Любомира Винара.

«У рішенні Етична рада вказала, що упродовж 2017 – 2019 років щодо Винара Л.В. до ВРП надійшло 19 дисциплінарних скарг та у жодному випадку ВРП не знайшла підстав для притягнення кандидата до дисциплінарної відповідальності. Однак у своєму рішенні Етична рада зазначила лише скарги, які подавалися до ВРП головою суду, суддями цього суду та керівником апарату суду.

Однак Рада залишила поза увагою вісім скарг, які подавалися сторонами у провадженнях під головуванням судді Винара Л.В. про безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи, протягом строку, встановлено законом та скаргу начальника Головного Управління поліції у Житомирській області Олійника Ю. про неналежне виконання обов’язків судді  Винара Л.В. як слідчого судді.

Як вбачається з рішення Ради, причиною подання більшості дисциплінарних скарг щодо Винара Л.В. став його конфлікт з головою Олевського районного суду Житомирської області Ковальчуком В.М. При цьому, висновки у цій частині сформульовано таким чином, що можна зрозуміти, що цей конфлікт мав місце саме внаслідок упередженого ставлення голови зазначеного місцевого суду до кандидата. Наведена позиція в рішенні обґрунтована інформацією про результати перевірки Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, згідно з якою встановлено факт конфлікту в колективі, заявою Винара Л.В. до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в його діяльність як судді та його поясненнями під час співбесіди.

Разом із тим, положеннями статей 152, 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими визначено повноваження Державної судової адміністрації та її територіальних органів, до їх відання не віднесено здійснення перевірок у судах на предмет наявності конфліктів між суддями та вчинення з приводу цього будь-яких заходів реагування, про що кандидату було повідомлено листом №06-585/18-вих від 22 лютого 2018 року начальником цього ж управління.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до частини першої статті 151 цього ж Закону на вказані державні органи покладено лише обовʼязки із здійснення організаційного та фінансового забезпечення органів судової влади. Тому посилання в рішенні на зазначені дані, на нашу думку, є некоректним.

Як вбачається зі змісту рішення, Етичною радою фактично зроблений висновок, що конфлікт в Олевському районному суді Житомирської області виник у зв’язку з упередженим ставленням голови суду. Однак, під час оцінювання, Етичною радою не встановлено, хто був винуватцем конфлікту, оскільки наявні в розпорядженні Ради документи свідчать про те, що як голова суду звертався до ВРП зі скаргами на дії судді Винара Л.В., так і кандидат – зі скаргами та повідомленнями про втручання в його діяльність з боку голови суду.

Зокрема, як вбачається зі змісту скарг голови суду, суддя Винар Л.В. хоча і будучи без повноважень на здійснення правосуддя, але як суддя цього ж суду, ухилявся від виконання трудових обов’язків та дотримання трудової дисципліни, не з’являвся на збори суддів щодо розгляду питань, пов’язаних з адміністративними функціями та був відсутній на робочому місці і не повідомляв про причини своєї відсутності.

Водночас, Винар Л.В. 24 січня, 2 і 13 березня, 20 квітня та 8 травня 2018 року також звертався до Вищої ради правосуддя з повідомленнями про втручання в його діяльність головою суду Ковальчуком В.М. Проте, за жодним з цих повідомлень Вищою радою правосуддя не було ухвалено рішення про вжиття заходів реагування, передбачених частиною першою статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», що підтверджує безпідставність цих повідомлень.

За наведених обставин вважаємо, що пояснення Винара Л.В., надані Раді, зокрема й під час співбесіди, щодо тиску та упередженості з боку голови Олевського районного суду Житомирської області Ковальчука В.М., не знайшли свого обʼєктивного підтвердження будь-якими іншими даними.

На нашу думку, не можна погодитись також із висновком Ради, викладеним у рішенні, про активну діяльність Винара Л.В. як судді протягом листопада 2018 року – вересня 2019 року.

При дослідженні цього питання звертає на себе увагу той факт, що в періоди часу з:

• 26 грудня 2018 до 18 січня 2019 року;
• 21 січня до 25 січня 2019 року;
• 8 лютого до 7 березня 2019 року;
• 18 березня до 28 березня 2019 року;
• 29 березня до 6 травня 2019 року;
• 8 травня до 2 червня 2019 року;
• 4 червня до 21 червня 2019 року;
• 24 червня до 9 липня 2019 року;
• 10 липня до 3 серпня 2019 року;
• 13 серпня до 16 серпня 2019 року;
• 17 серпня до 23 серпня 2019 року;
• 12 вересня до 27 вересня 2019 року Винар Л.В., згідно з наданими листками непрацездатності, перебував на лікуванні.

У той час з указаного періоду, коли він не лікувався (крім п’яти днів, які він знаходився на робочому місці), перебував або у відпустках різного виду, або ж у відрядженнях. Слід зауважити, що кандидат був відряджений для участі у зʼїзді суддів України, викладання у Національній школі суддів України на термін всього пʼятнадцять днів, що становить мізерну кількість днів у період з листопада 2018 до вересня 2019 року.

Незважаючи на те, що робоче місце судді Винара Л.В. у вказаний період знаходилось у місті Олевську Житомирської області, де, за його поясненнями він і проживав у різних номерах готелю, листки непрацездатності видавалися йому різними закладами охорони здоровʼя міста Львова та Львівської області.

Вважаємо, що факт тривалої відсутності кандидата в указаний період часу на робочому місці, попри наявні документи поважності її причин, мав бути оцінений Радою більш ретельно, в сукупності з усіма іншими даними, зібраними під час оцінювання.

Зокрема, повинно було б враховано, що листи непрацездатності видавалися різними закладами охорони здоров’я, часте перебування Винара Л.В. на лікуванні мало місце саме в період його конфлікту з головою суду Ковальчуком В.М. та тривалий хворобливий стан кандидата закінчився лише після того як голова суду помер 8 березня 2020 року. Крім того, Рада залишила поза увагою інформацію, надану Національного антикорупційного бюро України, а саме – сюжет одного із загальноукраїнських   телеканалів,   присвячений   перебуванню   судді Винара Л.В. на робочому місці 5 робочих днів протягом року. Зокрема, у сюжеті на особливу увагу заслуговує інтерв’ю помічника судді Винара Л.В., добір якого відповідно до ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснює суддя самостійно. Помічник повідомив, що не бачив суддю на робочому місці вже дуже давно, спілкувався з ним лише по телефону і де наразі перебуває суддя, йому невідомо.

Також вважаємо за необхідне зазначити, що Етична рада мала б дати оцінку діям кандидата в умовах конфлікту, оскільки у майбутньому йому, у разі обрання членом ВРП, доведеться давати оцінку діям суддів у подібній ситуації.

У такому випадку виглядало б очевидним порушення Винарем Л.В. обовʼязку, визначеного пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щодо дотримання правил суддівської етики, а отже й наявність обґрунтованого сумніву відповідності кандидата такому показнику критерію професійної етики та доброчесності як сумлінність (пункт 1.3.4 Методології).

Щодо інформації про майновий стан кандидата, відображеної в його деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.3.7.6 Методології кандидат повинен відповідати вимогам фінансового контролю, що визначені антикорупційним законодавством, зокрема, щодо вчасної подачі декларацій, повідомлень про суттєві зміни майнового стану, повідомлень про відкриті рахунки у банківських та фінансових установах (у тому числі, за кордоном) та надання повної та точної інформації у майнових деклараціях.

Під час оцінювання кандидата встановлено, що Винар Л.В. є суддею Олевського районного суду Житомирської області, а отже відповідно до вимог антикорупційного законодавства є суб’єктом декларування.

Як вбачається з щорічних декларацій кандидата за період з 2013 року до 2019 року, він не вказав жодного об’єкта нерухомого майна, належному йому на праві власності, оренди чи користування у місті Олевську.

У своїх письмових поясненнях кандидат зазначив, що у цей період він проживав як у місті Львові, так і у місті Олевську, винаймаючи в останньому номери в готелі. Винар Л.В., пославшись на роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) № 3 від 11 серпня 2016 року, зазначив, у нього не було підстав декларувати право користування номером у готелі, оскільки обов’язок декларування усіх обʼєктів нерухомого майна виникає лише тоді, коли такі об’єкти знаходяться на праві оренди чи іншого права користування на останній день звітного періоду.

Однак, відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону України № 922 –VIIІ від 1 серпня 2016 року) у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

У той же час, вважаємо, що наявність чи відсутність роз’яснень уповноваженого державного органу, яким є НАЗК, з приводу застосування тієї чи іншої норми антикорупційного законодавства, не звільняє суб’єкта декларування від неухильного додержання вимог цього законодавства при заповненні та поданні декларацій. Виходячи з пункту 15 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції», ці роз’яснення мають методично-консультаційний характер і жодним чином не можуть підміняти чи доповнювати закон (в редакції Закону України № 922 –VIIІ від 1 серпня 2016 року).

За наведених обставин кандидат повинен був в період з 2013 року до 2019 року у відповідних деклараціях зазначати відомості про належне на праві користування йому нерухоме майно. Таким чином, вважаємо, що Етична рада повинна була зробити висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата вимогам фінансового контролю, що визначені антикорупційним законодавством, зокрема, щодо вчасної подачі декларації, повідомлень про суттєві зміни майнового характеру, повідомлень про відкриті рахунки в банківських та фінансових (у тому числі за кордоном) та подання повної та точної інформації у майнових деклараціях (пункт 1.3.7.6 Методології).

Звертаємо увагу на те, що схожі фактичні обставини з приводу недекларування права користування обʼєктом нерухомого майна стали однією з підстав для визнання Радою такими, що не відповідають критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя кандидатів Войнарівського М.М., Голобутовського Р.З. та Кобаля М.І., що, відповідно, відображено у рішеннях Ради № 12 від 23 червня 2022 року, № 14 від 23 червня 2022 року та № 59 від 01 листопада 2022 року.

Різна оцінка подібних дій кандидатів, на наше переконання, свідчить про необґрунтованість висновків Етичної ради у рішенні щодо Винара Л.В. та порушує формування практики Ради на засаді її сталості.

Таким чином, керуючись пунктами 2.3, 2.3.6, 3.1, 3.15.1, 3.2 Регламенту Етичної ради, Методологією оцінювання відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критерію професійної етики та доброчесності, статтею 9¹ Закону України «Вищу раду правосуддя», Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», вважаємо, що кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя Винар Любомир Вікторович не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя», - зазначили в окремій думці три члени Етичної ради.

«Намагався протидіяти тиску колег»

За даними ЗМІ, кандидат начебто неодноразово зазнавав тиску зі сторони голови суду та інших суддів. Про це писав 24 канал у статті під назвою «Вища рада правосуддя переслідує та цькує чесних суддів: шокуючі приклади».

«Для прикладу, відвертого переслідування зазнав суддя Олевського суду Житомирської області Любомир Винар.

Цей молодий суддя потрапив у невеликий, але дуже специфічний колектив з трьох суддів.

• Один з них – суддя Стратович, якого минулого року ДБР спіймало на схемі повернення бурштинокопачам вилученої техніки за хабарі.
• Інший – суддя Волощук, якого нещодавно засуджено до 4,5 років позбавлення волі за те, що на смерть збив молодого хлопця.
• 15 років цей суд очолював суддя, якого Громадська рада доброчесності визнала недоброчесним. Він намагався впливати на суддю Винара та змусити його працювати за своїми правилами.

Коли ж Винар відмовився, почав його відверто переслідувати. Зокрема, поскаржився у ВРП на те, що суддя самоусунувся від участі у житті колективу та самовільно викладає у Національній школі суддів.

Попри абсурдність скарги, ВРП ще у серпні відкрила провадження і досі не прийняла остаточного рішення. Так у ВРП грають на нервах і демонструють молодому судді, що не варто проявляти зайву незалежність та заважати старшим колегам кривосудити», - зазначається у матеріалі «24 каналу».

Запитання громадськості до кандидата

• Питання щодо майна
• Допомога водіям уникнути відповідальності за порушення ПДР

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, з 2013 року працює суддею Олевського райсуду, але в деклараціях за 2012-2019 рр. не задекларував жодного об'єкта нерухомості у власності чи користуванні, придатного для проживання за основним місцем роботи. Натомість кандидат вказував, що проживає за місцем реєстрації – у Львові, а це є малоймовірним, адже відстань від Львова до Олевська становить понад 380 км.

У 2018 р. отримав у подарунок від матері квартиру у Львові вартістю 422 990 грн. Під час співбесіди 25.01.2019 р. надав пояснення, що батьки придбали її у 2015 році. Пояснень потребує походження коштів на придбання квартири.

Крім того, за даними громадських організацій, без поважних причин порушив встановлені законом строки розгляду понад 10 справ щодо керування авто в стані сп’яніння, що призвело до уникнення порушниками відповідальності за правопорушення у зв'язку із закінченням строків.

5) Гімон Микола Михайлович — суддя Касаційного адміністративного суду у складі ВС

Народився у місті Маріуполі. Практичну діяльність розпочав у 1997 році в органах прокуратури. У 2002 році був призначений на посаду судді. Працював в Іллічівському райсуді Маріуполя. З 2010 року працював у Донецькому апеляційному адміністративному суді. З 2015 працював у Дніпропетровському ААС. З 2017 року суддя КАС ВС. Стаж на посаді судді 20 років.

Вважає важливим недопущення використання ВРП як інструменту впливу на суддю або його переслідування за законне рішення. ВРП має зосередитись не на керуванні судовою владою, а на створенні належних умов для здійснення судочинства всіх інстанцій і юрисдикцій.

Також, на його думку, мають розвиватися інструменти дистанційного правосуддя, і має бути проведено аудит і оптимізацію ДСА та Служби судової охорони. ВРП має отримати право законодавчої ініціативи та займати більш активну позицію у відстоюванні інтересів судової влади в інформаційному просторі.

Крім того, кандидат вважає необхідним терміново вжити заходи для вирішення долі суддів-п'ятирічок без повноважень та суддів ліквідованих ВСУ і Вищих спеціалізованих судів.

Визнав протиправним проведення так званого референдуму на території Донецької області

Колегія Донецького апеляційного адміністративного суду, як зазначають громадські організації, за головування кандидата, визнала протиправним проведення так званого референдуму на території Донецької області щодо підтримки державної самостійності так званої «Донецької народної республіки». Ухвалення цього рішення відбулося в період, коли значна територія Донецької області та більшість адміністративних будівель у Донецьку були захоплені незаконними формуваннями, контрольованими Росією. Це очевидно створювало великий ризик для життя та здоров’я суддів, які його ухвалювали, в тому числі й Миколи Гімона.

«Таким чином кандидат продемонстрував мужність та послідовність у відстоюванні українського закону та територіальної цілісності України», - роблять висновок активісти.

Запитання громадськості до кандидата

• Питання щодо майна
• Звернення проти закону щодо нового порядку формування ВРП

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, допускав розбіжності в деклараціях.

У 2011 році в складі колегії суддів Донецького апеляційного адміністративного суду залишив без змін рішення про заборону проведення будь-яких демонстрацій, мітингів, інших масових заходів в м. Донецьку 24.08.2011 року.

Микола Гімон є членом ГО «Всеукраїнська асоціація адміністративних суддів». Ця організація  однією з тих, які звернулися з відкритим зверненням до Президента України, в якому закликали ветувати закон № 1635-ІХ, що запровадив відкритий конкурс на посади у ВРП, в якому кандидат бере участь.

6) Гудима Дмитро Анатолійович — суддя Великої Палати Верховного Суду

У 2003-2008 роках працював юридичним консультантом одного з банків та декількох підприємств, у 2006 році – сертифікований як торговець на право здійснення в Україні професійної діяльності з цінними паперами. Тоді ж отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і зареєструвався підприємцем.

У 2008 році взяв участь у програмі Конгресу США «Відкритий світ» за напрямком «Верховенство права».

Перед тим, як стати суддею ВС, був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Юридична фірма «Цейтнот»» та ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Геосервіс», доцентом кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Франка (і наразі продовжує наукову діяльність).

На його думку, має бути проведена активна робота для врахування аргументів ВРП у парламенті та в Уряді, і тільки, якщо будуть істотні заперечення, вони могли б їх не враховувати.

Також має бути забезпечено загальний доступ до документів і рішень ВРП та її членів через систему обліку публічної інформації на веб-сайті ВРП. Наразі, вважає кандидат, на сайті ВРП немає функціонального інструменту.

Необхідно створити єдиний прес-центр при ВРП для збору у судів оперативної інформації щодо справ, які цікавлять громадськість.

Активність у соцмережах

Суддя активно висловлюється у соцмережах. Зокрема, нещодавно  суддя висловився стосовно  «Поховання» людини у вигляді компосту для вирощування рослин».

«Право на гідне поховання, яке належить живій людині, але реалізація якого відбувається після її смерті (трохи про це див. тут: Гудима Д. Померла людина як суб'єкт права (нетривіальні думки). Право України. 2010. №12. С.260-265), розширює межі. Так би мовити, грає новими барвами. Причина у тому, що дедалі більшого поширення набуває нормативне регулювання «поховання» людини у вигляді компосту для вирощування рослин.

Вказане ілюструє певні закономірності:

- чим меншим є поширення певного явища, зокрема природного ресурсу, тим більшу соціальну цінність це явище має;

- чим більшою соціальною цінністю стають одні явища, зокрема природні ресурси (земельні наділи, деревина, повітря тощо), тим меншу соціальну цінність становлять інші, у тому числі люди;

- чим більшою соціальною цінністю стає певне явище, тим більшою є ймовірність запровадження правового регулювання відносин щодо цього явища.

Після Швеції , в якій можливість компостування мертвої людини дозволена у всій країні, вже 6-ий штат США передбачив такий спосіб "поховання". Починаючи з 2019, це зробили Вашингтон, Колорадо, Орегон, Вермонт, Каліфорнія, а тепер - Нью-Йорк.

Переробка тіла людини на компост коштує у США трохи дорожче, ніж кремація (чинить шкідливий вплив на повітря), і дешевше, ніж традиційне поховання (доступ до нього поступово обмежується через нестачу відповідних земельних ділянок і деревини для трун», - зазначає суддя в своєму дописі.

Запитання громадськості до кандидата

Дмитро Гудима в 2015-му році був кандидатом в депутати до Львівської міської ради від БПП «Солідарність». Тож, як зазначають ЗМІ, його також можна вважати кандидатом з певним політичним шлейфом.

Як повідомляли «Українські новини» у січні 2022 року суддя Верховного Суду Дмитро Гудима купив автомобіль Land Rover Discovery Sport за 750 тисяч гривень. Про це свідчать дані про суттєві зміни у його майновому стані, передають Українськi Новини. Суддя купив позашляховик 2017 року випуску у громадянина Володимира Кіхтана.

Як писав портал «Форпост Львів», Дмитро Гудима восени 2021 року висловив у соціальних мережах «антивакцинаторську» позицію.

Так, опублікована в соцмережі Facebook інфографіка про кількість вакцинованого населення в різних країнах Європи викликала жваве обговорення, до якого в коментарях долучився й суддя Верховного Суду Дмитро Гудима.

Зокрема, як пише видання, він «засумнівався у твердженні, що причиною спалаху захворюваності на COVID-19 та збільшення смертності від коронавірусної інфекції в Україні став низький рівень вакцинації».

«Статистика вакцинації нічого не доводить. Від неї не залежить поширення вірусу. Більше того, вірус мутує саме під впливом вакцинації (рятується). Тому у Сполученому Королівстві вже знайшли новий штам, який ще більш стійкий, ніж «дельта», – цитують суддю ЗМІ.

7) Жук Андрій Володимирович — суддя Касаційного адміністративного суду у складі ВС

На його думку, треба змінити підхід до оптимізації судів.

Взірцем під час інформаційного марафону назвав свою мати, яка довгий час працювала суддею.

Мати судді працювала до 2019 року суддею Київського апеляційного господарського суду, сестра – була помічником судді Господарського суду Київської області, чоловік сестри – суддя Монастирського районного суду Тернопільської області, а нинішня дружина Жука – суддя Тернопільського окружного адміністративного суду.

Запитання громадськості до кандидата

Андрій Жук, за даними Опендатабот, досі, будучи суддею ВС, залишається засновником (учасником), підписантом і директором АО «Адвокатська фірма «Ліга: Мельник і партнери» (раніше на це звернуло увагу НАЗК).

27 жовтня 2022 року Андрій Жук у колегії суддів скасував указ Володимира Зеленського про звільнення судді КСУ Олександра Касмініна. Нагадаємо, що пан Касмінін був колегою Олександра Тупицького, а Президент Зеленський ухвалив рішення про його звільнення після сумнозвісного рішення КСУ про скасування електронного декларування для чиновників, суддів та депутатів. Дане рішення тоді поставило у ризиковане становище майбутню євроінтеграцію України, адже стосувалося скасування антикорупційних заходів. Отже, тепер пан Касмінін вважається таким, що звільнений Президентом незаконно.

Під час Революції Гідності у грудні 2013 року Андрій Жук задовольняв позови прокуратури, яка у той час була підконтрольна владі Януковича (справа № 819/3086/13-a, справа № 819/3039/13-a, справа № 819/3049/13-a).

Зокрема Жук скасував рішення сесії Тернопільської обласної ради, якою та висловила недовіру голові-регіоналу Тернопільської ОДА Валентину Хоптяну. Суддя тоді вирішив, що «депутати мали заслухати його звіт».

Також суддя виніс рішення на користь сторони прокуратури, коли та оскаржувала рішення райрад про необхідність розміщення прапорів ЄС на адмінбудинках місцевих рад. Місцеві ради в умовах Майдану ухвалювали рішення, аби вважати нечинними на території району укази Януковича, які обмежують права і свободи громадян, і гарантувати права жителів району на проведення акцій протесту та вільне волевиявлення.

Місцевий тернопільський портал «Погляд» у публікації «Як суддя Жук розвів тернополян» розповідав, як Жук «тягнув» зі справою щодо забудови дитячого майданчика.

«Чесно. Фільтруй суд» внесло А. Жука у список «Судді, що підтримували диктаторські закони 16 січня, та латифундисти. Хто йде у Верховний Суд із Тернопільщини, Франківщини, Вінниччини, Кіровоградщини та Херсонщини».

Це не завадило Андрію Жуку обратися до Верховного Суду – хоча й не з першої спроби. Першого разу він не добрав за балами та посів 50 місце у рейтингу з 55 можливих.

Рекомендацію Андрію Жуку під час конкурсу до ВС надав нинішній голова Касаційного адміністративного суду Михайло Смокович.

22 липня 2020 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Касаційного адміністративного суду, серед яких був і Жук.

Скаржник вказав, що колегія розглядає його справу майже рік  (299 днів, що більше ніж в 4 рази перевищує максимальний строк розгляду касаційної скарги). Втім, Михайло Смокович дав Жуку позитивну характеристику. Дисциплінарне провадження закрили.

• Покривання суддів Майдану
• Невідповідність способу життя доходам

Як зазначається у матеріалі «Української правди» від 30 листопада 2022 року, а також за інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, «кандидат входив у колегію суддів Касаційного адміністративного суду, яка скасувала рішення Вищої ради юстиції про звільнення судді Майдану Владислави Гудим. Суддя Гудим 19 лютого 2014 року без належних доказів винесла ухвали про взяття під варту двох учасників відомої ходи до Верховної Ради України 18.02.2014 по вул. Інститутській, що закінчилась масовим побиттям і вбивствами учасників протестів (справа № 755/5458/14-к та № 755/5450/14-к). Окрім того, на підставі підробленого рапорту інспектора ДАІ суддя позбавила прав керування водійку, яка брала участь в автопробігу Автомайдану до резиденції Межигір'я президента Віктора Януковича. Колегія суддів разом із суддею Жуком, попри практику Верховного Суду і ЄСПЛ, вирішила, що ухвала про взяття учасників протестів під варту і позбавлення водійки прав на три місяці були обґрунтованими».

Також громадські організації зауважують, що «у 2008 році суддя придбав квартиру у Тернополі за 606 000 грн. Водночас загальні доходи судді за 2003-2008 роки склали 58 674 грн, що у понад 10 разів менше вартості квартири. Жодних позик суддя не декларував».

«Відповідно до декларації за 2021 рік суддя отримав дохід у розмірі 189 000 грн від продажу рухомого майна та 1 606 800 від продажу нерухомого майна. Однак, відповідно до декларації за 2020 рік у його власності перебувала лише одна квартира площею 111 кв. м, яка залишилась у його власності й у 2021 році. Також незрозуміло, яке майно продав суддя», - йдеться в аналізі від ГО.

Жук є членом двох організацій, які у липні 2021 виступили із відкритим зверненням до президента, де закликали його ветувати закон № 1635-ІХ, який запроваджував відкритий конкурс на посади у ВРП, у якому тепер бере участь кандидат.

8) Ковбій Олена Василівна — суддя Херсонського окружного адміністративного суду

Стаж на посаді судді 13,5 років. Після отримання диплому працювала в управлінні юстиції. З 2009 року – суддя Херсонського ОАС.

З лютого 2022 року суддя мобілізована до ЗСУ і має звання молодший лейтенант. Після початку повномасштабного вторгнення Олена Ковбій виїхала з окупованого Херсону та вступила у Вінницьку територіальну оборону.

Вважає важливим підсилення ролі ВРП у бюджетному процесі, а також визначення рівня заробітної плати працівників апарату на рівні закону або надання ВРП повноважень з визначення такої заробітної плати.

Запитання громадськості до кандидата

• Ухвалення рішень під час відсутності у суді – на навчанні чи у відпустці

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, суддя ухвалила кілька понад 50 судових рішень у час коли офіційно перебувала на навчанні чи у відпустці.

Також, за даними ГО, брат судді проживає у Росії та працює  генеральним директором ТОВ «ИТЕК Транс», яке займається вантажними залізничними перевезеннями.

Крім того, як вказують активісти, суддя ухвалила рішення у справі № 540/427/19, яким скасувала рішення Херсонської міської ради №1840 від 22.02.2019 «Про надання зоні зелених насаджень статусу скверу та його найменування та перейменування вулиці Лютеранської у вулицю Катерини Гандзюк». Це викликало значний суспільний резонанс.

9) Костенко Владислав Геннадійович — суддя Ковпаківського районного суду м. Суми

Практичну діяльність розпочав 1997 року як судовий виконавець. Працював в органах ДВС на різних посадах до 2003 року.

2003 року був призначений на посаду судді Зарічного райсуду Сум, а потім став суддею Ковпаківського районного суду м. Суми. Стаж роботи суддею майже 20 років.

Має досвід роботи в органах суддівського самоврядування.

«Як можна забезпечувати функціонування судової системи, коли у ВРП немає представників першої судової інстанції?» - зазначив кандидат під час інформаційного марафону.

На його думку, судді апеляційної та касаційної інстанцій не завжди розуміють, які проблеми є у судах першої інстанції.

«Я вважаю, що саме під час формування ВРП за квотою з’їзду має враховуватися як інстанційність, так і спеціалізація», - зауважив він. На його думку, серед членів ВРП має бути більше суддів першої інстанції та суддів з досвідом роботи слідчим суддею.

Запитання громадськості до кандидата

Аналітики Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану в аналізі, опублікованому у січні 2022 року на сайті «Української правди» вказали щодо Владислава Костенко негативну інформацію.

Втім, в останньому аналізі цієї негативної інформації вже немає зовсім, і кандидат відсутній у списку «негідних».

Як вказували ці організації в першому аналізі, Владислав Костенко та його дружина не мають будь-яких об'єктів нерухомості та транспортних засобів на праві приватної власності. Усі об'єкти, які декларує кандидат, належать його матері, Костенко Тетяні Олександрівні.

«Подаючи документи на участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, у анкеті кандидат вказав, що його матір є пенсіонеркою та проживає у м. Чугуїв Харківської області. Зважаючи на це, у стороннього спостерігача виникає обгрунтований сумнів щодо наявності у матері судді достатніх коштів для набуття цього майна у власність», - вважали активісти.

10) Котелевець Алла Вікторівна — суддя Харківського апеляційного суду

Стаж роботи на посаді судді 27 років.

На її думку, треба дати право написати заяви на призначення до судів апеляційної інстанції тим суддям першої інстанції, які брали участь у конкурсі до ВС.

Запитання громадськості до кандидата

• ВККС вбачала порушення присяги
• Питання щодо майна

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, у 2012 році ВККС направляла рекомендацію до Вищої ради юстиції про звільнення з посади Котелевець, вбачаючи у її діях ознаки порушення присяги судді.  Підставою для рекомендації стало те, що у березні 2010 року при розгляді справи про ДТП суддя безпідставно не врахувала результати судової експертизи, а потім прийняла рішення про зменшення компенсації потерпілому. Хоча рекомендацію було відхилено, для ВККС її порушення були достатньо серйозними, щоб пропонувати звільнення.

У декларації за 2015 рік, суддя вказала, що 5 травня 2007 року її чоловік набув право власності на автомобіль Chevrolet Aveo 1500 куб.см. 2007 року випуску. Попри те, що автомобіль з'явився в родині кандидатки ще у 2007 році інформація про нього була відсутня в деклараціях до 2015 року. Аналогічно й інший автомобіль чоловіка (ВАЗ 21099 2002 р.в.), яким він володів з 2002 року був відсутнім у деклараціях судді за 2012-2014 роки, зазначають активісти.

11) Кругова Світлана Самуїлівна — суддя Харківського апеляційного суду у відставці

Вважає, що ВРП має прискорити формування ВККС, а також, що треба систематизувати та встановити єдину практику розгляду дисциплінарних проваджень.

Запитання громадськості до кандидата

Громадські активісти негативну інформацію щодо кандидатки не надали.

Втім, за інформацією ЗМІ, син судді Дмитро Круговий був бізнес-партнером члена ГРД Леоніда Маслова у 5 компаніях. Це вдалося з’ясувати під час конкурсу до Верховного Суду, на посаду судді якого Світлана Кругова йшла кандидатом, а Леонід Маслов, як член ГРД, брав участі у перевірці доброчесності кандидатів.

Зокрема, як писав портал «Букви», «співзасновником у низці компаній разом із екс-членом ГРД Масловим виступає Круговий Дмитро Сергійович, мати якого Світлана Кругова є суддею Апеляційного суду Харківської області, а батько Сергій Круговий – чиновником Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Примітним є ще й той момент, що Леонід Маслов був членом атестаційної комісії в Харківській області для атестації вищого керівного складу ГУНП — тобто, ймовірно, міг атестувати батька свого компаньйона.

Фірма Леоніда Маслова «Сенс Консалтинг», серед іншого, займалася представництвом підприємств у судах.

І ще один дуже цікавий момент – суддя Світлана Кругова подала документи для участі у конкурсі до Верховного Суду та допущена до кваліфікаційного іспиту. І в цьому ключі нагадаємо, що Леонід Маслов є членом Громадської ради доброчесності, завданням якої є аналіз кандидатів у Верховний суд України на предмет відповідності критеріям етики та доброчесності»

Також, як писали ЗМІ у 2017 році, чоловік судді Світлани Кругової – начальник управління ГУ Національної поліції у Харківській області.

«Світлана Самуїлівна володіє всіма атрибутами престижного життя – дорогими іномарками Mazda2 та Mitsubishi Outlander, житлом у престижному районі міста, елітною дачею та земельною ділянкою у Харківській області. Але ось у своїй декларації представниця апеляційного суду Харківської області не вказала великий будинок на майже 2200 м2, у якому фактично нині мешкає. І про це житло знає багато хто в місті.

Також бентежить непрямий, але дуже промовистий зв'язок Світлани Кругової (нагадаємо, кандидата до складу Верховного Суду) з членом Громадської ради доброчесності Леонідом Масловим (який сприяє у забезпеченні кваліфікаційного оцінювання кандидатів до Верховного Суду).

Як з'ясувалося під час журналістського розслідування, син судді Дмитро Круговий – бізнес-партнер Маслова у 5 компаніях. Але чомусь у декларації судді Кругової за минулі роки було зазначено, що син володіє частками лише трьох фірм – ТОВ «Юніком» (частка володіння 33,33%), ТОВ «Дева-71» (10%), ТОВ «Українська комплексне постачання» (10%).

До речі, у декларації ж за минулий рік помилку було виправлено: Світлана Самуїлівна вказала ще дві фірми, в яких її син має частки разом із Леонідом Масловим – ТОВ «Фірма «Сенс-Консалтинг» та ТОВ «Сенс-контора». Але в жодну з декларацій кандидат у Верховний Суд не внесла власність 100% корпоративних прав сина у ТОВ «Лук'янці» (Харків, вул. Академіка Проскури, буд.1)!

Цікавий і той факт, що фірма Леоніда Маслова «Сенс-Консалтинг», 30% якої володіє сином судді Кругової, займається також представництвом підприємств у судах . А сам Маслов як колишній учасник АТО свого часу входив до складу атестаційної комісії в Харківській області для атестації вищого керівного складу ГУ Національної поліції», - зазначається у матеріалі «Антикор».

Як повідомляв у вересні 2021 року портал «Депо. Харків», судді Харківського апеляційного суду Алла Котелевець, Світлана Кругова та Наталія Пилипчук звернулися до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання у діяльність.

За даними їх повідомлення, у провадженні суду перебуває цивільна справа про усунення перешкод у користуванні власністю за апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду Харкова.

18 серпня до суду надійшла заява про відведення колегії суддів. Адвокат вважав, що Котелевець, Кругова та Пилипчук не можуть брати участь у розгляді справи, оскільки, за його словами, «через помічника вимагали винагороду у розмірі 6 тис. доларів за задоволення апеляційної скарги».

Судді, у свою чергу, повідомили, що з адвокатом не знайомі, приватних розмов з нею не проводили і домовленостей не було. При цьому у заяві про відведення суддів не зазначено прізвища помічників, які нібито вимагали для суддів хабара. Заявниці вважають дії адвоката тиском і просять Вищу раду правосуддя розглянути повідомлення про втручання у діяльність. Копію листа судді надіслали і на той час генеральному прокурору Ірині Венедиктовій.

9 вересня 2021 року на засіданні Вищої ради правосуддя було схвалено заяву судді Світлани Кругової про відставку.

При цьому, як писав портал «Kharkiv Today», перед відставкою Світлана Кругова задекларувала отримання майже 3 млн грн винагороди.

«Декларація охоплює період із 1 січня по 9 вересня. За цей час зарплата судді Кругової у Харківському апеляційному суді склала 2 997 015 гривень. Суддя задекларувала майно, придбане минулого року: квартира у Харкові вартістю 1,2 мільйона гривень (належить синові), Mazda CX-5 2019 року випуску (945 тисяч гривень, належить чоловіку) та Mazda CX-5 2020 року випуску (760 тисяч гривень , власник - син). Також у декларації зазначено кредит у розмірі 472 535 гривень, який взяв у травні минулого року чоловік судді. Крім нового майна, суддя має придбане раніше — квартиру в Харкові, земельну ділянку та дачний будинок у Люботині (Харківська область), її син — два офіси в Харкові, Mazda 2 і 3», - зазначається у статті.

Крім того, після того, як через ковід рішенням влади було обмежено суддівську винагороду, суддя Світлана Кругова звернулася із позовом щодо виплати суддівської винагороди у повному розмірі.

«Зобов`язати Харківський апеляційний суд нарахувати та сплатити судді Харківського апеляційного суду суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 571 966 грн», - йдеться у рішенні суду.

12) Кушнір Ігор Віталійович — суддя Касаційного господарського суду у складі ВС у відставці

Вважає, що рішення ВРП мають бути прогнозованими в рамках єдиної дисциплінарної практики, а ВРП не має бути каральним органом стосовно суддів.

Запитання громадськості до кандидата

Пішов у відставку у вересні 2020 року, пропрацювавши у Касаційному господарському суді ВС лише три роки, незважаючи на відносно молодий вік (почав працювати 2017 року, коли йому було 39).

Із 1999 по 2003 роки він працював у Прокуратурі Чернігівської області.

З 18 травня 2004 року по 16 листопада 2017 року – на посаді судді Господарського суду Чернігівської області.

Як писав портал 368.media, суддя подав декларацію з розбіжностями: «Про це редакція 368.media дізналася із його податкових документів. Ігор Кушнір сам подав у відставку і Вища рада правосуддя 15 вересня задовольнила заяву.

У 2018 році його зарплата в КГС склала майже три мільйони гривень, у 2019-му — понад три мільйони гривень, а з початку 2020-го до середини вересня він встиг заробити понад 1,7 млн. гривень і отримав ще майже 900 тис. гривень вихідної допомоги.

Цікаво також, що з декларацій Кушніра таємниче пропав автомобіль Daewoo Lanos, на якому суддя офіційно їздив до 2019 року. Жодних згадок про нього у декларації немає, але замість нього з'явився Hyundai Santa Fe (2011), куплений у 2019-му за 437,5 тис. гривень. Ще у сім'ї судді 2019-го з'явилася київська квартира площею 96,5 кв. м. та вартістю майже 2,6 млн гривень, квартиру у Чернігові площею 88,9 кв. м вони продали, заробивши на продажу 2019-го 815,4 тис. гривень».

13) Попікова Ольга Володимирівна — суддя Північного апеляційного господарського суду

Наголошує на тому, що ефективність і прозорість діяльності ВРП є запорукою вступу України в ЄС. Заповнення суддівських вакансій зробить другорядним питання про відрядження суддів.

Запитання громадськості до кандидата

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, «кандидатка не перешкоджала масовим порушенням порядку щодо автоматизованого розподілу справ Вищого господарського суду.

Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України розслідував справу щодо втручань в автоматизовану систему документообігу суду та тиску на суддів Вищого господарського суду, у якому з 2011 по 2018 рік працювала суддя Попікова.

Слідство виявило понад 10 000 випадків «безальтернативного розподілу» на одного суддю та понад 10 000 випадків внесення неправдивих відомостей у систему авторозподілу щодо можливості участі судді у розподілі. Ольга Попікова не могла не знати про таку практику у суді, в якому вона пропрацювала 7 років, а відсутність будь-яких дій з її боку свідчать про те, що вона толерувала такі порушення закону».

Крім того, за даними цих громадських організацій, «в майнових деклараціях за 2010-2013 рр. суддя не задекларувала жодного об’єкта нерухомості, придатного для проживання в ньому, який би належав їй на праві власності чи користування. У 2015 р. вказала, що з 21.10.2003 року користується квартирою площею 80,02 кв.м у м. Києві, власником якої є її батько, але така інформація відсутня в деклараціях 2010-2013 рр.

01.07.2019 року набула право власності на квартиру площею 83,4 кв.м в м. Києві, однак в декларації 2019 р. не надала інформацію про її вартість. Варто зауважити – відповідно до інформації з вебресурсів з продажу нерухомості, станом на липень 2022 року вартість квартири площею 80-92 кв.м в тому ж будинку варіюється в межах 179 000-276 000$.

В декларації за 2020 р. кандидатка зазначила, що подарувала гроші в сумі 5 616 000 грн. За 2020 рік загальна сума заощаджень судді станом на дату подарунка становила 2 129 733 грн.: 71 000 доларів США та 136 053 грн., а загальна сума доходів була 1 964 225 грн. Отже, існують обґрунтовані сумніви щодо законності джерел походження подарованих суддею коштів», - зазначається в аналізі ГО.

14) Сасевич Олександр Михайлович — суддя Львівського окружного адміністративного суду

У 1989 році закінчив Уссурійське військове автомобільне командне училище. У 1999 р. закінчив спеціальний юридичний факультет ДУ ім. І. Франка.

У 1999–2002 — юрисконсульт Львівського обласного військового комісаріату. У 2001–2002 рр. перебував у складі Українського національного контингенту в Косово (колишня Югославія) на посаді юрисконсульта контингенту. У 2002 р. отримав статус учасника бойових дій. У 2002–2004 — старший юрисконсульт, потім — начальник юридичної служби Західного оперативного командування (Львів).

У 2006 р. - помічник командувача військами оперативного командування з правової роботи - начальник юридичної служби Західного оперативного командування. У той же рік звільнений у запас у зв'язку зі скороченням штату.

У 2007–2008 рр. н. — юрист ТОВ «Правовий центр «Захист» (Київ), у 2008–2012 — начальник відділу регуляторно-правового забезпечення Львівської філії АТ «Київстар».

З 2012 р. призначений на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду.

Неодноразово обирався до Ради суддів України.

Запитання громадськості до кандидата

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, перед з’їздом суддів, який відбувся 19-20.12.2018 року та під час якого членами Вищої ради правосуддя були обрані Лариса Іванова, Світлана Шелест, Олег Прудивус та Наталя Краснощокова, за годину до з’їзду в приміщенні КАС ВС було проведено зустріч, аби обговорити спільну позицію щодо подальшого голосування, у якій брав участь суддя Олександр Сасевич.

«Участь суддів у подібних зустрічах задля попереднього узгодження кандидатів та забезпечення голосування за них не відповідає принципам проведення відбору на посади та підриває довіру до незалежності обрання членів ВРП», - вважають активісти.

За інформацією вказаних ГО, у деклараціях за 2020-2021 роки суддя не зазначає вартість майна, яке перебуває у власності, зокрема земельної ділянки, квартири у м. Львів, паркомісця тощо.

Втім, наразі декларації відсутні у відкритому доступі.

15) Могильний Олег Павлович — суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС у відставці

Запитання громадськості до кандидата

Двічі йшов у відставку

2014 року пішов у відставку, бо на нього намагалося впливати керівництво суду.

Так, під час конкурсу до ВС Олег Могильний повідомив, що працював суддею районного суду у місті Кіровограді, де обіймав також адміністративні посади.

У травні 2013 року було переведено до Апеляційного суду Кіровоградської області, однак із приходом нового керівництва суду, яке намагалося впливати на позицію судді, зрозумів, що в судовій системі йому нічого робити.

У жовтні 2013 року Олег Могильний подав у відставку. За цей час отримав адвокатське свідоцтво та збирався займатися адвокатською практикою. З ухваленням нових законів про судоустрій та статус суддів кандидат вирішив повернутися до системи.

Однак вже після обрання суддею Верховного Суду, через 3 роки роботи, знов пішов у відставку – 17 грудня 2020 року.

У рішенні від 23.08.2019 року НАЗК вказало, що Олег Могильний вказав недостовірні дані стосовно вартості квартири, яка належить родині (дружині та сину) на праві спільної власності.

16) Усик Григорій Іванович — суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС

 З 1995 – суддя Дарницького районного суду Києва. У 2002-2017 роках – суддя Апеляційного суду Києва.

Запитання громадськості до кандидата

За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану: «У 2009 році суддя придбав 2 земельні ділянки у с. Гнідин Бориспільського району площею 14 соток за 117 000 грн, або 15 194 доларів за курсом на цю дату. Тобто 1085 доларів за одну сотку землі. У квітні 2009 середня ринкова ціна на сотку землі у цьому районі була близько 4 077 доларів, тобто у 4 рази вище ніж та, за яку придбав суддя.

Загальні доходи судді за 2000 – 2015 роки без вирахування податків склали 1 206 167 грн. Якщо врахувати задекларовані витрати на придбання майна у 2009 році — 541 000 грн та задекларовані витрати судді на будівництво будинку — 1 185 000 грн (разом 1 747 167 грн), то ці витрати значно перевищують його доходи за 2000 - 2015 роки. І це перевищення не покривається задекларованим подарунком від батька на загальну суму 280 000 грн.

Відповідно до декларації судді 29.07.2020 дружина кандидата придбала автомобіль SUZUKІ SX4 2018 р.в. за 300 000 грн».

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.