Незабезпечення Свідкам Єгови можливості реалізувати їх право на альтернативну службу є втручанням у їх свободу сповідувати свою релігію – рішення суду

Держава має забезпечити особам проходження альтернативної (невійськової) служби, яка є повністю відокремленою від військового обов`язку. Про цю позицію Європейського суду з прав людини нагадав Роздільнянський районний суд Одеської області.

В цій справі позивач отримав від ТЦК 17 тисяч грн штрафу за неоновлення даних, хоча оновив їх через Резерв+ і звертався до ТЦК з заявою про прийняття його на облік. Зокрема після отримання повістки, позивач з`явився до ТЦК та пояснив, що він бажає стати на військовий облік та отримати відстрочку від призову, оскільки є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні.

Хоча Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час воєнного стану не визначена, втім, суд в цій справі нагадав практику ЄСПЛ.

Зокрема позицію ЄСПЛ по справі «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» від 17 жовтня 2019 року (заява 14604/18), згідно з якою необхідність захисту територіальної цілісності держави не може розглядатись як підстави для обмеження прав Свідків Єгови та захисту підлягає не лише саме право Свідків Єгови «не брати в руки зброю», а їх зумовлене глибоким релігійним переконанням право нести військову службу у будь-якій формі, у зв`язку з чим Держава має забезпечити особам проходження альтернативної (невійськової) служби, яка є повністю відокремленою від військового обов`язку.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що Свідки Єгови належать до відомої християнської конфесії, що з моменту свого виникнення активно діють у багатьох країнах світу, в тому числі в усіх європейських країнах-членах Ради Європи, є релігійною групою, що дотримується принципів пацифізму, та їхнє віровчення не дозволяє її членам проходити військову службу, носити військову форму або брати в руки зброю. З іншого боку, Свідки Єгови погоджуються здійснювати альтернативну цивільну службу за умови, що вона не пов`язана з військовими організаціями («Свідки Єгови м. Москви та інші проти Росії», від 10.06.2010, заява №302/02).

У свою чергу, розглядаючи справу Свідка Єгови, засудженого у кримінальному порядку за відмову від проходження військової служби через релігійні переконання, ЄСПЛ у рішенні у справі «Баятян проти Вірменії» від 07.07.2011 (заява № 23459/03) зауважив, що несприйняття військової служби – коли мотивом такого несприйняття є серйозний і нездоланний конфлікт між обов`язком служити в армії та переконаннями конкретної особи або її глибокими і невдаваними релігійними чи іншими поглядами - є переконанням або поглядом настільки незаперечним, серйозним, послідовним та значущим, що на нього поширюються гарантії ст. 9 Конвенції.

Отже, ЄСПЛ установлено, що право Свідків Єгови, до яких належить позивач, на відмову від проходження військової служби за релігійними переконаннями гарантовано пунктом 1 статті 9 Конвенції.

Незабезпечення таким особам можливості реалізувати їх право на альтернативну (невійськову) службу є втручанням у їх свободу сповідувати свою релігію, вказав суд.

Аналогічна позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №363/4793/23 від 14 березня 2024 року.

Відповідне рішення Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалив 28 червня 2024 року по справі 511/2216/24.

Слід додати, що про необхідність визначити механізм проходження альтернативної служби під час дії воєнного стану йдеться у представленій Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини щорічній доповіді  про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2023 році. Так, у доповіді Омбудсмена Дмитра Лубінця йдеться про те, що 2023 року керівники діючих згідно із законодавством України релігійних організацій (Церква адвентистів сьомого дня в Україні, Релігійний центр свідків Єгови в Україні, Церква євангельських християн-баптистів та інші) не раз зверталися до Уповноваженого з клопотаннями про захист права на свободу віросповідання громадян України під час мобілізації.

Зокрема питання стосується порушення права членів релігійних громад представниками ТЦК, які відмовляються враховувати переконання мирян і священнослужителів релігійних організацій, віровчення яких не допускає застосування зброї, їхні аргументи на користь альтернативної служби та порушують питання щодо притягнення віруючих до відповідальності за ухиляння від призову під час мобілізації. Такі дії посадовці ТЦК пояснюють відсутністю механізму реалізації права на альтернативну службу, гарантованого Конституцією України, в умовах воєнного стану.

Уповноважений порушив питання перед Комітетом ВР з питань національної безпеки щодо потреби внесення відповідних змін до законодавства.

Також Дмитро Лубінець надав Міністерству оборони України рекомендацію розробити та подати на розгляд Кабміну проект про внесення змін до Закону «Про альтернативну (невійськову) службу», яким визначити механізм проходження альтернативної служби під час дії воєнного стану.

«Утім, питання альтернативної служби залишається не єдиною проблемою, що стосується проблематики військової служби та релігії. Питання особливостей харчування, обумовлених релігійними переконаннями, для осіб, які не скористалися правом заміни виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою та добровільно вступили до лав ЗСУ, залишається неврегульованим на законодавчому рівні та призводить до випадків порушення релігійних прав військовослужбовців.

До Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення про захист від дискримінації за релігійною ознакою.

Заявник Т. після початку збройної агресії добровільно вступив до лав територіальної оборони, проте після зарахування на службу мав непорозуміння на ґрунті релігійних переконань, адже служба не дозволяла звичний режим дозволеного релігією харчування та виконання релігійних обрядів.

Не маючи змоги вживати їжу, дозволену відповідно до свого віросповідання, він нічого не їв і не пив по кілька днів. Після чергового голодування заявник повідомив, що не може заступити на чергування, адже голодний і не має сил.

Це стало підставою для порушення щодо нього кримінального провадження та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для вирішення проблеми та відновлення права заявника Уповноважений зібрав повну інформацію щодо віровчення кришнаїтів, а також всебічний опис принципів «ахімси» та правил ведичної культури харчування та передав до Апеляційного суду як матеріали справи.

Як результат, апеляційну скаргу заявника було задоволено; скасовано ухвалу слідчого судді щодо заявника; прийнято рішення постановити нову ухвалу, якою у клопотанні слідчого про продовження тримання під вартою підозрюваного відмовлено; підозрюваного звільнено з-під варти, що дало змогу з урахуванням релігійних переконань приймати їжу відповідно до віросповідання та релігійних обрядів кришнаїтів; за його заявою переведено до іншого військового батальйону. Крім цього, захисник заявника порушив питання перед військовим командуванням щодо заміни йому військової служби на альтернативну (невійськову)» - зазначає у доповіді Дмитро Лубінець.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.