Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо доказування у справах про припинення громадянства України

Позивач звернувся до суду з позовом до Президента, третя особа – Державна міграційна служба, про визнання протиправним та скасування Указу Президента в частині припинення його громадянства України.

На думку скаржника, в цій справі наявний факт невиконання належної процедури стосовно реалізації правил статті 19 Закону «Про громадянство України», оскільки немає офіційних документів від компетентних органів Румунії, які б підтверджували як юридичний факт наявності у позивача громадянства цієї держави, так і добровільний характер його набуття.

Рішення органів ДМС та Комісії при Президентові з питань громадянства ґрунтуються винятково на єдиному листі СБУ з доданою фотокопією паспорта громадянина Румунії, що відповідно виключає будь-яку об`єктивність у їх діях та обґрунтованість рішення.

Рішенням КАС ВС у задоволенні позову було відмовлено.

ВП ВС у цій справі 990/49/23 зазначила, що підставою для видання Указу стало добровільне набуття позивачем громадянства іншої держави. Наявність підстав для втрати позивачем громадянства України підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Представник позивача не підтвердив й не спростував факт наявності у позивача громадянства іншої держави, хоча ця обставина мала би бути відомою саме позивачу як особі, стосовно якої вона існувала чи існує та його стосувалася або стосується.

Процесуальна поведінка сторони позивача полягала в уникненні ствердної відповіді на всі питання, які мають істотне значення для з`ясування обставин справи. Подібна процесуальна поведінка не сприяла судові у встановленні об`єктивної істини у справі, а була спрямована на перешкоджання здійсненню у ній правосуддя.

Позивач мав можливість обґрунтовано заперечити проти доводів та доказів відповідача і надати свої докази та довести їх переконливість перед судом, зокрема, у частині відсутності у нього громадянства Румунії або його припинення на дату видання Указу чи того факту, що набуття громадянства іноземної країни відбулося до повноліття позивача.

Тож обов`язок доказування факту припинення громадянства Румунії чи набуття цього громадянства до повноліття (тобто спростування доводів відповідача про правомірність його Указу) лежав винятково на позивачеві, проте він цього обов`язку не виконав, наводив винятково твердження про неналежність доказів, наданих стороною відповідача на підтвердження наявності в позивача такого громадянства, добровільного характеру його набуття після досягнення повноліття.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.