Верховний Суд вирішив, що журналістам заборонено публікувати ім’я підозрюваних чи обвинувачених у махінаціях посадовців до вироку суду

Верховний Суд вирішив, що журналісти не можуть публікувати ім’я підозрюваних чи обвинувачених у махінаціях посадовців аж до вироку суду.

Тобто, навіть, якщо кримінальне провадження вже знаходиться на розгляді у суді, і з прізвищем посадовця можна ознайомитися у відкритому доступі через сайт «Судова влада».

Відповідну позицію висловив Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року по справі № 757/19417/23 (головуючий – Євген Синельников).

Справа була ініційована за позовом колишнього в. о. першого заступника голови правління ПАТ «Укртатнафта» Руслана Ляпка, який той подав у 2023 році.

Нагадаємо, згодом, у квітні 2024 року Бюро економічної безпеки повідомило, що «за матеріалами детективів БЕБ судитимуть «колишнього виконувача обов’язків першого заступника голови правління компанії ПАТ «Укртатнафта» (2019-2022 рр.)». Тобто, БЕБ конкретно вказало на посадовця. БЕБ, як зазначено на сайті Бюро, було встановлено, що посадовець умисно ухилився від сплати майже 1,6 млрд грн акцизного податку та податку на прибуток. Крім того, він, зловживаючи службовим становищем спільно з іншими особами здійснили розтрату майна товариства, а саме нафти-сирця. За даними БЕБ, дії колишнього в.о. першого заступника завдали державі збитків у загальному розмірі понад 3,25 млрд грн.

Позиція Верховного Суду

Як вказав Верховний Суд в цій справі, використання (обнародування) імені особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, допускається виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї, незалежно від публічного статусу особи чи суспільного інтересу до інформації.

Захист порушеного права на ім'я здійснюється шляхом видалення персональних даних з публікації, а не видалення публікації повністю, що забезпечує баланс між правом особи та свободою медіа інформувати суспільство.

У справі, що переглядалася, колишній керівник великої нафтогазовидобувної компанії звернувся до суду з позовом до інтернет-видання, на обґрунтування якого зазначив, що на веб-сайті відповідача було опубліковано матеріал, в якому йшлося про зміну запобіжного заходу щодо нього та повідомлення йому про підозру у фінансових махінаціях, пов’язаних з діяльністю підприємства, керівником якого він був.

Посилаючись на те, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо нього, товариство в оспорюваній статті порушило його немайнове право на використання імені, позивач просив суд визнати такими, що порушують його немайнове право на використання імені, дії товариства і зобов’язати відповідача видалити згадану публікацію.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив.

У касаційній скарзі відповідач, зокрема, звертав увагу на наявність статусу публічної особи в позивача та на суспільну значущість інформації, а також на те, що ці обставини не були враховані судами.

КЦС ВС при розгляді справи зробив низку правових висновків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» наголошено, що п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це з максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.

Крім того, з огляду на ст. 32 Конституції необхідно розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) і справи про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у ст. 270 ЦК України, що порушені у зв’язку з поширенням про особу інформації, недоторканність якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо така інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідач порушив немайнове право позивача на використання його імені в розумінні ч. 4 ст. 296 ЦК. Зокрема, порушення полягало в тому, що на офіційному сайті відповідача було розміщено інформацію про позивача із зазначенням імені та прізвища позивача як особи, яка затримана та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за відсутності обвинувального вироку щодо позивача, який набрав законної сили.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що інформація стосовно позивача є предметом суспільного інтересу та може поширюватися в інтересах інформування громадськості, КЦС ВС виходив із того, що незалежно від наявності суспільного інтересу й того, чи є позивач публічною особою, зазначення його імені в публікації до набрання законної сили обвинувальним вироком суду є порушенням ч. 4 ст. 296 ЦК.

Доводи касаційної скарги про те, що оспорювана публікація не містить по батькові позивача, його зображень / фотографій, які давали б підстави беззаперечно пов’язувати інформацію з позивачем, відхилені КЦС ВС, оскільки встановлено, що відповідач використав власне ім’я та прізвище позивача, що дає можливість ідентифікувати особу.

Водночас КЦС ВС зазначив, що суди не звернули уваги, що частина змісту публікації містить посилання на ім’я інших фізичних осіб, які з позовом до суду не зверталися, при цьому позивач має право вимагати від відповідача припинити дії з використанням його імені, що порушили його особисте немайнове право, шляхом видалення з публікації персональних даних.

З огляду на викладене КЦС ВС змінив судові рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача видалити всю публікацію, шляхом зобов’язання відповідача видалити в оспорюваній публікації посилання на ім’я позивача.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.