Велика Палата ВС: передвиборчі обіцянки не можуть стати підставою для позову на 120 мільйонів доларів
Питання відповідальності політиків за надані під час виборів обіцянки завжди викликало жваві дискусії в суспільстві. Проте справа № 990/59/26 перевела цю дискусію у площину реального судового процесу із позовними вимогами на 120 млн доларів США. Позивач стверджував, що невиконання Президентом передвиборчої обіцянки щодо «деолігархізації» стало однією з причин його процесуальних невдач у цивільних справах, і вимагав відшкодування збитків.
Спір з олігархом і позов проти Президента
Історія конфлікту бере початок у 2017 році, коли позивач подав цивільний позов до бізнесмена, який на той час входив до числа найбагатших підприємців України. Позивач вважав бізнесмена одним із українських олігархів і вимагав стягнути з нього понад 3,2 млрд грн моральної шкоди. Підставою стала стаття, опублікована бізнесменом в американському виданні, яку позивач розцінив як пропаганду капітуляції України та таку, що спричинила йому моральні страждання. Суди всіх інстанцій відмовили у задоволенні цього позову.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ позивач дійшов висновку, що події 24 лютого 2022 року підтверджують обґрунтованість його первісних вимог, і у 2024 році звернувся із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Водночас він пропустив встановлений процесуальний строк, пояснивши це мобілізацією до лав Збройних Сил України на виконання наказу Верховного Головнокомандувача.
Саме ці обставини стали підставою для нового позову — проте вже проти Президента України. Позивач стверджував, що мобілізація не дозволила йому своєчасно подати заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами, а це, на його думку, позбавило його можливості отримати 120 млн доларів компенсації від бізнесмена.
Логіка позивача зводилася до двох тез. По-перше, через мобілізацію він нібито пропустив строк для перегляду справи, в якій вимагав від бізнесмена 120 млн доларів. По-друге, Президент, на думку позивача, не виконав обіцянку щодо деолігархізації, оскільки не вжив заходів, які б забезпечили стягнення цієї суми з бізнесмена. Саме тому позивач просив визнати бездіяльність Глави держави протиправною та стягнути з нього 120 млн доларів як упущену вигоду.
Попередні судові рішення
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, частково відкрив провадження. Суд погодився перевірити, чи належним чином Президент розглянув звернення позивача від 9 серпня 2025 року, яке було переадресоване до Міністерства у справах ветеранів.
Водночас у відкритті провадження щодо вимоги про невиконання Президентом передвиборчої обіцянки про деолігархізацію суд відмовив. КАС ВС виходив із того, що адміністративні суди розглядають спори лише щодо дій або бездіяльності Президента як суб’єкта владних повноважень. Передвиборчі обіцянки кандидата не є здійсненням владних управлінських функцій, тому не можуть бути предметом адміністративного позову.
Чому Велика Палата погодилася
Велика Палата Верховного Суду залишила цей висновок без змін і навела декілька ключових аргументів.
Суд розмежував політичну та юридичну відповідальність. Передвиборчі програми й обіцянки є елементом політичного процесу, а не владних рішень, тому їх виконання не може оцінюватися адміністративним судом.
Крім того, Велика Палата наголосила, що під час виборчої кампанії особа діє як кандидат, а не як Президент. Відповідно, її агітаційні заяви не є рішеннями чи діями суб’єкта владних повноважень.
ВП ВС відхилила посилання позивача на принцип легітимних очікувань. Велика Палата пояснила, що цей принцип захищає очікування, які виникають із законів, нормативних актів або офіційних рішень органів влади, але не поширюється на політичні обіцянки кандидатів під час виборчої кампанії. Самі по собі такі заяви не створюють юридичного права вимагати виконання конкретних дій чи виплати коштів.
ВС зазначив, що Президент не належить до суб’єктів, уповноважених надавати правничу допомогу громадянам, а тому відсутність його участі у перегляді цивільної справи позивача не може розцінюватися як порушення права на таку допомогу. Сам статус Президента як гаранта Конституції не означає, що глава держави має повноваження втручатися у будь-які правовідносини чи вирішувати приватноправові спори.
Окремо Велика Палата звернула увагу на зміст звернення позивача. Фактично він просив Президента вступити у цивільну справу та сприяти перегляду судового рішення, щоб домогтися стягнення з бізнесмена 120 млн доларів моральної шкоди. Однак такі вимоги виходять за межі конституційних повноважень глави держави.
Суд наголосив, що вступ глави держави у цивільний процес на стороні однієї з осіб суперечив би принципу незалежності суду та поділу влади. Вирішення спорів між приватними особами належить виключно до компетенції судів.
Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що передвиборчі обіцянки кандидата на пост Президента не є реалізацією владних управлінських функцій, а тому не можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Постанова фактично розмежовує політичну та юридичну відповідальність. Передвиборчі програми й політичні гасла не створюють для кандидатів юридично зобов’язальних обов’язків, виконання яких можна вимагати через суд. Їх оцінюють виборці під час виборів, а не суди під час розгляду адміністративних позовів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
