Новий Верховний Суд: як знайти точки дотику

25 вересня Вища рада правосуддя оголосила імена 111 майбутніх суддів нового Верховного Суду і внесла відповідні рекомендації Президентові України, який тепер зобов'язаний виконати свою церемоніальну функцію по їх призначенню. Всі ці люди пройшли непростий відбір, під час якого тестували як їх знання, так і психологічну готовність вершити правосуддя в найвищому судовому органі. «Судово-юридична газета» поспілкувалася з однією з переможниць — претенденткою до Касаційного господарського суду ВС, адвокатом Ганною Вронською, якій вдалося успішно подолати усі етапи конкурсу.

– Який етап конкурсу в новий Верховний Суд для Вас був найбільш складним?

– Кожен етап був по-своєму складним. Озираючись назад, можу констатувати, що найбільш непростим в аспекті стресового навантаження було психологічне тестування. До анонімного тестування та практичного завдання можна було підготуватися. До психологічних тестів підготуватися фактично неможливо. Крім того, складність полягала в новизні цієї процедури особисто для мене.

– Чи варто готуватися до психологічних тестів заздалегідь?

– Проходити психологічні тести заздалегідь я б не радила. Частково у відкритому доступі є тест MMPI, але російською мовою, і коли бачиш ці питання на екрані вже безпосередньо в ВККС, розумієш їх по-іншому, що може збити з пантелику. Тому, підготовка до таких тестів повинна виражатися, в першу чергу, у внутрішньому спокої, впевненості і чесних відповідях.

Що стосується IQ-тесту, він був для мене новим, і перед його проходженням я тренувалася вирішувати схожі завдання. Швидше за все, це допомогло, оскільки я зрозуміла логіку складання тесту.

– Багато конкурсантів відзначали, що непростим був етап практичного завдання тому, що проект судового рішення довелося писати від руки кілька годин...

– Є думка, що майбутні судді Верховного Суду мають бути готовими до всього. Я з нею не погоджуся. Суддя Верховного Суду — це не спецназ, не пожежна команда, у них повинні бути нормальні умови роботи.

Варіант з написанням проекту судового рішення від руки, а не на комп'ютері був обраний, за словами ВККС, в першу чергу, з метою деперсоніфікувати роботи.

Що стосується особисто мене, я готувалася до практичного завдання, в тому числі протягом декількох днів щовечора переписувала в блокнот закон про судоустрій, тренуючи моторику руки. Однак в підсумку все одно не вистачило трохи часу, щоб виписати всю аргументацію проекту рішення, як я задумувала спочатку.

Півтори-дві години у кандидатів зайняло ознайомлення з усіма матеріалами справи. Адже це більше 70 сторінок тексту: позов, апеляційна скарга, рішення суду першої, апеляційної інстанції тощо. І поки складалася картина, які аргументи можна підтримати, а які — ні, йшов цінний час на письмовий виклад позиції.

Оскільки 5 годин — це граничний термін для написання практичного завдання, як вихід з даної ситуації, на місці ВККС, я б не брала за основу такі складні справи. Адже практичне завдання мало на меті продемонструвати хід думок і аргументацію кандидатів, що вони успішніше б зробили, маючи під рукою більш просту справу.

– Яким етапам варто приділяти увагу?

– Оцінюючи всю процедуру, яку я пройшла, раджу, в першу чергу, приділити увагу заповненню анкети кандидата.

Багатьом адвокатам було непросто зібрати підтверджуючі документи свого досвіду представництва за 10 років і, мені здається, деякі поставилися до заповнення анкети дещо формально. Але уявлення про кандидата у органів, відповідальних за конкурс, починає складатися, в першу чергу саме виходячи зі змісту цього документа.

Більш того, якщо проаналізувати методику оцінювання ВККС, кожній графі анкети відповідає певна кількість балів. Інформація з анкети потім має безпосередній вплив на оцінювання: в скількох справах/наукових конференціях ти брав участь, скільки у тебе наукових публікацій тощо.

– Які проблемні точки Ви бачите в процесі формування нового Верховного Суду?

– Найголовніше — це знайти порозуміння з колегами і виробити єдину стратегію подальшої роботи нового Верховного Суду. Потрібно позначити цінності, які нас можуть об'єднати для того, щоб щоденна робота судді не була вхолосту. Адже робота нового ВС повинна стати прикладом для всієї спільноти.

Є чимало питань, які відносяться до стратегічних, ідеологічних, організаційних моментів. Але якщо не буде порозуміння всередині, то в принципі робота ВС буде неефективною.

– Ви вже намітили для себе перші кроки після призначення?

– Для себе особисто я намітила кілька першочергових кроків. Деякі з них досить незвичайні. Я б почала з того, що запропонувала колегам ввести роздільний збір сміття в приміщенні або приміщеннях Верховного Суду, а саме збирати і здавати на переробку макулатуру. Це можна зробити досить швидко. Звичайно, цим не повинні займатися самі судді, це скоріше компетенція апарату, але з огляду на, що Верховний Суд зараз використовує дуже багато паперу і мені, як людині, яка переживає за екологію, ця проблема здається важливою. Тому що без поваги до навколишнього середовища, до тих умов, в яких ми живемо або працюємо, складно говорити про повагу до прав людини.

Другим кроком я б ввела реєстрацію телефонних дзвінків і відвідин народними депутатами, представниками уряду та іншими органами влади суддів ВС в робочий час. Це можна зробити в добровільному порядку. Якщо ми усі говоримо про те, що суд повинен бути незалежним, ми повинні мінімізувати будь-який можливий вплив і фіксувати спроби потенційного тиску.

Третє завдання — це сконцентруватися на впровадженні електронного правосуддя.

– А що стосується апарату нового ВС — як планується його набирати?

– На мій погляд, апарат нового Верховного Суду повинен бути сформований таким же прозорим способом, як проходив конкурсний відбір суддів нового Верховного Суду.

Вища рада правосуддя прийняла положення про проведення конкурсу на відповідні посади в апарати судів. Але є невелика колізія. Для того, щоб сформувати конкурсну комісію, в штаті апарату повинно бути, щонайменше, 5 людей. Цих людей інакше як з переведення прийняти на роботу в новий ВС не можна. Тому керівник апарату несе повну відповідальність за те, кого він рекомендує до переведення. Бажано, щоб таке рішення було мотивоване. І переведення не повинне здійснюватися списком.

З точки зору того, що процедура формування апарату нового ВС повинна бути максимально прозорою, перед тим, як вибирати людей для переведення, бажано провести з ними кваліфікаційну співбесіду, яка транслюватиметься онлайн, адже технології дають таку можливість. Хоча співбесіда не передбачена законодавством, це необхідно, щоб зняти питання, чому вибрали ту чи іншу людину.

У роботі конкурсної комісії можуть брати участь і представники інших державних органів, зокрема, ВККС, експерти, представники громадськості. Коли вона буде сформована, можна почати конкурс на ключові посади апарату нового Верховного Суду.

Україна має досвід набору апарату «з нуля» в масу інших органів. Не думаю, що на вироблення умов конкурсу піде багато часу. Місяць-півтора — це нормальний період, під час якого можна сформувати апарат ВС і не гальмувати процедуру розгляду справ.

– Новий Верховний Суд буде розміщений в різних приміщеннях?

– Я б воліла, щоб усі касаційні суди і Велика палата знаходилися в одному приміщенні. Ми говоримо про створення одного органу — Верховного Суду, у нього повинна бути одна філософія і єдині принципи роботи. Тому комунікація між усіма складовими ВС повинна бути досить тісною.

– Як забезпечити єдину команду? Все-таки, це люди різного віку, з різним досвідом...

– А іншого шляху немає. Скоріше за все, буде якась ініціативна група, яка візьме на себе відповідальність за підготовку першочергових документів. Але насправді, головне, щоб кожен з тих, хто пройшов співбесіди в ВРП і чекає призначення, знайшов своє місце, взяв на себе певний сектор роботи, де він буде вважати себе максимально корисним. Важливо мати розуміння, що пора щось змінювати.

Для мене також актуальне питання — різноманітність досвіду всіх кандидатів всередині Верховного Суду. Щоб не було протистояння між суддями, науковцями та адвокатами, потрібно максимально використовувати досвід і наукових співробітників, і адвокатів, тому що у кожного з нас за плечима великий професійний шлях.

– Навколо яких цінностей можна об'єднати новий ВС?

– У нового Верховного Суду повинна бути нова філософія. На жаль, за роки незалежності ВСУ не став уособленням суду, який виносить справедливі рішення і якому суспільство довіряє. Мені здається, так склалося в силу того, що Верховний Суд УРСР завжди озирався на те, що відбувалося в Москві, і така філософія перейшла до Верховного Суду України. Це треба міняти.

Відповідно, якщо рішенням нового ВС будуть довіряти, може скоротитися і кількість звернень до ЄСПЛ. Верховний Суд повинен виносити такі рішення, щоб підстав для звернення до Європейського Суду було якомога менше. Для цього важливо, щоб була усталена судова практика, справедлива і правильна по своїй суті. Значна частина роботи буде залежати від Великої палати, яка буде приводити практику до одноманітності.

Зараз багато говорять про форму судового рішення. Воно повинно бути зрозумілим і простому громадянину, і юристу, і керівнику підприємства. Також воно має бути обґрунтованим, щоб сторони розуміли, чому суд прийняв ті чи інші аргументи, а інші відхилив.

Важлива і комунікаційна стратегія, особливо в перший час — перші 100 днів, за які стане зрозуміло, як найближчим часом буде працювати новий Верховний Суд.

– Як зробити так, щоб до висновків ВС стали більше прислухатися на рівні нижчих інстанцій?

– Треба зосередити увагу на такому понятті, як правовий висновок. Потрібно розуміти, в яких випадках суддя нижчої інстанції може відійти від висновку ВС, чи повинна бути відповідальність, якщо він відійшов. Ці питання можна закріпити, наприклад, на рівні рішення Пленуму ВС. А судова діяльність Верховного Суду повинна заслужити довіру. Щоб не було «гойдалок»: сьогодні одна позиція, завтра інша. Тут багато що залежить від методологічної роботи на рівні Великої палати і Науково-консультативної ради.

Зараз в суд часто звертаються, як в лотерею: пощастить-не пощастить. Необхідна певна передбачуваність і прогнозованість. Сторона повинна розуміти, чи відповідають певні обставини справи правовій практиці чи ні, чи є шанс виграти справу або краще не йти в суд.