Генпрокурор на білбордах: хто і навіщо продає міф про вибори прокурора під прапором ЄС
За останні десять років Україна стала унікальною лабораторією інституційних реформ. Навряд чи знайдеться інша європейська держава, яка за такий короткий проміжок часу зазнала б настільки масштабного експерименту з перебудови органів влади, судової системи та правоохоронних інституцій.
І процес євроінтеграції у цьому контексті став не лише стимулом для реформ, а й зручним прикриттям для просування сумнівних законодавчих експериментів. У суспільно-політичних дискусіях дедалі частіше звучить безапеляційні заклики лобістів: «Цього вимагає Європейський Союз, інакше Україна не зможе вступити до ЄС». Ця фраза перетворилася на універсальний інструмент шантажу, яким відкриваються двері для найрадикальніших, а часом і деструктивних змін до законодавства.
Головними архітекторами постійних реформ виступають не європейські комісари в Брюсселі, а цілком конкретна мережа вітчизняних грантових неурядових організацій та пов'язаних із ними лобістів, які ніколи не були обрані українцями представляти їх інтереси.
Опинившись у ситуації, коли за останні роки міжнародні партнери виділили на реформування юстиції в Україні, за різними оцінками, понад 100 мільйонів євро, грантова індустрія потрапила у власну пастку. Після багаторічного фінансування типових напрямів — розробки нескінченних «стратегій», кодексів етики, методичних рекомендацій та тренінгів — донорам і виконавцям проєктів дедалі складніше демонструвати необхідність нових масштабних бюджетів. Коли стандартні реформи відпрацьовані по колу, виникає потреба у штучному створенні нових змін.
Саме так на світ з’явилася ідея демократизації та децентралізації органів прокуратури, яка останнім часом просувається в публічному просторі. Мова йде про радикальну зміну процедури призначення Генерального прокурора — аж до запровадження прямих чи непрямих виборів або створення надскладних конкурсних процедур із вирішальним голосом іноземних експертів та активістів. Конкурс почали сприймати не як інструмент відбору, а як самостійну гарантію незалежності. Однак сама по собі процедура не створює незалежності.
Під прикриттям благородної мети — адаптації українського права до правової системи ЄС — здійснюється спроба впровадити деструктивний інструмент, який знищить залишки єдиної централізованої системи процесуального керівництва.
Для суспільства ця маніпуляція обернеться тим, що правоохоронна система на місцях ризикує перетворитися на інструмент локальних фінансово-промислових груп, які профінансують виборчу кампанію потрібного прокурора. Брюссель і європейські стандарти вимагають від України абсолютно протилежного — меритократії, стабільності інституту та деполітизації кримінальної юстиції.
Що насправді вимагає Європейський Союз: документи проти міфів
Якщо відкрити реальні документи, що регулюють фінансову допомогу та інтеграційні зобов'язання України, ми не знайдемо жодного слова про відкриті конкурси, вибори прокурорів чи демократизацію через голосування.
Звернемося до ключового документу— Плану для реалізації програми Ukraine Facility. Згідно з графіком виконання реформ, чітко розписано зобов'язання України щодо прокуратури на 2026 рік.
Прозорий відбір на основі заслуг: набрання чинності законодавством, яке забезпечує прозорий та заснований на заслугах відбір прокурорів на керівні посади.
Впровадження чітких критеріїв професійної компетентності, доброчесності та етики.
Удосконалення процедур притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності та посилення інституційної спроможності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП).
Жоден європейський документ — ні Резолюція ПАРЄ № 1755, ні Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про роль прокуратури в системі кримінального правосуддя» — не пропонує обирати прокурорів на загальних виборах. Навпаки, європейські стандарти наголошують на тому держава повинна гарантувати, що підбір та просування по службі прокурорів здійснюються за об'єктивними критеріями, включаючи досвід та кваліфікацію.
Отже, Брюссель говорить про інституційну стабільність, тоді як місцеві лобісти намагаються нав’язати політичну нестабільність через механізми виборності.
Автор: Володимир Право
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
