Вихід з «Платонівської печери»: правовий висновок ВП ВС щодо незаконності пленарних засідань ВККС у процедурі оцінювання відповідності судді займаній посаді

12:42, 3 липня 2024
Велика Палата Верховного Суду поставила крапку у питанні суб’єкта проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді у період до 30 грудня 2023 року.
Вихід з «Платонівської печери»: правовий висновок ВП ВС щодо незаконності пленарних засідань ВККС у процедурі оцінювання відповідності судді займаній посаді
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Інна Отрош,

суддя Господарського суду м. Києва

13.06.2024 Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/198/20 прийняла епохальну постанову, раз і назавжди поставивши крапку у питанні суб’єкта проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді у період до 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом № 3511-ІХ).

ВП ВС виклала правовий висновок, що таким суб’єктом могла бути виключно колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС).

Так, у справі № 9901/198/20 предметом розгляду були позовні вимоги щодо визнання  протиправним та скасування рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 у частині визначення порядку набрання ним чинності, яким фактично позивача після позитивного рішення колегії ВККС про відповідність займаній посаді було направлено на процедуру пленарного розгляду ВККС (саме у такому порядку, на думку ВККС, мала відбуватись процедура затвердження рішення колегії у випадку наявності негативного висновку ГРД щодо судді).

За результатами розгляду апеляційної скарги ВП ВС прийняла рішення про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 червня 2019 року № 356/ко-19 в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності.

Суть проблеми

Проблема правозастосування, яка мала місце до вказаного рішення ВП ВС, полягала у фактичному ототожненні ВККС різних процедур оцінювання, передбачених законом - оцінювання відповідності судді займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та відповідно помилковому поширенні правового регулювання норми п.2 ч.1 ст. 88 закону №1402-VIII на правовідносини оцінювання відповідності судді займаній посаді.

Тобто, у процедурі оцінювання відповідності судді займаній посаді у випадку наявності негативного висновку ГРД ВККС призначала та проводила пленарні засідання та відповідно приймала остаточні рішення у пленарному складі.

Суддя, який успішно проходив усі етапи оцінювання на відповідність займаній посаді та щодо якого колегія ВККС приймала позитивне рішення, був підданий непередбаченій законом процедурі пленарного перегляду рішення колегії та як наслідок – міг отримати протилежне рішення пленарного складу ВККС (що є підставою для звільнення).

Нормативно-правове регулювання

Діюче законодавство передбачає процедуру оцінювання всіх суддів на відповідність займаній посаді відповідно до пп.4 п.16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. Така процедура оцінювання була імплементована в законодавство з метою очищення суддівського корпусу та передбачає проходження оцінювання всіма суддями, обраними/призначеними на посаду до 30.09.2016.

До 30.12.2023 пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII було передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на 5 років або обрано суддею безстроково до набрання чинності законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим законом.

Водночас, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» регулює виключно порядок кваліфікаційного оцінювання здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, який застосовується у випадках проведення конкурсу на зайняття вакантної посади у відповідному суді (у разі призначення на посаду судді та переведення судді на посаду судді до іншого суду) та у випадку накладення дисциплінарного стягнення.

На жаль, законодавець не прописав окремо порядок проведення оцінювання відповідності судді займаній посаді, яке, по суті, може мати наслідком звільнення судді (для суддів, обраних безстроково) та одночасно є етапом у призначенні на посаду для суддів, у яких закінчився п’ятирічний строк повноважень. Тобто, питання, що стосується гарантій незалежності суддів (однією з таких гарантій є особливий порядок призначення та звільнення), має досить обмежене законодавче регулювання, яке передбачає застосування механізму відсилочної норми з урахуванням імперативно визначеного лише суб’єкта оцінювання.

Тобто, оцінювання відповідності судді займаній посаді та кваліфікаційне оцінювання здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є різними процедурами з різними правовими наслідками. Водночас, з огляду на відсилочний характер норми п.20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII, до процедури оцінювання відповідності застосовуються норми, які регулюють оцінювання здатності здійснювати правосуддя, однак лише в межах тих питань, які розглядаються колегією ВККС.

Отже, закон чітко регламентував питання щодо суб’єкта проведення оцінювання відповідності судді займаній посаді, а саме імперативно встановлював, що ним до 30.12.2023 є виключно колегія ВККС.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.88 Закону України №1402-VIII (у редакції до 30.12.2023) якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж 11 її членами.

Дана норма передбачає, що за наявності негативного висновку ГРД питання про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді вирішується виключно ВККС у пленарному складі. Такий порядок розгляду, дійсно, є виправданим для процедури проведення конкурсу на зайняття вакантної посади.

Однак, з огляду на імперативну норму щодо суб’єкту проведення оцінювання на відповідність займаній посаді (колегія), застосування передбаченого п.2 ч.1 ст.88 закону №1402-VIII механізму розгляду питання ВККС у пленарному складі є неможливим у правовідносинах з оцінювання відповідності судді займаній посаді.

Що змінилось?

Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Зокрема, передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія ВККС, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Таким чином, законодавець передбачив, що суб’єктом проведення оцінювання відповідності займаній посаді може бути як колегія ВККС, так і пленарний склад у випадках визначених законом, повністю ототожнивши правове регулювання порядку ухвалення рішення у процедурі оцінювання відповідності до відповідного порядку у процедурі оцінювання здатності здійснювати правосуддя.

Отже, лише з 30.12.2023 ВККС отримала повноваження проводити пленарні засідання у межах процедури оцінювання відповідності судді займаній посаді у випадку наявності негативного висновку ГРД.

Правові висновки ВП ВС у справі № 9901/198/20

1) Зазначена норма (пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відтворює положення, закріплене у підпункті 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та наділяє виключно колегії ВККС повноваженнями оцінювати суддів,  про яких ідеться у цьому підпункті, на відповідність займаній посаді (п. 58 постанови).

2) Відмінною від процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді є процедура кваліфікаційного оцінювання, передбаченого главою 1 розділу V Закону № 1402-VIII (п. 60 постанови).

3) Кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді передбачено, зокрема, для зайняття посад судді: апеляційного суду (частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII), вищого спеціалізованого суду (частина перша статті 33 Закону № 1402-VIII), Верховного Суду (частина перша статті 38 Закону № 1402-VIII).

Зазначене оцінювання також проводиться щодо судді, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII (п.п. 63, 64 постанови).

4) На відміну від обмежених у часі приписів підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII положення щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, передбачені главою 1 розділу VЗакону № 1402-VIII, розраховані на постійне застосування. 

5) Законом № 1402-VIII встановлено дві різні  процедури оцінювання:

  1. оцінювання судді на відповідність займаній посаді
  2. кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (п. 66).

6) Згідно з підпунктом 4 пункту 1.3 розділу І Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII віднесено до повноважень колегії ВККС, що узгоджується з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виключно колегії ВККС були наділені повноваженнями ухвалювати від імені Комісії рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII (п. п. 69-70).

7) Якщо ГРД надала ВККС висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, оцінку обставинам, викладеним у такому висновку, надає колегія ВККС, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді. Розгляд зазначеного питання у пленарному складі ВККС ні положення Закону № 1402-VIII, ні норми Регламенту не передбачають (п. 93 постанови).

8) Статтею 88 Закону № 1402-VIII та підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок ухвалення ВККС рішення в межах іншої процедури оцінювання, а саме кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. За наявності висновку ГРД під час проведення такого оцінювання остаточне рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС може ухвалити лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами (п. 95).

9) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що лише через сім років після внесення змін до Конституції України в частині правосуддя Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIIТак, внесеними змінами до цього пункту передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія ВККС, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (п.п. 104-105).

10) Системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону як до так і після внесення до нього змін, Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, переконують Велику Палату Верховного Суду в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню (п. 108).

11)  Водночас, якщо після 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом № 3511-ІХ) колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого  призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, то за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими статтею 88 Закону № 1402-VIII, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді (п. 109). 

Крім того, ВП ВС звернула увагу на окремий закон, який регулював питання призначення суддів-п’ятирічок у період відсутності повноважного складу ВККС

4 червня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 679-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

Відповідно до пункту 3 частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу ВККС ухвалює без рекомендації чи подання ВККС рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.

ВП ВС вказала, шо зазначена норма повністю узгоджується з приписами пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється саме колегіями ВККС (п.п. 100-101 постанови).

Таким чином, Закон №679-ІХ не змінював порядок оцінювання суддів на відповідність посаді, а виключно повторював законодавчу норму щодо необхідності рішення ВККС у складі колегії про визнання судді таким, що відповідає займаній посаді, для ухвалення ВРП рішення про внесення Президенту подання про призначення на посаду судді.

Мета закону №679-ІХ була спрямована на забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу ВККС, зокрема, забезпечення можливості ВРП приймати рішення про внесення подань щодо суддів без передбаченої до цього рекомендації ВККС, яка, по суті, має технічний характер без жодного правового навантаження.

Таким чином, з точки зору розсудливого стороннього спостерігача, численні маніпуляції, які здійснювали члени ВККС, зазначаючи у ЗМІ та власних рішеннях, що внесення ВРП подання про призначення щодо судді (та в тому числі видання указу Президентом України як наслідок) на підставі Закону України № 679-ІХ не свідчить про проходження суддею оцінювання на відповідність займаній посаді, - свідчать про низький рівень професійної кваліфікації та соціальної відповідальності перед громадськістю.

Як все починалось

Звертаючись у 2019 році до суду з позовом до КАС ВС про оскарження рішення колегії ВККС в частині щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням (у рішенні колегії ВККС щодо моєї відповідності займаній посаді було вказано про набрання чинності рішенням після пленарного перегляду ВККС), я вперше описала обставину щодо наявності імперативної норми закону щодо суб’єкту проведення оцінювання відповідності займаній посаді – колегії ВККС та, як наслідок, незаконності проведення будь-яких пленарних засідань ВККС. Вказана норма залишалась чомусь поза увагою і ВККС, і суддів, які проходили оцінювання, і судів, які розглядали справи щодо оцінювання.

На жаль, мої доводи на той момент не були почуті Верховним Судом, який у справі № 9901/416/19 так і не мотивував рішення в частині незазначення причин незастосування імперативного припису, що мало наслідком звернення до ЄСПЛ щодо порушення державою права на справедливий суд.

Водночас, перша окрема думка, яка повністю відповідала викладеній мною позиції, була складена суддею Великої Палати Верховного Суду Прокопенком О. Б.

Були і звернення суддів (до ВККС, ВРП) у жовтні 2023, які намагались звернути увагу на цю норму членів ВККС, яка почала активно викликати на пленарні засідання не просто суддів, які успішно пройшли колегію ВККС, але і тих суддів-п’ятирічок, які отримали подання ВРП про призначення (та укази Президента України!) на підставі рішень колегій ВККС та Закону України №679-ІХ (що взагалі є нонсенсом у правовій державі).

Були і численні публікації у ЗМІ, які містили виклад і позицій законодавця, і наукових висновків.

Але суддів тоді ніхто не чув. І не остання роль у цьому належала різного роду активістам, дії яких, з точки зору розсудливого стороннього спостерігача, не завжди мали на меті досягнення балансу між методами та правовою ціллю. Чого тільки вартує, наприклад, зазначення ГРД у висновку/інформації, яка надавалась ВККС, обставин  щодо звернення судді до суду з позовом про оскарження рішення ВККС, які трактувались ГРД як намагання судді “уникнути оцінювання”. Так само ГРД оцінюються будь-які законні звернення суддів, їх публікації у ЗМІ тощо.

І, нарешті, переміг здоровий ґлузд та справедливість!

ВП ВС у справі № 9901/198/20 чітко виклала правову позицію, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ (до 30.12.2023) оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Оцінку обставинам, викладеним у висновку ГРД, надає колегія ВККС, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді.

Кожен суддя має правомірні очікування, що до нього буде застосований саме той порядок оцінювання та призначення на посаду, який чітко визначений законом. Однією з гарантій незалежності суддів є особливий порядок призначення та звільнення. І так як наслідком оцінювання на відповідність займаній посаді може бути звільнення судді з посади (для суддів, у яких закінчився п’ятирічний строк повноважень – це підстава для призначення зокрема) – чітка законодавча регламентація та неухильне дотримання органами державної влади порядку такого оцінювання є елементом забезпечення гарантій незалежності суддів.

Так само кожен громадянин нашої держави має розумні сподівання, що держава забезпечує належне функціонування системи правосуддя, в тому числі формує суддівський корпус з чітким дотриманням процедур та відповідним чином державою забезпечується право на справедливий суд, елементом якого є створення суду (призначення суддів) «згідно із законом».

Фактично, члени ВККС порушували гарантії суддівської незалежності щодо особливого порядку призначення та звільнення суддів, перевищуючи свої повноваження. Юридичну оцінку таким діям членів ВККС має надати ВРП, РСУ та компетентні правоохоронні органи.

P. S. Вітаю усіх суддів України та громадянське суспільство з перемогою верховенства права! Закликаю усіх суддів відстоювати свої права, незважаючи на тимчасові явища маніпуляцій та тиску зі сторони «квазігромадськості» та низький рівень професійної та соціальної компетентності (на погляд розсудливого стороннього спостерігача) тих членів ВККС, які свідомо допускають перевищення своїх повноважень!

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Автор: Інна Отрош
Відповідальності за порушення правил військового обліку не уникнути – ефір на Право ТВ
Telegram канал Sud.ua
Відповідальності за порушення правил військового обліку не уникнути – ефір на Право ТВ
Головне про суд
Сьогодні день народження святкують
  • Наталія Коломієць
    Наталія Коломієць
    суддя Херсонського апеляційного суду
  • Андрій Коротких
    Андрій Коротких
    суддя Шостого апеляційного адміністративного суду