Прийняття нотаріусами документів на підтвердження юридичних фактів після зупинення дії Конвенції про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах: роз’яснення Мін’юсту

Як відомо, Верховною Радою 1 грудня 2022 року було прийнято Закон «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (законопроект 0163).

20 грудня його підписав Президент Володимир Зеленський.

З-поміж іншого вихід з Конвенції означає скасування можливості використання в Україні документів країн СНД без якого-небудь спеціального посвідчення, а саме без апостилю.

Закон передбачає:

– зупинення дії у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь:

Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22 січня 1993 року;

Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28 березня 1997 року.

– вихід з Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року.

Частина перша статті 13 Конвенції 1993 року передбачає: документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.

Договірними сторонами Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року є:

Азербайджанська Республіка
Республіка Молдова
Республіка Вірменія
російська федерація
республіка білорусь
Республіка Таджикистан
Грузія
Туркменістан
Республіка Казахстан
Республіка Узбекистан
Киргизька Республіка

«Звертаємо увагу, що зупинення дії Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року передбачено лише у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Отже, після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь щодо будь-яких документів виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Відповідно до частини другої статті 84 Конвенції 1993 року, кожна  Договірна  Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12  місяців до закінчення поточного п’ятирічного терміну її дії.

Поточний п’ятирічний період закінчується 18 травня 2024 року.

Після виходу з Конвенції 1993 року правова допомога буде здійснюватися на підставі інших двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів.

На двосторонньому рівні діють:

– у відносинах з Грузією – Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах,
– з Узбекистаном – Договір між Україною і Республікою Узбекистан про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах,
– з Молдовою – Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

На багатосторонньому рівні в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (у відносинах України з Вірменією, Грузією, Молдовою та Казахстаном) та Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року (у відносинах України з Вірменією, Грузією та Казахстаном), які є підставою для надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів», - зазначили у Нотаріальній палаті.

Згодом Нотаріальна палата звернулася до Міністерства юстиції з проханням роз’яснити проблемні питання, які виникли у зв’язку із прийнятим 01.12.2022 Законом.

Відповідно до ст. 100 Закону «Про нотаріат», документи, які складено за кордоном з участю іноземних органів влади або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами МЗС України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Тому гостро постали питання можливості прийняття документів, що підтверджують певні юридичні факти – свідоцтв про смерть, народження, шлюб, рішень судів, виданих до та після набрання чинності вищезазначеним Законом, зокрема щодо документів, виданих за часів СРСР, наприклад, з метою оформлення спадщини, посвідчення правочину; документів, виданих/посвідчених нотаріусами російської федерації та республіки білорусь, без проставлення апостилю.

З огляду на численні звернення від нотаріусів та громадян, НПУ просила Мін’юст надати нотаріусам роз’яснення з цих питань, задля належного захисту нотаріатом прав громадян України.

Міністерство юстиції України на запит Нотаріальної палати України надало роз’яснення стосовно визнання та легалізації на території України документів, виданих компетентними органами держав-учасниць Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, у звʼязку з набранням чинності Законом № 2783-ІХ про вихід з Конвенції та Протоколу.

Мін’юст зазначає, що із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред’явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 року, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю).

Також з дати зупинення дії Конвенції 1993 року відсутні правові підстави для здійснення безпосередніх зносин установ юстиції відповідно до Протоколу 1997 року до цієї Конвенції.

У відносинах з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном Конвенція 1993 року продовжує діяти до дати виходу України з неї.

З дати виходу України з Конвенції 1993 року вимога щодо засвідчення апостилем іноземних офіційних документів, що пред’являються в Україні, поширюватиметься на документи, видані у Азербайджані, Вірменії, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, у відносинах з якими діє Конвенція 1961 року.

У відносинах з Молдовою, Узбекистаном, Грузією діють двосторонні міжнародні договори, на підставі яких іноземні офіційні документи можуть прийматися в Україні без додаткового засвідчення:

1) Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (стаття 15);

2) Договір між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах (стаття 13);

3) Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах (стаття 13).

Стосовно проставлення апостиля на документах, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, Мін’юст зазначає, що відповідно до 3 абзацу першого пункту 4 Правил проставлення апостиля, оригінали офіційних документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, не можуть бути прийняті на території України для проставлення апостиля.

Апостиль може бути проставлено на копіях оригіналів таких документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, засвідчених у встановленому порядку на території України, без проставлення апостиля на оригіналі такого документа (абзац другий пункту 4 Правил).

Після виходу України з Конвенції 1993 року правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Конвенції 1993 року та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.

Нижче наводимо повну відповідь Мін’юсту.

Міністерство юстиції України розглянуло лист Нотаріальної палати України від 15.12.2022 № 57/7 (вх. № 155842-33-22 від 15.12.2022) щодо надання роз’яснення стосовно визнання та легалізації на території України документів, виданих компетентними органами держав-учасниць Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, у звʼязку з набранням чинності Законом України від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року», та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов'язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За інформацією Міністерства закордонних справ України дію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (далі - Конвенція 1993 року) та Протоколу до неї у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь зупинено з 27.12.2022 (з дати повідомлення Виконавчого комітету СНД як депозитарія).

Відповідно до пункту 2 статті 84 Конвенції 1993 року кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п’ятирічного строку її дії.

Останнім днем чергового п’ятирічого періоду дії Конвенції 1993 року для України є 18 травня 2024 року. З 19 травня 2024 року Конвенція 1993 року буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Таким чином, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред’явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю.

Також з дати зупинення дії Конвенції 1993 року відсутні правові підстави для здійснення безпосередніх зносин установ юстиції відповідно до Протоколу 1997 року до цієї Конвенції.

У відносинах з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном Конвенція 1993 року продовжує діяти до дати виходу України з неї.

З дати виходу України з Конвенції 1993 року вимога щодо засвідчення апостилем іноземних офіційних документів, що пред’являються в Україні, поширюватиметься на документи, видані у Азербайджані, Вірменії, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, у відносинах з якими діє Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.

У відносинах з Молдовою, Узбекистаном, Грузією діють двосторонні міжнародні договори, на підставі яких іноземні офіційні документи можуть прийматися в Україні без додаткового засвідчення:

Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (стаття 15);

Договір між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах (стаття 13);

Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах (стаття 13).

Стосовно проставлення апостиля на документах, виданих установами  колишніх союзних республік у складі СРСР, зазначаємо, що відповідно до абзацу першого пункту 4 Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених спільним наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 №237/803/151/5 (далі – Правила), оригінали офіційних документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, не можуть бути прийняті на території України для проставлення апостиля.

Апостиль може бути проставлено на копіях оригіналів таких документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, засвідчених у встановленому порядку на території України, без проставлення апостиля на оригіналі такого документа (абзац другий пункту 4 Правил).

Також інформуємо, що після виходу України з Конвенції 1993 року правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Конвенції 1993 року та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.