Дружина водія лісогосподарства, який загинув через підрив на міні, подала позов про відшкодування моральної шкоди: Верховний Суд визначив, хто її має відшкодувати

Обов’язок з відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника об’єкта критичної інфраструктури під час виконання ним трудових обов’язків, у зв’язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, не може бути покладено на роботодавця. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2023 року по справі №939/1280/22.

Як зазначив ВС, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію.

Водночас, з метою підтримки осіб, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових обов`язків у період військової агресії рф проти України в районах проведення воєнних дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, а у разі загибелі зазначених осіб – на підтримку членів їхніх сімей, було прийнято Закон «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України».

Історія справи

13 грудня 2023 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу жінки у справі за її позовом до державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» про відшкодування моральної шкоди.

Судами встановлено, що жінка є дружиною загиблого, який працював в ДП «Тетерівське лісове господарство» на посаді водія.

19 квітня 2022 року під час вивезення лісопродукції внаслідок наїзду автомобіля на вибуховий пристрій він загинув, а його колега отримав тілесні ушкодження.

Згідно з актом спеціального розслідування групового нещасного випадку, встановлено, що вказаний нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання загиблим своїх трудових обов’язків. Осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, не встановлено.

З пояснювальної записки колеги встановлено, що він та загиблий, отримавши усне завдання від керівництва, самостійно визначили маршрут, який, на їхню думку, був безпечним, оскільки 15 квітня 2022 року колега був задіяний в ліквідації пожежі, під час якої частково їхав по тій дорозі, де стався нещасний випадок, до того ж цей маршрут був перевірений Збройними Силами України та повідомлено, що ця ділянка безпечна для користування.

У жовтні 2022 року дружина звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.

Рішенням районного суду позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач не вчиняв будь-яких дій, які перебувають у причинно-наслідковому зв’язку зі смертю потерпілого, що було підтверджено актом спеціального розслідування групового нещасного випадку.

Що вирішив Верховний Суд

Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду змінено, викладено її мотивувальну частину у новій редакції. Втім, результат внаслідок перегляду цієї справи Верховним Судом не змінився – жінці у задоволенні позову відмовлено.

Як зазначив ВС, статті 237-1 КЗпП, 23, 1167, 1168 ЦК передбачають загальні умови для відшкодування моральної шкоди. Водночас згідно з встановленими у цій справі фактичними обставинами нещасний випадок, який стався з потерпілим, мав місце на лісовій дорозі, на території, що була у березні 2022 року окупована військами держави-окупанта, які залишили на ній багато вибухонебезпечних предметів. Крім того, у визначенні виду події та причини нещасного випадку комісією зі спеціального розслідування зазначено війну.

Міни, що встановлюються попри заборону Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію, та додаткового протоколу II до неї, є особливо небезпечними.

Загибель чоловіка очевидно є непоправною втратою для жінки та спричиняє сильні моральні страждання. Однак за ці моральні страждання роботодавець – об’єкт критичної інфраструктури не може нести відповідальність, оскільки смерть настала внаслідок проведення державою-окупантом на території України бойових дій.

Суди не встановили порушень з боку ДП «Тетерівське лісове господарство» приписів статей 153, 160 КЗпП, статей 13, 23 Закону «Про охорону праці».

За фактом загибелі управлінням СБУ у Київській області проводиться досудове розслідування. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Визначення шкоди та збитків здійснюються окремо, зокрема, за таким напрямом: людські втрати та пов’язані з ними соціальні витрати – напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф, а також витрати, пов’язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (пункт 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 326).

У разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у ч. 1 статті 1 Закону «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків у період військової агресії рф проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю призначається і виплачується членам їхніх сімей. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, належить один із подружжя, який не одружився вдруге (пункт 2 частини третьої статті 1 зазначеного Закону).

Якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров’ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю виплачується за рахунок коштів державного бюджету (частини четверта, сьома статті 3 Закону).

Частиною четвертою статті 6 Закону встановлено, що до завершення формування реєстру об’єктів критичної інфраструктури відповідно до Закону «Про критичну інфраструктуру» перелік об’єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону, визначається КМУ.

Постановою КМУ від 9 жовтня 2020 року № 1109 затверджено Перелік секторів критичної інфраструктури тому ДП «Тетерівське лісове господарство» (02.10 лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві) відноситься до об’єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність з ведення лісового господарства.

Враховуючи, що смертельний нещасний випадок, який мав місце 19 квітня 2022 року з водієм ДП «Тетерівське лісове господарство» (об’єкт критичної інфраструктури) під час виконання ним трудових обов’язків, стався саме у зв’язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій у районі, в якому такі дії проводилися (на території Київської області у лютому-березні 2022 року), внаслідок спрацювання одиночного вибухового пристрою, то відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на ДП «Тетерівське лісове господарство», який відноситься до сфери об’єктів критичної інфраструктури.

Колегія суддів зауважила, що передбачений державою Україна розмір грошової допомоги у зв’язку із загибеллю працівника об’єкта критичної інфраструктури гарантує можливість отримання позивачем справедливої сатисфакції понесених моральних страждань, з огляду, зокрема, на те, що є значно вищим, ніж заявлений жінкою розмір відшкодування моральної шкоди у справі, яка переглядалася в касаційному порядку.

З урахуванням наведеного апеляційний суд, хоч і дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для покладення на роботодавця обов’язку з відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі працівника 19 квітня 2022 року, однак помилився щодо мотивів такої відмови, зазначив Верховний Суд.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.