Верховний Суд вирішив, чи може батько перерахувати аліменти на особистий рахунок дитини, а не його матері

З урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи й того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої дитини вважається таким, що здійснене на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання, тому неврахування державним виконавцем сплати таких коштів під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є безпідставним.

На це вказав Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року по справі №760/17498/22.

Обставини справи

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу батька у справі за його скаргою на бездіяльність Солом’янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві.

Суди встановили, що на примусовому виконанні у Солом’янському РВ ДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частки доходів боржника, починаючи з 23 лютого 2021 року та до повноліття дитини.

Батько вказував, що він отримав від державного виконавця розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому не враховано сплату ним аліментів у добровільному порядку безпосередньо на картковий рахунок дитини, у зв’язку з чим такі дії державного виконавця є неправомірними.

Ухвалою суду першої інстанції скаргу задоволено. Судове рішення мотивовано тим, що закон не містить заборони щодо можливості сплати аліментів на рахунок дитини, тому дії державного виконавця щодо неврахування сплачених боржником коштів на картковий рахунок дитини до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є неправомірними й такими, що порушують права боржника.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні скарги, керувався тим, що надсилання грошових коштів у рахунок сплати аліментів безпосередньо на картковий рахунок дитини не узгоджується з нормами закону, оскільки аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина.

Перерахування боржником грошових коштів у такий спосіб не підтверджує виконання ним обов’язку, пов’язаного з утриманням дитини, який установлений судовим наказом.

Що вирішив Верховний Суд

Переглядаючи справу, Верховний Суд не погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (ч. 1 статті 179 Сімейного кодексу). Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 частини другої статті 179 СК України).

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу (ч. 3 статті 179 СК). Фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною.

З урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.

Встановивши, що батько сплатив аліменти на рахунок доньки, проте ці кошти безпідставно не враховані державним виконавцем до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що такими діями державного виконавця порушено права боржника. Ураховуючи викладене, Верховний Суд постанову суду апеляційної інстанції скасував, ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.