Онлайн vs офлайн: Верховний Суд визначив межі відповідальності за пропуск строку на апеляцію

Цифровізація судового процесу змінює не лише способи комунікації, а й реальну відповідальність за процесуальну поведінку. Рішення ВС у справі за касаційною скаргою агрофірми показує: чому саме доступність рішення в електронному кабінеті є моментом, що запускає перебіг строку на апеляційне оскарження, і чому сторони зобов’язані регулярно стежити за своєю справою.

Електронний кабінет як межа оскарження

Вибір між електронним та традиційним форматом участі у процесі сам по собі не звільняє сторони від обов’язку дотримуватися процесуальних строків. Саме до такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд Верховного Суду, розглядаючи справу № 650/851/25 за скаргою агрофірми на ухвалу Херсонського апеляційного суду. Предметом спору було припинення дії договору оренди земельної ділянки та стягнення накопиченої заборгованості з орендної плати.

У лютому 2025 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом, в якому просив розірвати договір оренди землі, укладений ще в 2006 році з попереднім орендарем. Відповідачем була херсонська агрофірма, яка на підставі додаткової угоди від 2017 року, отримала права та обов’язки за цим договором. Позивач стверджував, що новий орендар систематично порушував умови договору: не сплачував орендну плату, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі майже 55 тисяч гривень (54704,07 грн).

Наприкінці березня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області задовольнив позов: розірвав договір оренди та стягнув заборгованість із агрофірми на користь позивача. Не погодившись із таким рішенням, відповідач 18 червня 2025 року подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на оскарження. Агрофірма посилалась на те, що її представник не був присутній при ухваленні рішення, не отримав повідомлення в електронному кабінеті в системі «Електронний Суд». А це, у свою чергу, призвело до об’єктивного унеможливлення своєчасне оскарження.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду клопотання про поновлення строку було відхилено, апеляційна скарга залишена без руху і надано строк на усунення недоліків. У рішенні суду було зазначено, що відповідач був достовірно обізнаний про провадження, яке  зареєстроване в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відсутні докази ненадходження рішення до агрофірми. Наступна ухвала апеляційної інстанції стала остаточною відмовою у відкритті провадження, оскільки заявник не надав нових поважних підстав для поновлення строку, повторно посилаючись на раніше відхилені аргументи.

Ключове питання у цій справі – з’ясувати, коли саме агрофірма отримала інформацію про рішення суду першої інстанції. Херсонський апеляційний суд встановив: рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 березня 2025 року було направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень 7 квітня 2025 року, зареєстровано у системі наступного дня і відкрито для доступу в електронному кабінеті 9 квітня 2025 року. Саме ця дата, відповідно до усталеної практики Верховного Суду (у низці справ 2021-2023 років), є моментом, з якого починається перебіг 30-денного строку на апеляцію. На думку апеляційної інстанції, важливим є саме розміщення документа в розділі «Мої справи» електронного кабінету, незалежно від того, чи отримав користувач електронне повідомлення на e-mail. Адже електронне сповіщення не є процесуальною дією і не має юридичного значення для обчислення строків.

Цей підхід ґрунтується на логіці цифрової трансформації судочинства: учасник справи, який використовує електронні сервіси, бере на себе і пов’язані з цим процесуальні обов’язки. Верховний Суд прямо зазначив, що електронний кабінет є офіційним і доступним каналом отримання інформації, а тому його використання накладає на сторону обов’язок самостійно контролювати надходження рішень та інших документів. Це не лише технічна зручність, а повноцінний юридичний механізм повідомлення сторони.

Дисципліна процесу – понад усе

В липні 2025 року агрофірма звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, просячи скасувати ухвалу апеляційної інстанції та відновити розгляд справи. Дослідивши матеріали, Касаційний цивільний суд ВС зазначив: хоча право на апеляційне та касаційне оскарження закріплено Конституцією та ЦПК, але не є абсолютним.

Зокрема, КЦС ВС наголосив на ключових положеннях ЦПК щодо строків оскарження: апеляційна скарга подається протягом 30 днів на рішення суду та 15 днів – на ухвалу. Якщо сторона не отримала повного тексту рішення, вона має право на поновлення пропущеного строку протягом 30 днів з моменту отримання рішення. Однак, за практикою Верховного Суду, поважними визнаються лише обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волі сторони. Отже, відлік строків починається з надходження процесуальних документів до електронного кабінету у підсистемі «Електронний Суд», а не з моменту отримання інформаційних повідомлень.

Врховуючи той факт, що агрофірма подала апеляційну скаргу із запізненням (18 червня 2025 року), підстави для поновлення строку були визнані неповажними. Суд наголосив на обов’язку учасників судового процесу добросовісно користуватися своїми правами та своєчасно цікавитися провадженням у справі. При цьому КЦС ВС відхилив доводи про те, що агрофірма не зобов’язана перевіряти Єдиний державний реєстр судових рішень, оскільки добросовісне користування процесуальними правами включає регулярний контроль за станом справи. Зловживання правами та недбалість не можуть бути підставою для поновлення строку.

Аналізуючи касаційну скаргу агрофірми, Верховний Суд насамперед окреслив межі власного перегляду, наголосивши, що касаційна інстанція не переоцінює докази та не встановлює нові фактичні обставини, а перевіряє лише правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права. Вихідною позицією стала чітка вказівка частини другої статті 389 ЦПК України, яка встановлює виключний перелік підстав для касації, та статей 400 і 411 ЦПК, які обмежують повноваження касаційного суду рамками доводів сторін.

Суд звернув увагу на те, що право на оскарження підлягає процесуальним обмеженням. Такі межі не суперечать концепції справедливості й логіці правової визначеності (це, до речі, підтверджується і практикою ЄСПЛ). Отже, обмеження доступу до повторного перегляду набувають легітимності, коли вони спрямовані на запобігання хаосу в судовій системі, а чіткі строки оскарження є одним із таких запобіжників.

За результатами розгляду скарги агрофірми, Касаційний цивільний суд ВС залишив її без задоволення, а ухвали апеляційного суду – без змін, керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України. Висновки справи вказують на те, що добросовісне користування процесуальними правами та регулярна перевірка стану провадження є критично важливими для реалізації права на оскарження судових рішень. Верховний Суд ще раз підтвердив: строки на апеляційне оскарження є обов’язковими, а поважними визнаються лише об’єктивно непереборні обставини, що не залежать від волевиявлення сторони.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.