Один удар і вісім років тюрми: апеляція у Вінниці виправила помилку у вироку про вбивство

Вінницький апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції у справі про умисне вбивство. Суд залишив призначене покарання без змін, проте змінив порядок обчислення строку його відбування. Рішення ухвалено на основі детального аналізу норм кримінального законодавства.

Побутовий конфлікт переріс у трагедію

Розгляд у суді кримінальної справи №152/829/25 пов’язаний із трагічною подією, що сталася в одному з населених пунктів Вінницької області. Судове засідання у Вінницькому апеляційному суді відбулося у відкритому режимі. Справу розглядала колегія суддів за участю прокурора, секретаря судового засідання, обвинуваченого та його захисника. Сам обвинувачений та його адвокат брали участь у засіданні дистанційно – у режимі відеоконференції.

Згідно з матеріалами справи, ця історія почалася зі звичайного побутового конфлікту між родичами, а завершилася смертю жінки та тривалим судовим розглядом. Обвинуваченим у справі став уродженець села Джурин Шаргородського району. Йому інкримінували злочин, передбачений частиною першою статті 115 КК України – умисне вбивство.

Події, які призвели до цієї трагедії, відбулися 23 квітня 2025 року приблизно о 14 годині. Того дня чоловік перебував у стані алкогольного сп’яніння і прийшов до будинку свого брата, де планував продовжити спільне розпивання алкогольних напоїв. Однак брат повідомив, що алкоголю більше немає. Ця обставина стала причиною словесної сварки. Між родичами виник конфлікт, під час якого обвинувачений почав висловлювати погрози та поводився агресивно.

Після короткої паузи чоловік вийшов із будинку, а за кілька хвилин повернувся з дерев’яною палицею. Саме цей предмет став знаряддям насильства і вбивства. За матеріалами справи, він почав завдавати ударів братові по різних частинах тіла, зокрема по голові та тулубу. Потерпілий захищався, як міг, закриваючись руками та намагаючись відібрати палицю. Ситуація, яка спочатку виглядала як побутовий конфлікт, швидко набувала небезпечного характеру.

У розпал бійки до кімнати зайшла співмешканка брата. Саме її поява, за висновком суду, стала моментом різкої ескалації. Між нею та обвинуваченим напередодні вже виникав конфлікт, що створило додаткову напруженість. За версією слідства, у цей момент у чоловіка виник прямий умисел на заподіяння смерті. Він підійшов до жінки та завдав їй удару дерев’яною палицею по голові. Удар виявився смертельним. Судово-медична експертиза встановила: потерпіла отримала тяжку закриту черепно-мозкову травму з пошкодженням мозку та крововиливами, які призвели до набряку головного мозку і смерті на місці події. Висновок експертів однозначно підтвердив причинно-наслідковий зв’язок між ударом і смертю жінки.

23 грудня 2025 року Шаргородський районний суд Вінницької області визнав чоловіка винним у вчиненні умисного вбивства. Суд кваліфікував його дії за частиною першою статті 115 КК України –умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі. Згідно з вироком суду, обвинуваченому було призначено покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. Суд також визначив, що строк відбування покарання необхідно рахувати з дня його затримання – 23 квітня 2025 року. Час попереднього ув’язнення було зараховано у строк покарання за принципом – один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував кілька ключових обставин. Передусім – тяжкість злочину. Адже йдеться про посягання на найвищу соціальну цінність – життя людини. Водночас суд звернув увагу і на особу обвинуваченого. Він раніше не мав судимостей, офіційно не перебував на обліках у психіатра чи нарколога та загалом характеризувався посередньо.

Важливою деталлю стало те, що після цієї трагедії чоловік визнав свою провину і висловив жаль з приводу скоєного злочину. Більше того, як встановив суд, обвинувачений сам просив брата викликати швидку допомогу та правоохоронців. Саме ці дії стали підставою для визнання щирого каяття обставиною, що пом’якшує відповідальність. Суд призначив покарання у вигляді восьми років позбавлення волі – лише на один рік більше за мінімальну межу санкції статті. Такий підхід фактично означав, що суд визнав можливим застосувати відносно м’яку міру у межах передбаченої законом санкції.

Межі дискреції: строк залишено, але вирок змінено

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, начальник Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу. Сторона обвинувачення вважала, що призначене покарання є занадто м’яким і не відповідає тяжкості злочину. На думку прокурора, суд безпідставно врахував щире каяття як пом’якшувальну обставину та призначив покарання, яке не відображає суспільної небезпечності вбивства. Таким чином, справа про трагічний сімейний конфлікт, який призвів до смерті жінки, пройшла ще одну стадію судового розгляду.

Під час перегляду справи апеляційна інстанція передусім перевірила правильність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення. За результатами такої перевірки колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини встановлено повно та належним чином. Суд також констатував, що вина обвинуваченого підтверджується сукупністю досліджених доказів, а їх оцінка судом першої інстанції здійснена відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Фактичні обставини злочину сторони не заперечували. Спір у справі фактично стосувався лише двох питань: суворості покарання та правильності визначення моменту, з якого починається відбування строку. Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд нагадав базовий принцип кримінального права: покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та запобігання новим злочинам. Це означає, що потрібно знайти баланс між каральною функцією держави та перспективою ресоціалізації засудженого.

Суд апеляційної інстанції також підкреслив, що призначення конкретного строку покарання є дискреційним повноваженням суду. Інакше кажучи, суд першої інстанції має право обирати між різними законними варіантами покарання у межах санкції статті. Втручання апеляційного суду можливе лише тоді, коли призначене покарання є явно несправедливим.

Проте в цій справі апеляційна інстанція не побачила такої несправедливості. Хоча злочин належить до категорії особливо тяжких, суд першої інстанції врахував і обставини, що характеризують особу винного, і його поведінку після скоєння злочину. Саме тому строк у вісім років було визнано таким, що відповідає принципу індивідуалізації покарання.

Суд окремо звернув увагу на питання щирого каяття. Прокурор наполягав, що підстав для врахування цієї обставини не було. Однак апеляційний суд дійшов протилежного висновку. Визнання вини, жаль щодо вчиненого та спроба викликати медичну допомогу свідчать про певне усвідомлення наслідків своїх дій. Саме тому суд погодився з висновком, що така поведінка може вважатися пом’якшувальною обставиною.

Водночас апеляційна інстанція звернула увагу на іншу проблему – юридичну неточність у вироку щодо обчислення строку покарання. Суд першої інстанції одночасно зарахував попереднє ув’язнення у строк покарання та визначив початок відбування строку з моменту затримання. На перший погляд це може здаватися технічною деталлю, але насправді йдеться про важливий правовий нюанс. Закон передбачає, що попереднє ув’язнення – тобто тримання під вартою до набрання вироком законної сили – не є самим покаранням. Воно лише зараховується у строк покарання після винесення вироку.

Якщо ж початок строку визначити з моменту затримання і водночас зарахувати попереднє ув’язнення, фактично відбувається подвійний облік одного і того самого часу. Така помилка призводить до неправильного застосування закону. Саме тому апеляційна інстанція частково задовольнила скаргу прокурора. Суд не став посилювати покарання, а лише виправив юридичну помилку у вироку. З тексту рішення було виключено положення про початок строку з дня затримання.

Натомість суд зазначив, що строк покарання має обчислюватися з дня набрання вироком законної сили, а весь період попереднього тримання під вартою підлягає зарахуванню до строку покарання. Це важливий принцип кримінального процесу: навіть у справах про найтяжчі злочини суди зобов’язані дотримуватися максимальної юридичної точності. Помилки у формулюваннях можуть впливати на реальний строк ув’язнення і тому підлягають виправленню.

Проаналізувавши матеріали справи, суд постановив: апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково; вирок Шаргородського районного суду Вінницької області змінити в частині визначення початку строку відбування покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. У резолютивній частині вироку зазначено, що обчислення строку покарання починається не з дня затримання – 23 квітня 2025 року, а з дня набрання вироком законної сили.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.