Зміни в законодавстві: влада все пояснює державним інтересом

Нові комітети Верховної Ради, не чекаючи завершення формування своїх структур і навіть облаштування робочих місць народних депутатів, оперативно взялися готувати до розгляду законопроекти, визначені Президентом Володимиром Зеленським як першочергові та невідкладні.

6 вересня чотири таких законопроекти розгляне Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності. Зокрема, йдеться про:

• проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Національної гвардії України (реєстраційний №1007);
• проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства (реєстраційний №1009);
• проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (реєстраційний №1032);
• проект закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес (реєстраційний №1080).

Юридична спільнота неоднозначно сприйняла запропоновані зміни до кримінального процесуального законодавства та діяльності окремих правоохоронних органів. З проханням прокоментувати бачення президентської команди щодо правоохоронної сфери «Судово-юридична газета» звернулася до голови Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Дениса Монастирського.

Почнемо з кримінального процесуального законодавства. Деякі запропоновані зміни у юридичному середовищі дійсно вважають необхідними і такими, що прибирають зайві процесуальні перешкоди, але інші там побачили порушення балансу між сторонами у кримінальному проваджені. Чи сприйматиме Комітет різні думки при остаточній підготовці законопроектів до розгляду у парламенті?

Будь-який законопроект виноситься не для того, щоб його просто схвалили, без жодних зауважень. У нашому Комітеті створені робочі групи по кожному із законопроектів, щодо яких Комітет визначений як головний. Так, ми працюємо в дуже скорочені терміни, дуже-дуже швидко, але спробуємо якісно відпрацювати всі законопроекти, визначені Президентом як першочергові та невідкладні.

Стосовно законопроектів про зміни в КПК: основний меседж, закладений в них, — це виправлення помилок, яких припустилися у парламенті попереднього скликання. Фактично, ця робота полягає у скасуванні так званих «правок Лозового» і внесенні точкових змін у тіло КПК і деякі профільні закони, зокрема в закон про судові експертизи.

Не приховую, що у нас всередині команди також точилися серйозні юридичні дебати стосовно того, частково відміняти «правки Лозового» чи повністю. Зійшлися на тому, що повністю, бо «правки» в цілому були негативними. А далі спокійно і комплексно напрацьовуємо зміни до КПК, де системно переглядаємо всі речі. Системність надалі буде основним принципом нашої законотворчості.

Багато розмов і щодо запропонованої реформи органів прокуратури…

Дійсно, це найбільш радикальний законопроект, бо це питання повного перезавантаження органів прокуратури. Там і зупинення норм про відбір прокурорів, і новели про дисциплінарні провадження та звільнення прокурорів. У робочій групі хочемо уточнити всі норми, а також спробувати максимально врахувати інтереси усіх сторін, яких стосуються зміни.

Проте, головне для нас — державний інтерес, який є найпершим. Зокрема, окремої дискусії заслуговує питання військових прокуратур. Не стільки важливе їх майбутнє — будуть чи не будуть, а те, хто буде займатися функцією процесуального керівництва розслідування військових злочинів. Це питання, до якого ми маємо дуже обережно підходити, особливо в стані війни, в якому ми досі знаходимося.

Ми ведемо дискусії з цього приводу і з Офісом президента, і з Офісом Генерального прокурора, але 6 вересня все ж таки маємо запропонувати комплексне рішення і пропозиції Комітету, які підуть на розгляд в зал парламенту.

Пропозиція передати призначення голів НАБУ та ДБР, а також підпорядкування Національної гвардії Президенту України дехто вже називає узурпацією влади…

Якщо ми говоримо про зміни до Конституції України, тобто про проект закону України «Про внесення змін до статті 106 Конституції України (щодо закріплення повноважень Президента України утворювати незалежні регуляторні органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та звільняти з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і Директора Державного бюро розслідувань)», то час ухвалення рішень за ними, згідно з усіма процедурами — не раніше лютого 2020 року. Тому зараз зазначена президентська ініціатива — це питання великої суспільної дискусії. Поки що у парламенті не має конституційної більшості голосів на її підтримку. Проте ми живемо в дуже динамічний час, і шість місяців — це досить тривалий період.

Стосовно підпорядкування Національної гвардії, щодо цього також ведеться широка дискусія. До обговорення питання залучені представники і самої Національної гвардії, і Міністерства внутрішніх справ, і Національної поліції. Обговорюється взагалі модель правоохоронної системи. Шукаємо в ній місце Нацгвардії, намагаємось усвідомити, чи зможе Президент України управляти такою потужною організацією і чи буде це ефективно.

Питання перепідпорядкування Нацгвардії виникло внаслідок надмірної зосередженості правоохоронних структур у системі Міністерства внутрішніх справ. Є потреба створити дещо іншу структуру управління правоохоронними органами. До речі, це бачення самого нинішнього міністра внутрішніх справ та уряду.

І ще хотілося б, щоб уряд свої погляди на розвиток правоохоронної системи відобразив у програмі своєї діяльності на найближчі роки, і не загальними фразами, як зазвичай буває, а з конкретними строками, індексами та KPI (англ. Key Performance Indicators — ключовий показник ефективності), яких має досягнути конкретний орган.