Правники обговорюють новий законопроект щодо скасування депутатської недоторканності

На сайті Верховної Ради оприлюднено текст законопроекту №2237 від 07.10.2019, яким пропонується внести зміни до деяких законів України стосовно реалізації скасування депутатської недоторканності, що відбудеться 1 січня 2020 року.

Цим законопроектом передбачені відповідні зміни до КПК, Закону «Про статус народного депутата» та Регламенту Верховної Ради України.

Рада громадського контролю при НАБУ звертає увагу на неточності у законопроекті.

«Народні депутати підслідні НАБУ, але чомусь в законопроекті право внесення в ЄРДР надано тільки генеральному прокурору України, що є порушенням основоположних принципів КПК.

Так само не зрозуміло формулювання «генпрокурор підтримує», оскільки ніде чітко не визначено, що означає підтримка клопотання і тлумачити це поняття можна по-різному. Цілком можливо, що це означає, що генпрокурор повинен сам ходити з клопотаннями до суду, але не зрозуміло, хто їх повинен узгоджувати. Також не передбачена можливість узгодження клопотань керівником САП», — відзначають у РГК НАБУ та закликають внести відповідні правки для уникнення неоднозначних тлумачень і використання цих прогалин недобросовісними особами. 

Рада громадського контролю висловлює сподівання, що Верховна Рада підтримає даний законопроект та нарешті узгодить українське законодавство зі змінами, внесеними у статтю 80 Конституції України. 

«Насправді текст не багато змінився від того, що пропонувалось у №1009. Нагадаю, що нещодавно Комітет з питань правоохоронної діяльності своїм рішенням їх роз'єднав, щоб депутати, налякані "страшилками" про своє політичне переслідування, таки проголосували за скасування "поправок Лозового" та надання ДБР/НАБУ права самостійного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (прослушки). Правда Лозового скасували наполовину, але це вже інша історія.

У разі ухвалення законопроекту, після скасування депутатської недоторканності за цим особливим суб'єктом залишаються такі додаткові гарантії:

1) клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі НСРД, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути підтримані Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора);

2) розгляд таких клопотань здійснюється слідчим суддею апеляційного суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, — слідчим суддею Вищого антикорупційного суду;

3) передбачається можливість оскарження відповідних ухвал;

4) відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до ЄРДР Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) у порядку, встановленому КПК України.

Якщо простіше:
1) клопотання про втручання у права і свободи депутата погоджують з Генеральним при поданні до суду;
2) такі клопотання розглядає апеляційний суд або ВАКС;
3) заява по депутату реєструється в ЄРДР тільки Генеральним прокурором.

Ну і як особливому суб'єкту повідомлення про підозру йому як і раніше вручає Генеральний прокурор (виконувач обов'зків Генерального).

Логіка перших положень зрозуміла і не перешкоджатиме ефективному досудовому розслідуванні. Але останнє положення мене забавляє — можливо я неправий, тож поправте мене. В жодному разі не хочу образити авторів законодавчої ініціативи, просто виходжу з приписів КПК України та правозастосування.

Якщо виконувати вимоги ст. 214 КПК України, тобто реєструвати все, що надходить і містить хоча б об'єктивну сторону складу злочину ("депутат вбив/вкрав/взяв/дав" тощо), то яка різниця хто їх внесе — слідчий відділення поліції умовного Пустомилівського району чи Генеральний прокурор? Тим паче, якщо невнесення можна оскаржити в порядку ст. 303 КПК і з 99% отримати позитивну ухвалу слідчого судді, бо тут дискреція зведена до нуля узагальненням судової практики ще існуючого у 2017 році ВССУз розгляди цивільних і кримінальних справ, затв. Постановою Пленуму Суду.

Виходить, що Генеральний прокурор буде просто автоматично реєструвати заяви по депутатам в ЄРДР, а також у разі самостійного виявлення інформації про кримінальне правопорушення - робити це без заяви. В чому додаткова процесуальна гарантія? Ні в чому. Хіба що він "буде в курсі", але жодних правових наслідків за собою це не тягне», — написав на своїй сторінці у Фейсбуці експерт групи з реформування органів правопорядку Євген Крапивін.