Комітет ВР провалив два законопроекти про остаточне зняття депутатської недоторканності

Народні депутати 30.10.2019 на засіданні Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності провалили обидва законопроекти, які стосувалися зняття депутатської недоторканності. Депутати проголосували за те, що перенести їх розгляд на інше засідання Комітету за умови, що будуть усунені зауваження депутатського корпусу. Тобто обговорення документів відклали на невизначений час, щоб не обмежувати авторів у строках роботи.

Неприйнятними були визнані два законопроекти:

- Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність до Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України" ( №2237 від 07.10.2019 під авторством Галини Янченко).

- Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення гармонізації кримінального процесуального законодавства з положеннями Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України" (№2237-1 від 18.10.2019  під авторством Олександри Устінової).

Законопроектами пропонується внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та інших законів, оскільки без цього зміни до Конституції щодо зняття депутатської недоторканності працювати не будуть.

Ключова відмінність між поданими двома законопроектами полягає у тому, що, згідно з документом авторства Г. Янченко, лише генеральний прокурор України може розпочати розслідування щодо народного депутата.

Законопроектом депутата О. Устінової цей перелік розширений. До нього включений заступник генерального прокурора — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Крім того, вони тільки погоджують клопотання, а не підтримують, як у проекті Янченко.

Народний депутат Галина Янченко виступає за обмеження депутатської недоторканності, а не за повне скасування. Вона пропонує залишити депутатам індемнітет (депутат не несе ніякої відповідальності за свої рішення і висловлення у парламенті).

Що пропонувала Г. Янченко:

- визначити можливість початку кримінального провадження, де ймовірним фігурантом є народний депутат України, виключно генеральним прокурором (особою, яка виконує його обовʼязки);

- визначити, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути підтримані генеральним прокурором (виконувачем обов’язків генерального прокурора);

- визначити, що розгляд таких клопотань здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, — слідчим суддею Вищого антикорупційного суду;

- передбачити можливість оскарження відповідних ухвал.

Що пропонувала О. Устінова:

- визначити, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені генеральним прокурором (виконувачем обов’язків генерального прокурора) або заступником генерального прокурора — керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (у кримінальних провадженнях, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України);

- визначити, що розгляд таких клопотань здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, — слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Проте автори законопроектів у ході дискусії не зійшлися у думках, хто саме має право повідомляти про підозру та починати досудове розслідування щодо депутата.

До того ж членам Комітету їх колеги нагадали, що Венеціанська комісія не рекомендує повне зняття депутатської недоторканності.

Основна дискусія розвернулася щодо особливостей досудових розслідувань стосовно народних обранців.

Обидва схожих між собою законопроекти були розкритиковані головним науково-експертним управлінням, яке висловило до них свої зауваження.

Проте деякі депутати не погодилися з пропозицією винести питання у сесійну залу не тільки через їх критику, але і у зв’язку із наявністю у них питань до роботи генпрокурора.

В результаті члени Комітету не дійшли згоди щодо цих законопроектів, і голова комітету Денис Монастирський поставив на голосування пропозицію відкласти їх розгляд, яку і підтримали члени комітету, 16 з 25 яких є членами фракції "Слуга народу".

Цей же комітет відмовився розглядати законопроекти про відповідальність суддів за неправосудне рішення.