Из процессуальных кодексов изымут институт совещательной комнаты, - в Раду внесли законопроект

В Верховной Раде 30 июня зарегистрирован законопроект 9445 о внесении изменений в Закон Украины «О судоустройстве и статусе судей» и некоторые законодательные акты Украины по совершенствованию принятия и провозглашения судебных решений. Авторами проекта выступают народные депутаты Денис Маслов, Сергей Ионушас, Роман Бабий, Николай Стефанчук и другие.

Положениями проекта Закона предложено внести изменения в Закон № 1402-VIII, которыми уточнить соответствующие нормы о том, что законом охраняется тайна принятия судебного решения (тайна совещательной комнаты).

Приведенные предложения связаны с внесением изменений в процессуальные кодексы – ГПК, ХПК, КАСУ, в которых изымается институт «совещательной комнаты».

Так, проектом Закону запропоновано внести до ЦПК, ГПК та КАСУ наступні зміни:

• вилучити положення про те, що після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати. Натомість пропонується передбачити, що після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення рішення та орієнтовний час його проголошення в цьому самому судовому засіданні;
• у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення рішення на строк не більш як на десять днів з дня переходу до ухвалення рішення, оголосивши дату та час його проголошення;
• інститут процесуального права «Таємниця нарадчої кімнати» змінюється на «Таємниця ухвалення судового рішення». Встановлюється, що під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини справи та зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу. Втручання в процес ухвалення судом судового рішення забороняється. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення.

Проектом також запропоновано зміни до порядку ухвалення судових рішень, а саме:

• для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом, суд оголошує перерву;
• ухвали, постановлені судом без оформлення окремим документом, заносяться до протоколу судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
• Також запропоновано вилучити всі положення відповідних процесуальних кодексів щодо «нарадчої кімнати».
• Крім того, проектом запропоновано внести зміни до статті 282 ЦПК України, передбачивши, що за результатом заочного розгляду справи суд ухвалює скорочене заочне рішення, яке повинно містити вступну і резолютивну частини.
• У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення суд протягом десяти днів з моменту постановлення такої ухвали складає повне заочне рішення.
• Запропоновано передбачити, що треті особи також мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. За заявою позивача або третьої особи, які мають намір оскаржити заочне рішення, суд протягом десяти днів з дня надходження такої заяви складає повне заочне рішення. Заяву про намір оскаржити заочне рішення може бути подано у строк, встановлений для заяви про перегляд заочного рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати складання повного заочного рішення.

На думку авторів проекту Закону, інститут «нарадчої кімнати», який наразі є невід’ємною частиною відкритого судового процесу, станом на умови сьогодення має вигляд надмірного формалізму та не відповідає ані меті запровадження терміну «таємниця нарадчої кімнати», яка насамперед має передбачати заборону втручання та впливу на прийняття судового рішення, ані суті судової діяльності, яка передбачає здійснення ефективного правосуддя в розумні строки.

Крім того, цивільне процесуальне законодавство передбачає обов’язкове складання повних заочних рішень, на які суд витрачає значні ресурси, хоча в переважній більшості випадків такі судові рішення ніким не оскаржуються. Зазначене схиляє до думки, що правила складання заочних рішень доцільно переглянути.

«Суд, у всіх без винятку справах, не має права відкласти ухвалення рішення. В окремих випадках суд, навіть під час складання скороченого рішення, позбавлений часу, достатнього для його ухвалення, оскільки воно має відповідати завданням та принципам судочинства. Зазначені обставини інколи стають підставою для оголошення судом перерви на стадії судових дебатів або відкладення судового засідання, що зумовлює призначення нового судового засідання з викликом учасників справи.

Отже, загальне правило передбачає, що ухвалення рішень відбувається негайно після закінчення судового розгляду та його проголошення в той самий день у судовому засіданні. Водночас, для підвищення ефективності судочинства та здійснення правосуддя, варто передбачити можливість, що у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення рішення на строк не більш як на десять днів з дня переходу до ухвалення рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Необхідність внесення наведених вище змін, а також необхідність вилучення інституту “нарадчої кімнати” з процесуального законодавства підтверджується результатами аналізу процесуального законодавства провідних європейських країн, а також таких країн, як Сполучені Штати Америки, Канада та Великобританія», - зазначають депутати.

Також, за їх словами, про необхідність змін щодо вилучення з процесуального законодавства інституту “нарадча кімната” свідчить і судова практика.

«Аналіз судової практики Верховного Суду свідчить про те, що посилання в касаційних скаргах на порушення судом режиму нарадчої кімнати є формальними (інколи навіть є ознаки зловживання процесуальними правами) та не доводять обставин впливу на незалежність і неупередженість суддів під час обговорення та ухвалення відповідних судових рішень, насамперед, й у тих випадках, коли справа вирішена правильно.

Наприклад, Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду 24 лютого 2020 року у справі № 128/2455/15-к сформулювала такий висновок. З урахуванням положень ст. 367 КПК України, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч. 1 ст. 412 КПК України може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обгрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.

До подібних висновків доходив і Касаційний цивільний суд Верховного Суду 16 вересня 2021 року у справі №754/14463/18, зазначивши, що не можуть бути підставою для скасування судових рішень доводи касаційної скарги, що рішення суду першої інстанції ухвалене не після закінчення судового розгляду, а на наступний день, оскільки вихід судді з нарадчої кімнати до проголошення судового рішення може мати місце під час перерви для відпочинку (протягом робочого часу та після його закінчення). При перебуванні суддів (судді) довгий час у нарадчій кімнаті, суд (суддя) з настанням нічного часу вправі перервати нараду для відпочинку, залишити нарадчу кімнату і відпочинок проводити у звичайних умовах до початку наступного робочого дня. Позивач не довів факту спілкування судді поза межами нарадчої кімнати з учасником процесу чи іншими особами з приводу справи, що розглядається. При цьому позивачем не доведено, а касаційним судом не встановлено неправильного вирішення справи.

Обґрунтування потреби змін щодо складання скорочених заочних рішень зумовлене зменшенням матеріально-технічних і трудових ресурсів працівників суду, необхідних для виконання цих вимог, а також до цього спрямовують подібні положення процесуального законодавства країн Європейського Союзу (Швеції, Німеччини,  Австрії, Чехії), США,   Канади та Великої Британії. Наприклад, у Німеччині передбачено, що в заочних рішеннях, рішеннях на підставі визнання відповідачем позову або в рішеннях на підставі відмови від позову не обов’язково розглядати факти та суть справи, а також вони не повинні посилатися на причини, на яких вони грунтуються», - пояснюють автори законопроекту.

Наразі текст проекту не опубліковано на сайті Ради, але читачі можуть ознайомитися з тією версією, яка опинилася у розпорядженні «Судово-юридичної газети»:

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.