В Верховном Суде рассмотрели спор о праве пользования земельным участком на основании правового титула права постоянного владения землей

15:07, 29 марта 2024
Кассационный хозяйственный суд в составе ВС рассмотрел спор о праве пользования земельным участком на основании правового титула права постоянного владения землей
В Верховном Суде рассмотрели спор о праве пользования земельным участком на основании правового титула права постоянного владения землей
Источник фото: freepik.com
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Ошибка государственного органа по поводу ненадлежащей формы государственного акта на земельный участок, допущенная в 1993 году, в период значительных изменений в земельном законодательстве, изменения юридических титулов, не может быть положена в вину исполнительному комитету городского совета, которому выдан спорный государственный акт, при условии совершения активных действий участников спорных правоотношений относительно передачи земельного участка из государственной собственности в коммунальную.

В случае отсутствия противоправных действий со стороны как участников спорных правоотношений, так и соответствующего государственного органа исполнительный комитет городского совета с учетом принципа «должного управления» приобретает право на имущество именно на том юридическом титуле, на котором он был указан в соответствующем государственном акте – право постоянного владения землей и имеет права и обязанности по его использованию, которые соответствуют именно такому праву.

Об этом отметил КХС ВС в постановлении от 17 января 2024 года по делу  № 904/9070/21.

Що відомо

У цій справі у 1993 році сільська рада народних депутатів (правонаступником якої є позивач) прийняла рішення про надання міськвиконкому земель за рахунок земель запасу сільської ради. Того ж року РДА видано виконавчому комітету міської ради державний акт на право постійного володіння землею. Водночас відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 січня 2021 року проведена державна реєстрація іншого речового права – права постійного користування земельною ділянкою.

Селищна рада звернулася до суду з позовом про визнання відсутнім права постійного користування, визнання недійсним державного акта на право постійного володіння, скасування запису про державну реєстрацію до виконавчого комітету міської ради. Позивач як особа, що уповноважена представляти інтереси власника (територіальної громади), не може реалізувати свої права на спірну земельну ділянку у зв’язку з існуванням у відповідача державного акта на право постійного володіння земельною ділянкою 1993 року. Позивач вважав, що зазначений державний акт не є підставою для виникнення у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки згідно з рішенням сільської ради народних депутатів 1993 року, на підставі якого він виданий, таке право не виникло.

Розглянувши справу, КГС ВС зазначив, що як у ЗК УРСР від 18 грудня 1990 року (у новій редакції Закону України від 13 березня 1992 року № 2196-XII «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР»), що діяв на той момент, так і в прийнятій на виконання його положень Постанові ВР УРСР від 27 березня 1991 року № 889-XII було передбачено, що і право довічного успадкованого володіння землею, і право постійного володіння землею, і право постійного користування землею є самостійними юридичними титулами.

З прийняттям нової редакції ЗК України відповідно до Закону № 2196-XII було затверджено форми державних актів на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Питання про збереження раніше існуючих юридичних титулів, їх дійсності до моменту їх переоформлення вже було предметом розгляду ВП ВС у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, в якій у контексті розгляду спору щодо права довічного успадкованого володіння землею було сформовано два важливих висновки про дійсність цього юридичного титулу для особи, яка його набула і зберегла, та неможливість її позбавлення права на таке володіння; виключення як автоматичної зміни титулів права на землю, так і будь-яких обмежень прав користування земельною ділянкою у зв’язку з непереоформленням правового титулу.

КГС ВС вважає за можливе застосувати зазначені висновки і до права постійного володіння землею.

Суди, встановивши, що у відповідача наявний правовстановлюючий документ, який підтверджував його право постійного володіння землею, тривале визнання цього акта державою та передачу відповідної земельної ділянки з державної власності позивачу в комунальну власність із зазначенням саме такого обтяження речових прав на земельну ділянку, дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача право постійного користування в поза встановленому законом порядку переоформлення відповідного правового титулу виникнути не могло.

Верховний Суд погодився з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту про визнання відсутнім у відповідача права постійного користування на спірну земельну ділянку та задоволення позовних вимог у цій частині.

Верховний Суд звернув увагу на те, що саме по собі задоволення позовної вимоги про визнання відсутнім у відповідача права постійного користування на спірну земельну ділянку та задоволення позовних вимог у цій частині є підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено вище, у 1992 році до ЗК України внесено зміни і затверджено форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування.

Таким чином, суди правильно встановили, що спірний державний акт на право постійного володіння землею на момент видачі вже не відповідав нормам земельного законодавства.

Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що спірні правовідносини відбувалися в 1993 році, в період значних змін у законодавчому регулюванні земельних правовідносин, зміни юридичних титулів, недостатнього рівня юридичної обізнаності не тільки населення, а й посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, формування нових органів державної влади, а отже певної юридичної та компетенційної невизначеності, що, природно, впливало й на рівень правозастосування в цій сфері.

Отже, дії РДА, яка діяла від імені держави та допустила помилку щодо неналежної форми державного акта, не можуть бути покладені у вину тільки відповідача за встановлених обставин справи, активних дій, які вживалися при цьому учасниками спірних правовідносин.

Проаналізувавши практику ЄСПЛ, Верховний Суд дійшов висновку, що за умови відсутності встановлення протиправних дій з боку як учасників спірних правовідносин, так і відповідного державного органу, виконавчий комітет з урахуванням принципу «належного урядування» набув право на майно саме на тому юридичному титулі, на якому він був зазначений у відповідному державному акті, – право постійного володіння землею, і має права та обов’язки щодо його використання, які відповідають саме такому праву.

Натомість зазначене спростовує доводи відповідача про те, що він набув саме право постійного користування земельною ділянкою, як такі, що не відповідають як критерію «легітимного очікування», так і відповідному земельному законодавству, а також діям відповідних державних органів та поведінці виконавчого комітету.

Отже, за таких обставин справи колегія суддів вважає, що в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право постійного володіння необхідно відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з відмовою в задоволенні позову в цій частині.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.

Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Telegram канал Sud.ua
Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Валентина Юрченко
    Валентина Юрченко
    суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді
  • Олександр Мельник
    Олександр Мельник
    суддя Миколаївського окружного адміністративного суду