Верховний Суд не допустив відсторонену суддю до здійсненню правосуддя

1 серпня 2017 колегія Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України винесла постанову № 21-1166а17 в справі про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя.

9 березня 2017 р. рішенням ВРП Заявниця була тимчасово відсторонена від посади судді господарського суду міста Києва у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності або до закриття кримінального провадження. Заяву про відсторонення судді подав заступник Генерального прокурора України.

На думку заявниці, розглядаючи клопотання Генпрокуратури, ВРП не реалізувала повноваження слідчого судді, не надала власну оцінку обставинам, не встановила наявність ризиків впливу на свідків і не проаналізувала можливі наслідки відсторонення власниці мантії. Крім цього, Рада не надала відповіді на заперечення Заявниці, чим порушила принцип рівності і змагальності в процесі.

Також Заявниця підкреслила, що, приймаючи рішення, ВРП не врахувала рішення суду, яким було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави. А адже вказане клопотання по своїх підставах і доказовій базі було ідентичним із заявою, з яким Генпрокуратура звернулася в ВРП.

Незаконним порахувала Заявниця і те, що її відсторонили від правосуддя в зв'язку з порушенням судової етики. Вона вказала, що такий мотив не міститься в числі підстав відсторонення судді, визначених ст. 62 Закону від 21 грудня № 1798-VIII «Про вищу раду правосуддя».

У квітні 2017 р. Заявниця звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРП, в якому просила скасувати рішення органу. ВАСУ в задоволенні позову відмовив. Не погодившись з вердиктом, Заявниця звернулася в ВСУ.

Вивчивши матеріали справи, колегія встановила наступне. Подаючи клопотання про тимчасове відсторонення служительки Феміди з посади, прокурор вказав, що Заявниця обвинувачується в скоєнні особливо тяжких корисливих злочинів у сфері службової діяльності, а саме:

• зловживанні владою, тобто умисне для одержання неправомірної вигоди використанні службової влади всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян;
• заволодінні майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому;
• отриманні посадовою особою, яка займає відповідальне положення, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням наданої влади;
• скоєному повторно отриманні посадовою особою, яка займає відповідальне положення, неправомірної винагороди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням наданої влади.

Виходячи з перерахованого, в прокуратурі зазначили, що, перебуваючи на посаді судді, Заявниця може не тільки вплинути на свідків-співробітників господарського суду м. Києва, а й зробити аналогічні кримінальні правопорушення.

У ВСУ клопотання прокуратури порахували мотивованим і відповідним вимогам регламенту ВРП, а доводи, викладені в документі, обґрунтованими. Також колегія зазначила, що ВРП не тільки встановила відсутність обставин, які свідчили б про те, що клопотання Генпрокуратури є формою тиску на суддю, а й врахувала відповідність між незалежністю судді та наслідками тимчасового відсторонення. Крім того, в ЗСУ звернули увагу на те, що в Рішенні ВРП міститься висновок про можливий підрив довіри до суду в разі притягнення судді до кримінальної відповідальності. Таким чином, колегія дійшла висновку про те, що рішення ВАСУ про відмову в задоволенні позову прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в заяві доводи не спростовують правильності викладених в ньому висновків.

В задоволенні заяви Заявниці було відмовлено.

З повним текстом постанови можна ознайомитися тут.