У РАУ відповіли, чи можуть представники Дмитра Лубінця суміщати посаду в офісі Уповноваженого з прав людини з адвокатською діяльністю

Рада адвокатів України розглянула лист Уповноваженого ВР з прав людини Дмитра Лубінця щодо надання роз’яснення, чи є посада представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини несумісною з адвокатською діяльністю, а також чи повинні представники Уповноваженого передавати своє адвокатське бюро в управління іншої особи. РАУ пояснила з цього приводу наступне.

Чи поширюється на представників Уповноваженого вимога щодо подання декларацій, що передбачена у статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»?

Секретаріат Уповноваженого є органом (юридичною особою) створеним на підставі Закону України «Про Уповноваженого ВРУ», метою якого є забезпечення реалізації публічних функцій Уповноваженим.

З огляду на вищезазначене, Секретаріат має ознаки юридичної особи публічного права, а тому посадові особи Секретаріату, які не мають статусу державних службовців, у випадку здійснення організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій будуть належати до суб’єктів, на яких поширюється дія Закону, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про Уповноваженого ВРУ» Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою, на яких згідно з п. 8 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» не поширюється статус державних службовців.

У п.п. 1.2 Положення про представників Уповноваженого, затверджене наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.10.2022 № 84.15/22 (надалі – «Положення про представників») визначено, що організація діяльності та межі повноважень, а також основні завдання, функції та права представників регулюються цим Положенням про представників, а також дорученнями Уповноваженого та посадовими інструкціями представників Уповноваженого.

Таким чином, у випадку покладення на представника Уповноваженого обов’язку щодо здійснення адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих функцій, такий представник Уповноваженого буде вважатись посадовою особою юридичної особи публічного права, а отже буде належати до суб’єктів, на яких поширюється дія Закону, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Вимоги ст. 45 Закону щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поширюються на осіб, які зазначені у п. 1 та п.п. «а», «в» і «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, а отже, і на представників Уповноваженого, які мають статус адвоката.

Однак дане правило застосовується тільки у випадку наявності у представників Уповноваженого, які мають статус адвоката, також статусу посадової особи.

Чи застосовується до Представників Уповноваженого обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (зокрема адвокатською), передбачені у статті 25 Закону?

Відповідно до змісту ст. 25 Закону обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності поширюються тільки на осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, а отже, дані обмеження не поширюється на посадових осіб юридичних осіб публічного права, у тому числі і представників Уповноваженого.

Щодо діяльності, яка є несумісною із адвокатською, то у ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є:

робота на посадах осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (дія даної норми не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі);

військова або альтернативна (невійськова) служба;

нотаріальна діяльність;

судово-експертна діяльність.

Таким чином, наразі чинне законодавство України не обмежує здійснення діяльності представника Уповноваженого одночасно із провадженням адвокатської діяльності.

Чи повинні представники Уповноваженого передавати своє адвокатське бюро в управління іншої особи?

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 36 Закону особи, зазначені у п. 1 та п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону (у т.ч. представники Уповноваженого), зобов’язані протягом 60 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Таким чином, щоб зрозуміти, чи повинні представники Уповноваженого передати своє адвокатське бюро в управління іншій особі, необхідно з’ясувати, зокрема:

Чи є адвокатське бюро підприємством?

Чи зумовлює наявність у власника адвокатського бюро виникнення корпоративних прав?

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Щодо корпоративних прав, то їх зміст визначений у ст. 167 ГК України. Так, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

У п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з Роз'ясненнями Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 21.03.2008 р. № V/3-71 адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою, у значенні ст. 3 ГК України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання.

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське бюро – це юридична особа, яка створена одним адвокатом, діє на підставі статуту, має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням, а також виступає стороною договору про надання правової допомоги. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, визначених у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Оскільки адвокатське бюро (юридична особа) є організаційно-правовою формою здійснення адвокатської діяльності, яка не є підприємницькою, така юридична особа не є підприємством.

У зв’язку з цим, адвокатське бюро не є господарською організацією, а отже, наявність такої юридичної особи не зумовлює у її власника виникнення корпоративних прав.

Таким чином, у випадку призначення адвоката представником Уповноваженого у таких адвокатів не виникає обов’язку передавати своє адвокатське бюро в управління іншій особі.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.