Зміна курсу валют під час виконання судового рішення: Верховний Суд визначив, чи має право позивач на збільшення стягнутої судом суми боргу

На стадії виконання рішення суду позивач (стягувач) має право лише на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, а не на зміну попереднього рішення в частині збільшення стягнутої судом суми боргу внаслідок зміни курсу валют під час виконання попереднього рішення, адже такий підхід є порушенням принципу юридичної визначеності. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 жовтня 2023 року по справі №754/2449/22 про стягнення боргу.

Обставини справи

Судами встановлено, що у 2016 році між позикодавцем А та позичальником Б було укладено договір позики, на забезпечення виконання зобов’язань за яким між позивачем та В укладено договір поруки, за умовами якого остання виступила поручителем та зобов`язалась в повному обсязі відповідати за вказаними зобов`язаннями Б. Крім того, між А та Б було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира та гаражі-автостоянки.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань позивач А звернувся до суду з позовом до Б і В про стягнення з них боргу за договором позики, процентів за користування позикою та інфляційних збитків.

У межах розгляду справи № 754/16771/17 за позовом А до Б і В про стягнення боргу з відповідачів солідарно стягнуто неповернуту позику та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 12 березня 2017 року до 4 березня 2019 року, в частині солідарного стягнення з Б і В на користь А штрафу і пені відмовлено.

Відповідно до інформації приватного виконавця станом на серпень 2022 року у рамках зведеного виконавчого провадження було частково перераховано борг на користь стягувача. Станом на 3 лютого 2022 року сума неповернутих відповідачами грошових коштів становила 281 398, 36 грн.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позовні вимоги А задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь А 3% річних за користування коштами. У задоволенні позовних вимог про стягнення курсової різниці відмовлено.

У касаційній скарзі позивач зазначав, що оскільки позика на цей час повністю не погашена, відповідачі мають сплатити курсову різницю суми позики за офіційним курсом Національного банку на дату винесення рішення.

Що вирішив Верховний Суд

Постановою Верховного Суду рішення районного суду та постанову апеляційного суду залишено без змін з огляду на таке.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання, однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також перерахунок грошового зобов`язання у разі зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Курсова різниця – це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України при різних валютних курсах.

Вирішуючи спір, суди правильно керувались тим, що у даному випадку А, як позикодавець за договором позики відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2017 році звернувся до суду з позовом до Б і В про стягнення боргу за договором позики, визначивши заборгованість у гривнях України, вказавши суму яка є повним розміром неповернутої позики.

Ухвалюючи рішення у справі № 754/16771/17, яке набрало законної сили, суд врахував курс валют, який діяв на час ухвалення рішення, та визначив борг в гривнях, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог.

Отже, позикодавець, який сам визначив заборгованість у гривнях України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржник виконував судове рішення про стягнення такої заборгованості, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, в якій і прийняв його виконання.

Звертаючись з вимогами про стягнення курсової різниці після ухвалення остаточного рішення у справі про стягнення боргу за договором позики, позивач фактично просив змінити попереднє рішення суду, яким вже вирішено спір між сторонами.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що на стадії виконання рішення суду позивач має право лише на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, а не на зміну попереднього рішення в частині збільшення стягнутої судом суми боргу внаслідок зміни курсу валют під час виконання попереднього рішення, адже такий підхід є порушенням принципу юридичної визначеності.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.