Правовідносини щодо порядку та підстав набуття і припинення членства у громадській організації держава не в праві корегувати на власний розсуд для цієї громадської організації, якщо вони відповідають встановленим Законом «Про громадські об’єднання» умовам, однак спори, що виникають із цих правовідносин, які є порушенням таких умов і вимагають правосуддя, а не організаційних дій, відповідно до статті 124 Конституції віднесені до компетенції судів.
Принцип самоврядності громадської організації не має абсолютного характеру та передбачає можливість втручання у організаційну діяльність громадської організації, якщо таке втручання відповідає чинному законодавству. Це також підтверджується ч. 2 статті 22 Закону «Про громадські об`єднання» та є особливо актуальним для громадських організацій, які володіють фактично монопольним статусом у певній сфері соціального, економічного чи культурного життя суспільства.
Про це зазначив у постанові від 16 жовтня 2024 року по справі № 301/1637/16-ц Верховний Суд.
Обставини справи
Так, Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Громадської організації «Закарпатський обласний відокремлений підрозділ Українського товариства мисливців і рибалок» у справі за позовом двох виключених членів ГО до Іршавської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок про визнання незаконними та скасування рішень.
Суди встановили, що позивачі були членами Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР). На загальних зборах Сілецької первинної організації УТМР прийнято рішення про виключення позивачів з членів УТМР відповідно до пункту 3.8 Статуту УТМР за порушення цього Статуту. Рішенням президії Іршавської РО затверджено зазначене рішення Сілецької первинної організації про виключення позивачів з членів УТМР. Останнє затверджене президією ради Закарпатської обласної організації УТМР. Позивачі вважали вказані рішення незаконними, такими, що не відповідають вимогам Статуту УТМР, порушують їх права на участь у відповідній громадській організації.
Суди розглядали справу неодноразово.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, позов задовольнив. Судові рішення мотивовано тим, що застосування до позивачів такого заходу громадського впливу, як виключення із членів УТМР без посилання на конкретну норму та конкретні підстави, передбачені Статутом УТМР, було здійснено без додержання вимог законодавства, а тому спірні рішення УТМР є незаконними та підлягають скасуванню.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи справу, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та звернув увагу на таке.
Згідно із пунктами 1 та 2 ч. 1 статті 3 Закону «Про громадські об`єднання» громадські об`єднання утворюються і діють, зокрема, на принципах добровільності та самоврядності.
Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.
Втручання органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об`єднань, так само як і втручання громадських об’єднань у діяльність органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 статті 22 Закону «Про громадські об’єднання»).
Принцип самоврядності громадської організації, передбачений статтею 3 Закону «Про громадські об`єднання», не має абсолютного характеру та передбачає можливість втручання у організаційну діяльність громадської організації, якщо таке втручання відповідає чинному законодавству. Це також підтверджується ч. 2 статті 22 Закону «Про громадські об`єднання» та є особливо актуальним для громадських організацій, які володіють фактично монопольним статусом у певній сфері соціального, економічного чи культурного життя суспільства, як, наприклад, УТМР.
Громадська організація у справі, що переглядалася, оскаржує судові рішення виключно самим фактом стверджуваного втручання у її внутрішню статутну діяльність, не наводячи жодних аргументів по суті висновків судів з приводу реально визначених дій позивачів з порушення Статуту УТМР, дотримання УТМР свого власного статуту.
Суди у своїх рішеннях не намагалися визначити чи змінити порядок УТМР щодо виключення членів зі складу цієї громадської організації, а вказали на необхідність його дотримання, що гарантує дотримання прав членів УТМР.
Тобто, суди не посягають на право УТМР здійснювати свою внутрішньоорганізаційну діяльність, зокрема виключати із свого складу власних членів, а вказують на необхідність робити це з дотриманням власного Статуту УТМР та законодавства України, якими захищені як права УТМР, так і права його членів.
Верховний Суд зазначив, що правовідносини щодо порядку та підстав набуття і припинення членства у громадській організації (громадському об’єднанні) держава не вправі корегувати на власний розсуд для цієї громадської організації (громадського об’єднання), якщо вони відповідають встановленим Законом «Про громадські об`єднання» умовам, однак спори, що виникають з цих правовідносин, які є порушенням цих умов та вимагають правосуддя, а не організаційних дій, відповідно до статті 124 Конституції України віднесені до компетенції судів. Ураховуючи викладене, Верховний Суд залишив рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.