Затримка виплат при переведенні не дає права на стягнення середнього заробітку: позиція Верховного Суду
Однією з найчутливіших тем на сьогодні залишається питання виплати грошового забезпечення військовослужбовців. В умовах повномасштабної війни система військових виплат стала предметом постійних дискусій, що піддається перманентним законодавчим змінам і змінюється під впливом судової практики. Визначення розміру грошової допомоги, на жаль, не єдина проблема військовослужбовців. Постає ще одне гостре питання, чи дає затримка виплат при звільненні або ротації право на стягнення середнього заробітку?
Питання компенсації за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця мало б регулюватися спеціальним законодавством, проте на практиці все працює зовсім по іншому. Як зазначають суди, у зв`язку з відсутністю в спеціальному законодавстві, яке регулює оплату праці військовослужбовців, норм, які встановлюють відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику при звільненні всіх належних сум, до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, допустимим є застосування норм статей 116 та 117 КЗпП. На сьогодні вже склалася дієва практика застосування норм ст. ст. 116 та 117 КЗпП України щодо відповідальності за затримку розрахунку для захисту прав військових при звільненні.
Військовослужбовці масово зверталися до судів з позовами про компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись саме на статтю 117 КЗпП. Так, для прикладу візьмемо рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 № 560/18379/25. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини військовослужбовця було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, розрахунок здійснено не було, що і стало причиною звернення до суду. Суд відмітив відсутність спеціального законодавства, що регулює спірні відносини і прийшов до висновку, що з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, можливе застосування норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі N 826/20350/16, від 15 липня 2020 року у справі N 824/144/16-а, від 31 жовтня 2019 року у справі N 2340/4192/18.
Верховний Суд у постанові № 400/5149/24 чітко розмежував поняття виключення військовослужбовця зі списків та звільнення, закривши вікно можливостей для компенсацій за статтею 117 КЗпП за несвоєчасний розрахунок при ротації чи переведенні.
І знову ж спір стосується компенсації затриманої виплати військовослужбовцю, якого було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та призначено на посаду в іншу частину. Тож військовослужбовець звернувся до суду з позовом щодо нарахування середнього заробітку за весь час затримки (майже за три роки), вважаючи, що день виключення зі списків частини є днем звільнення у розумінні КЗпП.
Верховний Суд виклав правову позицію: виключення зі списків особового складу частини у зв'язку з переведенням не є завершенням проходження військової служби. Натомість воно свідчить про припинення проходження служби у військовій частині у зв'язку з подальшим проходженням служби за іншим місцем, а отже, виплата грошового забезпечення позивачу здійснюється за новим місцем служби з дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу.
Тобто, судячи з висновків ВС, стаття 117 КЗпП застосовується виключно у разі звільнення працівника. У випадку переведення військовослужбовця на інше місце служби, а не при його звільненні, застосування зазначеної норми означало б розширювальне тлумачення та необґрунтоване поширення сфери дії статті 117 КЗпП на випадки, не охоплені її змістом і метою запровадження.
При цьому ВС підтвердив, що норми КЗпП можуть застосовуватися до військових, коли їхні права не врегульовані спеціальними законами. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Такі питання врегульовані КЗпП України, тож до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, допустимим є застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними.
Тобто, суд не заборонив апелювати до статті 117 КЗпП у разі звільнення зі служби, а наголосив на неприпустимості розширювального тлумачення. Якщо військовослужбовець звільняється, а виплати при розрахунку затримують, чи не виплачують — КЗпП. Якщо військовослужбовець переводиться по службі — на статтю 117 КЗпП посилатися немає сенсу, необхідно шукати норми спеціальних нормативних актів.
Якщо військового перевели до іншої частини, у позові про стягнення середнього заробітку, з урахуванням нової правової позиції ВС, буде відмовлено, а проблема стягнення коштів так і залишиться. Все ж таки, як зазначив Верховний Суд, військовослужбовець навіть у таких обставинах не позбавлений можливості захисту своїх порушених прав. Так, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу варто вимагати компенсацію втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
