ВП ВС висловилася щодо належного та ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужене третій особі

Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу АТ «Мегабанк» на судові рішення у справі за позовом ПрАТ «Львівський електроламповий завод "Іскра"» до АТ «Мегабанк» і приватного нотаріуса про визнання протиправними рішень про прийняття у власність майна, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності в межах справи № 914/2350/18 за заявою ТОВ «Львівський завод РЕМА» до заводу «Іскра» про банкрутство.

Про це повідомляє Верховний Суд.

Суд першої інстанції позовні вимоги заводу «Іскра» задовольнив частково. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Касаційний господарський суд у складі ВС передав справу на розгляд ВП ВС. Велика Палата ВС касаційну скаргу АТ «Мегабанк» задовольнила, судові рішення скасувала в частині задоволення вимог, а в позові відмовила. ВП ВС дійшла таких правових висновків.

Щодо звернення стягнення на рухоме майно позивача

Задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправним рішення АТ «Мегабанк» про прийняття у власність рухомого майна, суди попередніх інстанцій виходили з того, що однією з ознак права власності на вказане рухоме майно є його перебування на балансі відповідного власника. Отже, відповідним рішенням АТ «Мегабанк» порушило права позивача, і скасування такого рішення забезпечить ефективне поновлення порушених прав. ВП ВС з наведеним не погодилася.

Оскільки процедура звернення стягнення на предмет обтяження пов’язана з передачею рухомого майна у володіння, то якщо такої передачі не відбулося – звернення стягнення на це майно не було здійснене. Тобто, щоб підтвердити здійснення звернення стягнення на рухоме майно та набуття обтяжувачем права власності на таке майно, необхідно встановити факт його передачі від позивача до АТ «Мегабанк». Такого факту суди попередніх інстанцій не встановили.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до рішення АТ «Мегабанк» про прийняття у власність рухомого майна не відповідає процедурі позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, встановленій Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Крім того, це рішення є внутрішнім документом АТ «Мегабанк» як суб’єкта господарювання. Саме собою це рішення не може встановлювати обов’язки для третіх осіб (в тому числі для позивача) та бути підставою для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Тому не можна вважати порушеними права ПрАТ «Львівський електроламповий завод "Іскра"» внаслідок прийняття цього рішення як такого.

Отже, ВП ВС дійшла висновку, що АТ «Мегабанк» не звернуло стягнення на рухоме майно.

Щодо неправомірності звернення стягнення на майно боржника поза межами провадження у справі про банкрутство

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є власником нерухомого майна, яке він передав в іпотеку відповідачеві за іпотечним договором. ВП ВС звернула увагу на правову природу судового провадження у справах про банкрутство (зокрема визначальне значення принципу судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства) й погодилася з тим, що АТ «Мегабанк» порушило права позивача, але порушення полягає у зверненні стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором поза межами провадження про банкрутство позивача.

ВП ВС зауважила, що у цій справі правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

Щодо належного та ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужене третій особі

Висловлюючись щодо звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, ВП ВС констатувала, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

АТ «Мегабанк» вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору. У свою чергу, державний реєстратор виконав визначену законом технічну функцію (реєстраційну дію) щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем.

Державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк» – це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно за АТ «Мегабанк» і водночас елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Внаслідок цього право позивача було порушене й між сторонами виник спір про право цивільне.

ВП ВС зазначила, що належний та ефективний спосіб захисту прав позивача визначається з огляду на обставини конкретної справи. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Речово-правові способи захисту прав особи (зокрема віндикація) застосовуються тоді, коли сторони не пов’язані зобов’язально-правовими відносинами. Якщо спір стосується правочину (зокрема договору іпотеки), укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом (з приводу звернення стягнення на таке майно) мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.

Якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, надалі відчужив іпотекодержатель – скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не може забезпечити поновлення прав позивача. Позивачеві слід пред’являти віндикаційний позов до останнього набувача цього майна.

Натомість у разі якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, залишається у володінні іпотекодержателя (тобто не відбулось подальшого відчуження такого майна), відносини між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо такого майна мають договірну природу, що зумовлює можливі способи захисту прав.

За вказаних вище обставин незастосовні речово-правові способи захисту. При цьому для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Задоволення такого позову зумовлює внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстр) відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

При цьому важливо уникати надміру формалізованого підходу до заявлених позовних вимог, відмова в позові виключно з причини відсутності посилання на певний спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України, не відповідає загальним засадам господарського та цивільного судочинства.

ВП ВС також зауважила, що в подібних спорах важливим є вжиття відповідних заходів забезпечення позову, які можуть не допустити подальшого відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачеві ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.

Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає неправомірність дій особи, яка зазначена в Реєстрі як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Реєстру цих відомостей), і констатує, що ці дії не були здатні зумовити набуття права власності особою, яка позначена в Реєстрі як власник, тому в цієї особи відсутнє право власності, а отже право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд у мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушене та підлягає поновленню. У такому випадку державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. При цьому відомості про право власності відповідача з Реєстру не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії – внесення відомостей до Реєстру на підставі судового рішення.

Водночас у цій справі АТ «Мегабанк» відчужив спірне нерухоме майно. Отже, скасування рішень про державну реєстрацію права власності не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивача.

Також ВП ВС установила, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.

Постанова ВП ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.