Їхав до укриття під час тривоги: суд відмовив у скасуванні штрафу за проїзд на вимкнену секцію світлофора
Повітряна тривога не звільняє водіїв від обов’язку дотримуватися Правил дорожнього руху, однак у судовій практиці дедалі частіше виникають спори щодо того, чи може вона бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. Окремим предметом судового контролю також стає дотримання поліцейськими процедури розгляду справи та забезпечення права особи на захист.
Салтівський районний суд міста Харкова розглянув адміністративний позов водія про скасування постанови патрульної поліції щодо накладення штрафу за проїзд на вимкнену додаткову секцію світлофора. Суд перевірив доводи про перебування водія у стані крайньої необхідності через повітряну тривогу, законність розгляду справи за його відсутності та достатність доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Обставини справи
Позивач оскаржив постанову інспектора патрульної поліції, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн за порушення пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, а саме — проїзд на вимкнену додаткову секцію світлофора.
На обґрунтування позову водій зазначав, що про існування постанови дізнався лише через застосунок «Дія», при цьому її копію йому не вручали і не надсилали. Він стверджував, що не здійснював рух на вимкнену додаткову секцію світлофора, а після оголошення сигналу повітряної тривоги разом із сім’єю прямував до укриття. За словами позивача, транспортний засіб почав рух лише після увімкнення дозволяючого сигналу світлофора, після чого його було зупинено працівниками патрульної поліції.
Після зупинки транспортного засобу водій заявив клопотання про перенесення розгляду справи для залучення адвоката. Інспектор погодився із таким клопотанням та призначив розгляд справи на іншу дату. Однак напередодні призначеного розгляду позивач був госпіталізований та направив до Управління патрульної поліції клопотання про повторне відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування на стаціонарному лікуванні. На його думку, інспектор знав про це клопотання, однак все одно розглянув справу без його участі, чим позбавив його можливості надати пояснення, дослідити докази та скористатися правовою допомогою, що, на переконання позивача, свідчило про порушення гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП.
Крім того, позивач наголошував, що в постанові неправильно визначено місце вчинення адміністративного правопорушення. На підтвердження своєї позиції він подав відповідь комунального підприємства, згідно з якою за адресою, зазначеною у постанові, додаткова секція світлофора взагалі відсутня. На його переконання, це свідчило про недоведеність самої події адміністративного правопорушення. Також він вказував, що відповідач не надав належних та допустимих доказів порушення Правил дорожнього руху, а сама постанова без належного доказового обґрунтування не може підтверджувати факт вчинення правопорушення.
Заперечуючи проти позову, Департамент патрульної поліції зазначив, що позивач фактично здійснив проїзд на вимкнену додаткову секцію світлофора на іншому перехресті, а адреса, зазначена у постанові, використовувалася як найближчий офіційний адресний орієнтир. На підтвердження факту правопорушення відповідач посилався на відеозаписи з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля та бодікамери поліцейського, на яких зафіксовано як момент порушення Правил дорожнього руху, так і перебування позивача за кермом транспортного засобу після його зупинки.
Щодо повторного клопотання про відкладення розгляду справи відповідач пояснив, що воно було направлене електронною поштою після завершення робочого часу, а зареєстроване вже у перший робочий день після проведення розгляду справи. Інспектор патрульної поліції не мав доступу до службової електронної пошти та не міг бути ознайомлений із цим клопотанням до моменту його офіційної реєстрації. Саме тому, на думку відповідача, розгляд справи за відсутності позивача був здійснений відповідно до вимог статті 268 КУпАП.
У відповідь на відзив позивач наполягав, що відповідач фактично визнав невідповідність зазначеного у постанові місця вчинення правопорушення реальним обставинам. Також він стверджував, що відеозапис не підтверджує рух транспортного засобу на вимкнену додаткову секцію світлофора, а поліцейські проігнорували його посилання на стан крайньої необхідності, пов’язаний із повітряною тривогою, та безпідставно розглянули справу за його відсутності, незважаючи на подане клопотання про відкладення.
Позиція суду
Дослідивши матеріали справи, суд насамперед встановив, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами. Зокрема, відеозапис із відеореєстратора патрульного автомобіля, який був наданий Департаментом патрульної поліції та досліджений у судовому засіданні, зафіксував проїзд водія на вимкнену додаткову секцію світлофора. Суд дійшов висновку, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, мало місце, а його вчинив саме позивач.
Оцінюючи доводи про порушення права на захист, суд зазначив, що після зупинки транспортного засобу позивач скористався своїм правом заявити клопотання про відкладення розгляду справи для залучення захисника. Це клопотання було задоволене працівниками поліції, а розгляд справи перенесено на дату, яку запропонував сам позивач. Таким чином, інспектор патрульної поліції забезпечив реалізацію права особи на правову допомогу та дотримався вимог законодавства.
Разом із тим суд встановив, що у призначений день розгляду справи позивач не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце її розгляду. Дійсно, він перебував на стаціонарному лікуванні та направив клопотання про повторне відкладення розгляду справи електронною поштою ще 6 лютого 2026 року. Однак це відбулося після завершення робочого часу підрозділу, уповноваженого реєструвати вхідну кореспонденцію. У зв’язку з цим клопотання було офіційно зареєстроване лише 9 лютого 2026 року — вже після того, як справа була розглянута та винесена постанова.
Суд звернув увагу, що відповідно до статті 268 КУпАП справа може бути розглянута за відсутності особи лише за умови її належного повідомлення про дату та час розгляду та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення. Оскільки станом на момент початку розгляду справи інспектор не мав зареєстрованого клопотання про її відкладення, правові підстави для повторного перенесення були відсутні. Тому розгляд адміністративної справи без участі позивача суд визнав таким, що відповідав вимогам закону.
Окремо суд наголосив, що спосіб подання клопотання не відповідав принципу добросовісного користування процесуальними правами. Клопотання було направлене поза межами робочого часу, менш ніж за добу до призначеного розгляду, який за проханням самого позивача був призначений на суботу, коли канцелярія Управління патрульної поліції не працювала. При цьому первинне клопотання про перенесення розгляду було мотивоване необхідністю залучення адвоката, однак навіть за умови госпіталізації позивач не був позбавлений можливості забезпечити участь свого представника у розгляді справи. На переконання суду, часу для залучення захисника було достатньо.
Суд також відхилив доводи щодо відсутності додаткової секції світлофора. Надану позивачем відповідь КП «Харків-Сигнал» суд визнав такою, що стосується іншого перехрестя, а тому вона не спростовує обставин, зафіксованих на відеозаписі працівників поліції, де наявність додаткової секції світлофора є очевидною.
Не знайшли підтвердження й доводи про неправильне визначення місця вчинення адміністративного правопорушення. Суд врахував пояснення відповідача про те, що будинок № 16 по вулиці Університетській є найближчим об’єктом із офіційною поштовою адресою до місця події. Перевіривши розташування відповідних перехресть, суд погодився, що зазначення цієї адреси у постанові не свідчить про неправильне визначення місця вчинення правопорушення.
Оцінюючи посилання позивача на стан крайньої необхідності через оголошення повітряної тривоги, суд навів положення статті 18 КУпАП та зазначив, що сама по собі повітряна тривога не звільняє особу від обов’язку дотримуватися Правил дорожнього руху. Суд підкреслив, що рух на заборонний сигнал світлофора належить до небезпечних порушень, які створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху. За обставин цієї справи оголошення повітряної тривоги не було визнано такою небезпекою, яка виправдовувала б порушення Правил дорожнього руху в розумінні статті 18 КУпАП.
Крім того, суд звернув увагу на внутрішню суперечність правової позиції позивача. З одного боку, він заперечував сам факт вчинення адміністративного правопорушення, а з іншого — одночасно посилався на те, що діяв у стані крайньої необхідності. На думку суду, такі доводи взаємно виключають один одного.
Висновки суду
Суд дійшов висновку, що інспектор патрульної поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення діяв у межах наданих законом повноважень та дотримався встановленої процедури. Позивачу було забезпечено можливість реалізувати право на захист, оскільки за його клопотанням розгляд справи був перенесений для залучення адвоката. Повторне клопотання про відкладення розгляду справи було зареєстровано вже після ухвалення постанови, тому на момент розгляду справи у поліцейського не існувало законних підстав для її повторного відкладення.
Суд також визнав доведеним факт вчинення адміністративного правопорушення. Вирішальне значення для цього висновку мали відеозаписи, досліджені у судовому засіданні, які підтвердили проїзд водія на вимкнену додаткову секцію світлофора. Надані позивачем докази не спростували зафіксованих обставин, а його заперечення щодо місця вчинення правопорушення, відсутності додаткової секції світлофора та перебування у стані крайньої необхідності суд визнав необґрунтованими.
Окремо суд звернув увагу на питання належного відповідача у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення. Посилаючись на положення КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Департамент патрульної поліції, а також правові висновки Верховного Суду, суд зазначив, що інспектори патрульної поліції та територіальні управління під час розгляду справ про адміністративні правопорушення діють не як самостійні суб’єкти владних повноважень, а від імені Департаменту патрульної поліції. Саме тому належним відповідачем у спорах цієї категорії є Департамент патрульної поліції, а не його територіальний підрозділ чи окремий працівник поліції.
За результатами розгляду справи № 638/4019/26 суд дійшов висновку про правомірність постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та відсутність підстав для її скасування. У зв’язку з цим адміністративний позов було залишено без задоволення, а постанову про накладення адміністративного стягнення — без змін. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
