Поліція втратила речові докази: держава поверне не тільки 36 тисяч зниклих доларів, а і 200 тисяч моральної шкоди
Обшук — одна із найпоширеніших слідчих дій, яка часто перетворюється на інструмент тиску на бізнес. Вилучення вантажівок у власників, які навіть не є підозрюваними, або примусове відчуження стали своєрідним викликом для правової системи.
Тимчасове вилучення майна є лише початковим процесуальним заходом і має завершитися або накладенням арешту, або поверненням майна законному власнику. Водночас судова практика свідчить, що в окремих випадках вилучене майно тривалий час не повертають навіть за відсутності належних процесуальних підстав, а тимчасове вилучення нерідко перетворюється на багаторічне зберігання майна на штрафмайданчиках або в камерах схову.
«Судово-юридична газета» проаналізувала три актуальні судові рішення — від вилучення парку вантажівок до незаконної спеціальної конфіскації флагманських смартфонів. Тож подивимось, як суди захищають право власності і коли держава зобов’язана відшкодовувати завдану шкоду.
1,5 млн грн за втрачені під час обшуку долари: справа № 521/8236/23
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу поліції у справі про відшкодування майнової та моральної шкоди спадкоємиці, якій не повернули частину грошових коштів, вилучених під час обшуку. Суд залишив у силі рішення про стягнення 36 888 доларів США майнової шкоди та 200 000 грн моральної шкоди, однак змінив порядок стягнення — кошти мають бути стягнуті безпосередньо з Державного бюджету України.
Спадкоємиця померлої родички звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції з вимогою стягнути з Державного бюджету 36 888 доларів США майнової шкоди та 200 000 грн моральної шкоди.
В межах кримінального провадження щодо обвинуваченого у розбої слідчі провели обшук у квартирі родички позивачки. Під час обшуку вилучили, серед іншого, 52 600 доларів США. Наступного дня слідчий визнав ці кошти речовими доказами і долучив до матеріалів справи. Арешт на майно накладено ухвалою слідчого судді.
Пізніше родичка позивачки померла, а позивачка стала її єдиною спадкоємицею. Ще пізніше помер і сам обвинувачений. Ухвалою районного суду кримінальне провадження у справі було закрито у зв’язку зі смертю обвинуваченого, арешт скасовано, майно (у тому числі 52 600 доларів США) підлягало поверненню.
Ухвалу пред’явили до виконання. Однак повернули лише 15 712 доларів США (іншими купюрами). Решту 36 888 доларів США не повернули. Поліція стверджувала, що частину коштів (27 000 доларів) під час спроби здати на зберігання до банку визнали сумнівними і направили на експертизу до НБУ, де їх визнали підробленими. При цьому кошти після вилучення тривалий час зберігалися неналежним чином у кабінеті слідчого, а не були своєчасно передані на депозитний рахунок банку.
Позивачка вважала, що через порушення правил зберігання речових доказів кошти фактично зникли, або були підмінені, ухвала суду не виконана, і держава зобов’язана відшкодувати шкоду.
ГУ НП у касаційній скарзі просило повністю відмовити в позові. Посилалося на те, що відповідачем має бути держава, кошти повертаються не тими самими купюрами, а сумою, а моральна шкода не обґрунтована.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково.
Суд підтвердив висновки нижчих інстанцій, що вилучені кошти не повернуті в повному обсязі через порушення правил зберігання речових доказів.
Кошти мали бути опечатані та здані на депозитний рахунок банку у триденний строк. Натомість вони тривалий час зберігалися неналежним чином. Докази того, що саме оригінальні вилучені купюри були підробленими, відповідач не надав. Частина 4 статті 100 КПК України зобов’язує сторону кримінального провадження у разі втрати чи знищення речового доказу повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. Право на відшкодування виникає на підставі Закону № 266/94-ВР та статті 1176 ЦК України.
Щодо моральної шкоди, то суд погодився з нижчими інстанціями, що втрата коштів змусила позивачку докладати зусиль для організації життя, спричинила душевні страждання, позбавила можливості користуватися грошима тривалий час. Відповідно і розмір 200 000 грн є обґрунтованим.
Щодо порядку стягнення суд змінив рішення. Відповідачем у справах про відшкодування шкоди державою є держава Україна. Кошти стягуються з Державного бюджету України.
Справа підтверджує, що держава несе відповідальність за втрату речових доказів унаслідок порушення правил їх зберігання. Несвоєчасна передача готівки на депозитний рахунок банку створює ризик втрати і тягне обов’язок відшкодувати вартість. Спеціальний Закон № 266/94-ВР і стаття 1176 ЦК України застосовуються у разі незаконного накладення арешту та виїмки. Водночас стягнення завжди здійснюється з Державного бюджету, а не з рахунків конкретного органу поліції.
Вилучення вантажівок Volvo та Mercedes: справа № 522/759/25
У межах кримінального провадження за фактом шахрайства (ст. 190 КК), слідчі провели обшуки та вилучили цілий автопарк: вантажівки Volvo FH 500, Volvo FH13.500, Mercedes-Benz CLA 220, а також напівпричепи Koegel та Wielton.
Важлива деталь — власником всього цього майна була особа, яка не мала жодного процесуального статусу у справі.
Суди встановили, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося за ознаками шахрайства, вчиненого групою осіб в особливо великих розмірах. Ухвалами слідчих суддів надавалися дозволи на проведення обшуків транспортних засобів, якими користувався підозрюваний. Під час обшуків слідчі і вилучали самі транспортні засоби та ключі від них.
У подальшому слідчі судді відмовляли в арешті цього майна, посилаючись на відсутність обґрунтування можливості використання його як доказу, на те, що майно не зазначене у переліку речей, які планували відшукати, та на відсутність доказів того, що воно є знаряддям злочину чи набуте злочинним шляхом. Суди неодноразово наголошували, що власником особа, яка не є підозрюваним, а арешт у такому випадку є втручанням у право мирно володіти своїм майном. Майно було повернуто лише після тривалої судової боротьби.
Суд нагадав, що тимчасове вилучення майна під час обшуку регулюється статтями 234, 236, 167–169, 171, 173 КПК України. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Речі, вилучені поза переліком, зазначеним в ухвалі, вважаються тимчасово вилученим майном. Клопотання про арешт має бути подано у встановлені строки, інакше майно підлягає негайному поверненню. У разі відмови в арешті майно також повертається.
У цій справі слідчі отримали ухвали на обшук транспортних засобів, якими користувався підозрюваний. Під час обшуків вилучили майно позивача. Згодом слідчі судді відмовили в арешті і наказали повернути транспортні засоби власнику.
Верховний Суд послався на власну практику, а саме на постанову від 23 вересня 2024 року у справі № 757/67430/21. Так, підставою для відшкодування моральної шкоди за безпідставне утримання майна як речового доказу є встановлення незаконності таких дій у межах кримінального провадження. Чинний КПК передбачає способи захисту прав власника, який не є учасником провадження. Цивільне судочинство не призначене для переоцінки цих питань, якщо незаконність не встановлена в кримінальному процесі.
Ухвали слідчих суддів містили лише висновки про відсутність підстав для арешту, а не констатацію протиправності самого тимчасового вилучення. Апеляційний суд правильно врахував, що факт протиправності вилучення в кримінальному провадженні не встановлювався.
Оскільки позивач не довів неправомірність дій слідчих і прокурорів, а також причинний зв’язок із моральною шкодою, підстав для задоволення позову немає. Доводи касаційної скарги про необхідність стягнення 3 млн грн відхилені як такі, що ґрунтуються на переоцінці доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суд.
Процесуальний нюанс щодо шкоди: Хоча факт безпідставного утримання майна було визнано, Верховний Суд зазначив, що для стягнення моральної шкоди за статтею 1176 ЦК (спеціальна норма) необхідно, щоб сама незаконність вилучення була встановлена окремим процесуальним документом у межах кримінального провадження.
Важливо: власники майна, які не є учасниками провадження, повинні не просто вимагати повернення речей, а домагатися від слідчого судді констатації протиправності дій слідчого. Це відкриває шлях до відшкодування шкоди за незаконно вилучене майно.
У межах кримінального провадження під час обшуку за місцем проживання позивача правоохоронці вилучили грошові кошти та документи.
Надалі на вилучене майно було накладено арешт, який слідчий суддя частково скасував. Після цього власник неодноразово звертався до органу досудового розслідування з вимогою повернути кошти, однак отримав відповідь, що вони були втрачені через неналежний контроль за зберіганням речових доказів. Суди першої та апеляційної інстанцій стягнули з держави майнову шкоду, інфляційні втрати та 3 % річних на загальну суму понад 1,29 млн грн. Верховний Суд залишив ці рішення без змін, зазначивши, що неповернення вилучених під час обшуку коштів після скасування арешту через їх втрату є підставою для відшкодування шкоди державою. Суд також наголосив, що для цього не потрібне окреме судове рішення про визнання дій органу досудового розслідування незаконними: достатнім підтвердженням протиправності є сам факт втрати майна, яке перебувало під контролем держави. При цьому Верховний Суд уточнив, що в таких випадках відповідальність держави настає на загальних підставах відповідно до статей 1173, 1174 та частини шостої статті 1176 ЦК України.
Коли iPhone 14 не є «знаряддям»: справа № 357/9031/24
Особу засудили за шахрайство через підміну золотої каблучки на біжутерію у відділенні «Нової Пошти». Чоловік замовляв через «OLX.ua» золоті вироби (каблучку та ланцюжок), приходив у відділення «Нової Пошти» для огляду та, переконавшись, що за ним не спостерігають, підміняв золото на заздалегідь підготовлену біжутерію, а оригінали ховав до кишені.
Суд першої інстанції призначив спеціальну конфіскацію телефону iPhone 14, який належав засудженому.
Верховний Суд скасував рішення про конфіскацію телефону. У тексті обвинувачення, визнаного судом доведеним, не було жодного посилання на те, що засуджений використовував iPhone 14 під час вчинення злочину.
Прокурор не надав суду доказів того, що телефон був засобом чи знаряддям злочину, або що він використовувався для виконання об’єктивної сторони шахрайства (саме процесу підміни каблучки).
Згідно зі ст. 96-2 КК України, майно може бути конфісковане, лише якщо воно було підшукане, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя злочину.
Верховний Суд постановив, що оскільки роль телефону в реалізації злочинного наміру не доведена, його спеціальна конфіскація є безпідставною.
Сама лише наявність дорогої техніки у особи під час вчинення злочину не дає права державі її вилучати. Якщо в обвинуваченні не описано, як саме техніка допомогла вчинити злочин (наприклад, для зв’язку, фіксації, доступу до рахунків тощо), вона підлягає поверненню власнику.
Додатково читайте про деталі справи № 752/29491/21, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що якщо вилучені під час обшуку грошові кошти не повертаються власнику після скасування арешту через їх втрату правоохоронними органами, держава зобов’язана відшкодувати завдану шкоду. У цій справі з держави стягнули майже 1,3 млн грн майнової шкоди.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
