Верховний Суд: окупація не блокує відлік строку для оголошення військового померлим
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу у справі № 759/22513/24 про оголошення військовослужбовця померлим у зв’язку з його безвісним зникненням під час виконання бойового завдання в районі проведення активних бойових дій.
Предметом перегляду стало питання правильності застосування частини другої статті 46 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку для оголошення особи померлою в умовах воєнних дій та подальшої окупації відповідної території.
Суть справи
У жовтні 2024 року заявниця, діючи у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою. Заінтересованими особами у справі визначено Міністерство оборони України, військову частину, орган державної реєстрації актів цивільного стану та інших осіб.
Заявниця зазначила, що з 2010 року проживала з військовослужбовцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу, у зв’язку з чим у них народилися спільні діти. 4 березня 2022 року у зв’язку із введенням воєнного стану та оголошенням загальної мобілізації військовослужбовця було призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу військової частини на посаду стрільця відділення контрдиверсійної боротьби.
25 квітня 2022 року його направлено у відрядження для виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного угрупування. 28 квітня 2022 року він прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування для виконання бойових завдань.
Відповідно до акта службового розслідування від 29 травня 2022 року встановлено, що під час виконання бойового завдання на території Донецької та Луганської областей, близько 20 години у районі населеного пункту Олександропілля Попаснянського району Луганської області відбулося бойове зіткнення зі збройними силами противника. Під час бою автомобіль «Volkswagen Touareg», у якому перебували військовослужбовці, було підірвано внаслідок гранатометного та стрілецького вогню. Після цього зв’язок із зазначеними військовослужбовцями втрачено, пошукові заходи результатів не дали, тіл на місці події не виявлено. Дані про перебування військовослужбовця у полоні відсутні. Відомості про самовільне залишення частини чи дезертирство не підтвердилися.
За фактом безвісного зникнення відкрито кримінальні провадження. Досудове розслідування триває. Інформація щодо перебування особи у полоні відсутня. Дані прикордонної служби свідчать про відсутність перетину державного кордону після 2019 року.
Заявниця обґрунтовувала необхідність оголошення особи померлою реалізацією спадкових прав та правом на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року заяву задоволено частково. Суд оголосив військовослужбовця померлим у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України. Датою смерті визначено день ймовірної загибелі, місцем смерті — населений пункт Олександропілля Попаснянського району Луганської області.
Суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням установлених обставин справи та строків, передбачених частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України, наявні правові підстави для оголошення особи померлою. Відлік строку суд пов’язав із датою завершення активних бойових дій на відповідній території.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Апеляційний суд дійшов висновку, що територія, на якій відбулася ймовірна загибель, після завершення активних бойових дій стала тимчасово окупованою, у зв’язку з чим перебіг строку, передбаченого частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України, не розпочався, а тому заява є передчасною.
Позиції та висновки Верховного Суду
Верховний Суд перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги та зазначив таке.
Частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями або збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Верховний Суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, відповідно до яких шестимісячний строк відраховується від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи. Цей строк виконує функцію запобіжника з метою уникнення передчасного оголошення особи померлою.
Разом із тим Верховний Суд зазначив, що у справі, яка переглядається, територія, на якій відбулася ймовірна загибель військовослужбовця, після завершення активних бойових дій була окупована. Велика Палата Верховного Суду не формулювала висновку для ситуації, коли територія після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої.
Колегія суддів дійшла висновку, що розширювальне тлумачення частини другої статті 46 Цивільного кодексу України, за якого початок перебігу строку ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень з тимчасово окупованої території, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту їхніх прав, оскільки наведена норма не пов’язує перебіг строку з такими обставинами.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, матеріалів службового розслідування, показань свідків, відсутності даних про полон чи дезертирство, відкриття кримінальних проваджень та відсутності будь-яких відомостей про місцезнаходження військовослужбовця, Верховний Суд визнав наявність підстав для вірогідного припущення його смерті у день бойового зіткнення.
Додатково враховано, що щодо інших військовослужбовців, які перебували в одному автомобілі під час вибуху, судами ухвалено рішення про оголошення їх померлими із визначенням тієї ж дати смерті. За відсутності істотних відмінностей у фактичних обставинах відсутні правові підстави для різного підходу до вирішення питання щодо оголошення зазначених військовослужбовців померлими.
Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно застосував частину другу статті 46 Цивільного кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для оголошення військовослужбовця померлим.
Постанову Київського апеляційного суду скасовано, рішення Святошинського районного суду міста Києва залишено в силі. З Міністерства оборони на користь заявниці стягнуто судовий збір за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту її ухвалення та є остаточною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
