Верховний Суд роз’яснив вимоги до документів для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 560/656/25 щодо правомірності відмови у видачі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Предметом спору стало рішення податкового органу про відмову суб’єкту господарювання у видачі відповідної ліцензії через ненадання документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою та введення в експлуатацію об’єктів, розташованих у місці здійснення діяльності.

Суть справи

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем провадження діяльності за відповідною адресою. До заяви товариство додало пакет документів, який, на його переконання, відповідав вимогам законодавства.

За результатами розгляду поданих документів податковим органом 16 жовтня 2024 року було прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Підставою для відмови визначено ненадання заявником документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт роздрібної торгівлі пальним, а також документів щодо введення в експлуатацію об’єктів, що знаходяться у місці роздрібної торгівлі пальним.

Не погоджуючись із таким рішенням, товариство звернулося до адміністративного суду, вважаючи відмову протиправною.

Позивач наполягав, що кіоск, який використовується як диспетчерська-операторна, є пересувним виробом заводського виготовлення, встановлюється без фундаменту і не належить до об’єктів, що підлягають прийняттю в експлуатацію.

Також позивач зазначав, що подав усі документи, передбачені статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

У касаційній скарзі товариство також стверджувало, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії незначної складності та розглянув її у порядку спрощеного позовного провадження. На думку заявника, це призвело до порушення принципу змагальності, оскільки позивач був позбавлений можливості повною мірою викласти свою позицію та надати додаткові докази.

Податковий орган у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що рішення про відмову у видачі ліцензії є законним та прийнятим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а доводи позивача є безпідставними.

Рішення судів попередніх інстанцій

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 травня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган правомірно відмовив у видачі ліцензії, оскільки позивач не надав повного пакета документів, передбачених законодавством.

Суд зазначив, що контейнерні автозаправні станції, виготовлені як цілісний заводський виріб та встановлені без виконання будівельних робіт, не є об’єктами будівництва і тому не потребують прийняття в експлуатацію як закінчені будівництвом об’єкти.

Водночас такі автозаправні станції не належать до тимчасових споруд, оскільки вони є об’єктами підвищеної небезпеки.

Разом з тим позивач не надав інформації та документів щодо інших об’єктів, які знаходяться у місці здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2025 року залишив рішення суду першої інстанції без змін, погодившись із висновками щодо законності відмови у видачі ліцензії.

Позиція та висновки Верховного Суду

Верховний Суд зазначив, що порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і його зберігання визначається Законом України №481/95-ВР. Цим законом встановлено вичерпний перелік документів, які подаються суб’єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.

До таких документів, зокрема, належать документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт роздрібної торгівлі пальним, а також документи, що підтверджують введення в експлуатацію об’єктів, необхідних для здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним.

Судами встановлено, що товариство подало до контролюючого органу заяву про видачу ліцензії та копії окремих документів, зокрема договору оренди бетонних майданчиків, рішень органу місцевого самоврядування щодо встановлення тимчасової споруди, схем розміщення кіоску, дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію відповідного обладнання. Разом з тим документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою, не були надані органу ліцензування під час подання заяви.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що подані позивачем документи не підтверджують належним чином право користування земельною ділянкою. Документи щодо оренди земельної ділянки, які позивач надав під час розгляду справи в суді, не можуть враховуватися при оцінці правомірності рішення податкового органу, оскільки вони не подавалися разом із заявою про отримання ліцензії та не були предметом розгляду органу ліцензування.

Окремо Верховний Суд звернув увагу на те, що у місці роздрібної торгівлі пальним, відповідно до дозволу на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, знаходяться резервуари для зберігання зрідженого вуглеводневого газу та пального, паливороздавальні колонки, насосний агрегат і інші технологічні елементи. Таке обладнання є необхідним для здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним.

Норма частини сорок другої статті 15 Закону №481/95-ВР передбачає обов’язок подання документів щодо введення в експлуатацію всіх об’єктів, що знаходяться у місці роздрібної торгівлі пальним та необхідні для здійснення відповідної діяльності. Позивач таких документів щодо всього обладнання не надав.

Верховний Суд звернув увагу, що у цій справі у місці провадження діяльності була встановлена тимчасова споруда — кіоск площею 6 м² під диспетчерську-операторну, який не є контейнерною автозаправною станцією.

Отже, правові висновки щодо контейнерних автозаправних станцій не можуть автоматично застосовуватися до спірних правовідносин.

Суд також зазначив, що автозаправні станції належать до об’єктів підвищеної небезпеки, що вимагає дотримання спеціальних вимог безпеки. Відповідно до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та конституційних положень щодо пріоритету безпеки життя і здоров’я людини, експлуатація таких об’єктів без належних документів про введення в експлуатацію може створювати загрозу для життя та здоров’я людей.

Верховний Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення процесуального права у зв’язку з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження. Суд зазначив, що спір не належить до категорій справ, які підлягають виключно розгляду за правилами загального позовного провадження, а тому суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень.

З огляду на встановлені обставини Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального і процесуального права, повно встановили фактичні обставини справи та надали їм належну правову оцінку.

У результаті Верховний Суд залишив без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду, а касаційну скаргу товариства — без задоволення. Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з дати її ухвалення.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.