Віднесенню нового кредитора за договором про відступлення права вимоги на банківський вклад до вкладників банку має передувати процедура укладення договору банківського вкладу між банком та новим кредитором з подальшим переведення на відкритий рахунок грошових коштів згідно такого договору.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу №826/19570/15 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.
У цій справі фізична особа звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення нового кредитора до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ за рахунок Фонду за договором банківського рахунку, право вимоги на який було відступлено на користь позивача на підставі договору про відступлення права вимоги. В обґрунтування позовних вимог фізичною особою зазначено, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб неправомірно відмовлено у включені позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування частини коштів, розміщених на банківському рахунку неплатоспроможного банку, оскільки це порушує право власності на такі кошти, набуте на підставі договору про відступлення права вимоги.
Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, який скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, про те, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Разом з тим, укладення такого договору не може замінити собою основного правочину, з якого виникли відносини сторін, зокрема, договору банківського вкладу (рахунку), а тому позивач не набуває статусу вкладника банку ПАТ на тих же умовах, що й первісний кредитор.
При цьому Суд виходить з того, що, відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є наявність (на дату прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних) відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою.
На цій підставі Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої право власності позивача на кошти, розміщені на банківському рахунку, набуте за договором відступлення права вимоги, за умови відсутності укладеного між банком та новим кредитором договору, може бути реалізоване шляхом визнання такої особи кредитором банку, що є підставою для задоволення його вимог у порядку та черговості, що визначені статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних у результаті реалізації і продажу майна банку.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, у яких випадках не сплачується судовий збір.
Крім того, Верховний Суд сформулював позицію щодо експертизи у галузі права.