Якими є вимоги до нових членів ВРП: мій погляд як кандидата

Віктор Яцина,
суддя Харківського апеляційного суду, кандидат у члени ВРП                                           

Суддівська спільнота розшукує кандидатів у члени Вищої ради правосуддя. Дедлайн (кінцева дата) для прийняття рішення – 19 грудня 2018 року.

Життя потребує входження до складу Вищої ради правосуддя не популістів, а професіоналів, відповідальних і високоморальних представників суддівського корпусу, без регіональних та інших зайвих обмежень.

Я сформулював для себе та тих однодумців, з якими бажав би працювати разом у Вищій раді правосуддя, певні вимоги. Вони відсутні у примітках до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» чи у Регламенті роботи ВРП, але логічно витікають з тієї мети, задля якої майже два роки тому було створено цей конституційний орган судового врядування, та з огляду на високі очікування всього суспільства, а не лише суддів, в результаті судової реформи мати установу для організації незалежного, доступного і високопрофесійного суду, який має високу довіру та авторитет у суспільстві.

Отже, ці вимоги, на мій погляд, наступні: розуміння поточних задач і викликів при формуванні незалежної та ефективної судової влади, які необхідно вирішувати тими засобами, що надав нам законодавець, бути готовим зразу включитися в цю роботу, маючи розуміння шляхів їх вирішення; знати за рахунок чого можна реалізувати нагальний запит у суспільстві та забезпечити рівність кожного перед судом і законом, як працюють механізми забезпечення справедливого правосуддя, і як це пов’язано із відновленням довіри та авторитету суду; мати досвід тяжкої і кропіткої повсякденної роботи в умовах, коли щотижня необхідно розглядати не менше 10-15 справ; мати досвід роботи хоча б у двох видах судочинства; мати навички протистояти зовнішнім впливам та психологічному тиску, тобто не боятися і не продаватися; здатність виходити із зони комфорту заради опанувати нових знань та навиків, мати здатність аналізувати ситуацію і швидко приймати адекватні рішення.

З урахуванням соціального контексту: знати ситуацію у регіонах і одночасно виходити поза межі регіонального представництва, розуміти кожного і не боятися спілкуватися із суддями; вміти організувати ефективну комунікацію та знайти консенсус у дискусії, вміння толерувати суспільний і приватний інтерес; здатність і бажання працювати у команді і мати однодумців в усіх регіонах, на яких можна розраховувати у вирішенні непростих задач, які виникають постійно. 

Дані вимоги є необхідними для створення команди, що не підведе, яка зможе разом з іншими членами Вищої ради правосуддя досягнути поставленої високої мети.

Ситуація у судовій системі дуже непроста. Розпочаті після відновлення незалежності судові реформи мають перманентний, але не завжди послідовний та пропорційний характер, що з огляду на позитивний обов’язок держави забезпечити право кожного на доступ до суду вимагає від вищого органу врядування у сфері правосуддя термінового адекватного реагування.

За рахунок того, що кваліфікаційне оцінювання так затягнулося у часі, створилося напруження у суддівських колективах, пов’язане із нерівністю в оплаті праці між тими суддями, які ще не пройшли кваліфікаційне оцінювання, та тими, хто його вже пройшов. Цей чинник також негативно впливає на конституційні гарантії незалежності суддів, про що йдеться у останньому рішенні  Конституційного суду України від 04.12.2018 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Необхідні термінові заходи для прискорення кваліфікаційного оцінювання та наповнення кадрами судів першої та другої інстанції, де не вистачає суддів, що створює надмірне навантаження на судову систему. Можливо, із залученням до оцінювання суддів-викладачів Національної шкоди суддів України, які вже пройшли кваліфікаційне оцінювання, мають досвід оцінювання кандидатів на посаду суддів.

Слід покращити систему підвищення кваліфікації суддів за рахунок більш широкого запровадження дистанційного навчання, яке має бути постійним і систематичним, для чого слід використовувати наявні можливості Національної школи суддів України. Ініціювання прискорення та вдосконалення кваліфікаційних процедур, які повинні бути спрямовані саме на підвищення кваліфікації суддів та їх постійне професійне зростання, як необхідного елементу дієздатності судів та незалежності суддів.

Потрібно вдосконалювати систему оплати праці суддів. На мій погляд, слід покласти в основу оплати праці такий підхід, коли важливим чинником має бути не стільки інстанція, де працює суддя, а його професійний досвід, стаж роботи. Це дозволить зберегти професійні кадри, які так конче потрібні і буде відповідати суспільному інтересу забезпечити правову визначеність і стабільність судової практики.   

Вища рада правосуддя при розгляді дисциплінарних скарг працює як квазі-судова установа, яка поєднує у своєму складі і функцію обвинувачення, і функцію правосуддя, які є різними за своєю правовою природою. Потребує вдосконалення процедура дисциплінарної відповідальності суддів задля забезпечення незалежного і справедливого правосуддя обмежити можливості для позапроцесуального тиску на суддів і виключити випадки маніпулювання скаргою для зведення особистих рахунків з суддями. Міжнародний досвід надає можливість в цьому контексті поставити питання про реорганізацію роботи служби інспекторів Вищої ради правосуддя, які візьмуть на себе функцію на підставі дисциплінарної скарги висувати звинувачення у скоєнні дисциплінарного правопорушення, яке у подальшому розглядається членами Вищої ради правосуддя у складі відповідних палат. Це також дозволить суддям вийти із ситуації особистого конфлікту із учасниками судового процесу, в якій вони перебувають в результаті розгляду справи за безпосередньої участі скаржника, що негативно впливає як на авторитет судової влади.

Я згодний з постулатом, що найкращий захисник судді – це справедливе судове рішення. Але для того, щоб таке рішення було ухвалене, лише особистої внутрішньої безсторонності судді замало. Багато чинників гарантувати зовнішньої незалежності суду залежить від інших гілок влади: відсутність політичних впливів і безпека суддів, матеріально-технічне і кадрове забезпечення, можливості для професійної підготовки, рівень законодавчої техніки законодавця та правосвідомості виконавців тощо.

Ми повинні бути свідомими, і таку грубу реальність мінливого життя вже багато хто зрозумів, що споживачем послуг суду може опинитися кожний з нас. Пам’ятаємо золоте правило моралі, яке втілене у постулати християнської віри. Сказано: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки» (від Матвія 7:12). 

Важливе доповнення. Необхідна постійна комунікація Вищої ради правосуддя з органами суддівського самоврядування. Найбільш ефективний зв’язок, який мінімізує корупційні ризики, – через Раду суддів України, що не виключає проведення Вищою радою правосуддя регулярних регіональних сесій за участю суддів. Позитивний досвід проведення таких щорічних презентацій Вищої ради правосуддя в регіонах, присвячених результатам роботи щодо забезпечення незалежності та безпеки суддів, в межах яких відбуваються плідні дискусії та обговорення поточних проблем, на мій погляд, можна доповнити обговоренням актуальних питань щодо дисциплінарної практики, поточних проблем матеріального, технічного і кадрового забезпечення судів, кваліфікаційного оцінювання суддів тощо. У разі обрання я готовий щорічно доповідати перед Радою суддів України стосовно результатів своєї роботи, брати участь в обговоренні поточних питань. Такі публічні заходи будуть сприяти підвищенню інституційної спроможності Вищої ради правосуддя і судової системи в цілому.

Я бачу діяльність Вищої ради правосуддя в якості координатора між такими установами, що забезпечують належну діяльність судової системи: Радою суддів України, Вищою кваліфікаційної комісією суддів України разом з Національною школою суддів України, Державною судовою адміністрацією. Координаційний комітет за участю голів цих організацій – це своєрідний штаб в наших непростих умовах для вирішення задач повсякденного життя судової гілки влади.

Мої перші кроки після обрання до Вищої ради правосуддя? По-перше, спитав би колег, чого вони потребують і що вони від нас очікують в першу чергу; презентував би поточні очікування суддів від роботи ВРП та пропозиції по її вдосконаленню. І – до праці!