«При здійсненні судочинства суддя є особою без статі»: гендерна рівність в українських судах

07:30, 21 марта 2019
Газета: 10-13 (479-482)
Представниці судової влади розповіли «Судово-юридичній газеті» про проблематику та основні здобутки в питаннях гендерної рівності в українських судах.
«При здійсненні судочинства суддя є особою без статі»: гендерна рівність в українських судах

Гендерна рівність в усіх сферах життя країни є одним з найголовніших принципів сталого розвитку будь-якого демократичного суспільства. Наразі в України зміни на краще вже є незворотними, і тенденція на впровадження політики гендерної рівності справді тішить. Українські можновладці беруть за приклад та своєрідний «золотий стандарт» досвід європейських колег та проводять реформи в усіх сферах державної влади та суспільного життя.

Про те, як ідуть справи з дотриманням принципів гендерної рівності та недискримінації у сфері судочинства, з якими проблемами стикаються у своїй роботі жінки-судді, та про основні тенденції в гендерному аспекті «Судово-юридична газета» поспілкувалася з представницями судової влади в Україні.

Суддя Верховного Суду Алла Лесько:

— Наразі ситуація у забезпеченні гендерної рівності у системі правосуддя в Україні є такою, що судова система могла би стати прикладом у цьому питанні для інших органів державної влади. Однак я не можу на сто відсотків стверджувати, що будь-яких проблем у забезпеченні гендерної рівності у системі правосуддя в Україні не існує, оскільки відсутність у мене інших даних може бути пов’язана з недостатнім вивченням ситуації. Тому те, що ви порушили це питання, є важливим і додатково спонукає до його вивчення.

За статистичними даними 2015 року, мали місце гендерні диспропорції у представництві жінок-суддів на регіональному рівні. Так, найбільше жінок-суддів було у Києві (61,72%), Запорізькій (58,38%) та Миколаївській (57,24%) областях. Жінки становили більшість суддівського корпусу загальних місцевих судів також у Сумській (55,56%) та Херсонській (50,81%) областях. Водночас у судах західних областей кількість жінок була значно менша — 34–35%, а в Закарпатській області вона становила лише 26,75%. Це дані зі статті Т. І. Фулей, яка вийшла у 2015 році.

У цій статті автор зазначила про необхідність більш глибокого вивчення питання гендерної рівності в системі правосуддя, зокрема, гендерного складу адміністративних посад у судах, а також співвідношення між суддями місцевих і апеляційних судів відповідних областей. Тому, попри те, що я особисто вважаю, що істотних проблем щодо дотримання гендерної рівності в судах немає, все ж погоджуся з необхідністю систематичного та фахового дослідження і контролю за її дотриманням.

Секретар Ради суддів України Олена Журавська:

— Досягнення ґендерної рівності є однією з найбільш актуальних проблем сучасності та розглядається як центральна у справі захисту прав людини, функціонування демократії, утвердження верховенства права та економічного зростання і сталого розвитку. Співвідношення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок впливають, у першу чергу, на дотримання принципу верховенства права. Тривалий час юридична професія вважалася винятково чоловічим видом діяльності, однак останнім часом тенденція змінюється.

Безумовно, проблема гендерної рівності присутня і в судовій владі України. Зокрема, це пов’язано з наявністю упереджених ідей щодо соціальної ролі жінки в суспільстві, стереотипів стосовно здебільшого до жінок, пов’язаних з жіночою емоційністю, частою зміною настрою тощо. Проте здебільшого це не стосується прийому на роботу в суд чи інший орган судової влади чи призначення на посаду судді. Наприклад, у Деснянському районному суді Києва керівником апарату суду є жінка, головою суду — чоловік.

На сьогоднішній день питання дискримінації жінок при просуванні кар’єрними сходами зазнало значного висвітлення у ЗМІ та громадських організаціях. Проте проблема, хоча й у значно меншому розмірі, і досі існує й потребує ще чималих змін як на законодавчому, так і на ментальному рівнях. У цьому питанні наші експерти були одностайні: в судочинстві України дискримінації немає. Цей факт дозволяє сподіватися, що це буде хорошим прикладом для інших структур та роботодавців.

Алла Лесько:

— Я особисто пройшла кар’єрні сходи з першої сходинки (судді місцевого суду) і зараз перебуваю на найвищій сходинці суддівської кар’єри — судді Верховного Суду. Крім того, як відомо, я працювала у Вищій раді правосуддя — конституційному органі державної влади та суддівського врядування. Тому на питання стосовно дискримінації у судочинстві у мене однозначна відповідь: ні.

Просування жінки кар’єрними сходами в судовій системі нашої країни залежить, перш за все, від її особистих якостей як людини і фахівця, а не від її статі. А ще жінці, яка долає кар’єрні сходи, необхідно в певному розумінні зосередитися не на своїй гендерній відмінності там, де вирішальними стають професіоналізм і працездатність, не розраховувати на поблажливість у зв’язку зі своєю статтю і в жодному разі не маніпулювати цим. Це і є способи подолання проявів дискримінації у просуванні кар’єрними сходами для тих жінок, які таку дискримінацію відчувають. За всі роки своєї роботи я не відчувала дискримінації.

Взагалі, на мій погляд, сфері судочинства у нашій країні притаманне гідне ставлення до жінок у професії. Про це свідчать і результати виборів суддівських з’їздів до ВРП, ВККС, Ради суддів України, і статистичні дані про кількість суддів-жінок. Виключення з цього правила існують, однак, на мою думку, вони пов’язані швидше з особистим вихованням певних осіб, і не є загальною тенденцією.

До речі, чомусь гендерна рівність не притаманна органам інших гілок державної влади — Верховній Раді, наприклад.

Олена Журавська:

— При відборі осіб, наприклад, на посади помічників суддів не береться до уваги саме стать особи, а враховуються професійний рівень кандидата, його знання та вміння, а також, звичайно, моральні якості. Кожен суддя здійснює такий відбір індивідуально, і при здійсненні такого вибору я не зустрічала випадків, коли відштовхувались саме від статі людини чи норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин саме жінок і чоловіків.

Те ж стосується й призначення на посади суддів. Вважаю, що добір кандидатів на вказані посади, визначений Законом України «Про судоустрій та статус суддів», повністю виключає можливості дискримінації за ознакою статі. При вказаному доборі перевіряються саме професійні якості людини, її знання, вміння, якості саме людини без розподілу на статі та акцентування уваги на особливостях поведінки жінок та чоловіків.

При здійсненні судочинства суддя є особою без статті, тому оцінювати суддю за ознаками, а точніше, стереотипами, які існують стосовно жінок або чоловіків, є недоречним та непрофесійним.

Гендерне співвідношення працівників апарату судів важко назвати рівним: станом на 01.03.2018 серед державних службовців 91% жінок та 9% чоловіків; серед працівників апарату, які виконують функції з обслуговування, 83% жінок та 17% чоловіків. При тому, що показники серед суддів майже рівні — 50,1% жінок та 49,9% чоловіків. На думку суддів, така ситуація склалася через суспільні стереотипи та невисоку в минулому заробітну платню.

Алла Лесько:

— Скільки б ми не говорили про гендерну рівність, ми не зможемо цим змінити природу жінки і чоловіка. Нам все ж притаманні різні особистісні характеристики і бажання. Тому в певній мірі така ситуація склалася з урахуванням суб’єктивних чинників. Тривалий час оплата праці працівників апарату судів була дуже низькою (зараз вона дещо вища), чим обумовлювався вибір чоловіків не займати ці посади державної служби, адже природнім є бажання чоловіка забезпечити матеріальний достаток своїй сім’ї.

У переважній більшості дівчата виявляли бажання працювати на посадах, які потребують постійного перебування в офісі, стабільного графіку, соціальних гарантій у зв’язку з пологами, на період перебування у відпустках по догляду за дитиною. У жодному разі це не було пов’язано з відмовою в зайнятті цих посад чоловікам (хлопцям), а швидше з їх вибором виконувати саме цю роботу чи іншу.

Олена Журавська:

— У суддівському корпусі та в апараті судів працює переважна кількість саме жінок. На жаль, хлопців у судах працює дуже мало. На мою думку, це пов’язано з усталеною в суспільстві хибною думкою про те, що робота, яку виконують, наприклад, секретарі судових засідань чи секретарі суду, не є чоловічою, оскільки вона неприбуткова та, на думку багатьох людей, не пов’язаних з роботою в суді, недостатньо інтелектуальна чи важка.

Однак, це особистий вибір кожного, яке обирати собі місце у професійному житті.

У дисциплінарній практиці ВРП вже є випадки притягнення до відповідальності суддів-чоловіків за порушення Кодексу суддівської етики через неетичні висловлювання щодо жінок. Які кроки плануються в майбутньому для запобігання таких випадків?

Алла Лесько:

— Як на мене, неетичні висловлювання неприпустимі в рівній мірі і щодо жінок, і щодо чоловіків, взагалі до колег незалежно від їх статі. Будь-яка полеміка втрачає сенс у нашій роботі (а полеміка є невід’ємною частиною нашої роботи, оскільки ми вирішуємо складні правові питання), якщо при цьому не дотримуватися правил етики, як писаних у Кодексі суддівської етики, так і неписаних.

Неетичні висловлювання щодо жінки неприпустимі. А щодо чоловіка — припустимі? Ні! За роки роботи я бачила багато виснажених проблемами жінок і багато виснажених проблемами чоловіків. Вони однаково потребували розуміння. Тому для запобігання таким випадкам, в першу чергу, слід поважати людину, з якою спілкуєшся.

Однак, оскільки чинний Закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає таку підставу дисциплінарної відповідальності, як допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, то зрозуміло, що така поведінка може стати предметом дисциплінарного провадження щодо судді та потягнути його дисциплінарну відповідальність. І це теж дієвий спосіб боротьби з неетичною поведінкою.

До речі, випадок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення норм суддівської етики мав місце і стосовно судді, яка є жінкою. До судді було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя з направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації щодо норм суддівської етики та стандартів поведінки.

Олена Журавська:

— На жаль, адвокати та сторони по справі досить часто мають упереджені думки з приводу судді, відштовхуючись саме від статі особи. Наприклад: якщо суддя жінка, у справах, які стосуються прав дітей, вона, скоріш за все, стане на бік жінки, а при розгляді кримінальних проваджень саме чоловік зможе неупереджено, спокійно та правильно вести процес та винести вирок.

Проте такі думки є хибними, оскільки є неважливим сімейне життя особи, кількість дітей, наявність чоловіка чи дружини. Коли людина переступає поріг суду, вона перестає бути жінкою чи чоловіком. Це професійний суддя, й тут не має значення настрій особи, її характер чи емоційність, не мають значення особливості жіночої чи чоловічої статі.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про те, що в Україні дівчат почнуть приймати до воєнних ліцеїв.

Також ми писали про прийняття Кабінетом міністрів важливого документа, що повинен забезпечити гендерну рівність в Україні.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Присяга судей Антикорсуда: что думают сами судьи о дальнейшей работе
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Сергей Могил
    Сергей Могил
    заместитель председателя Высшего хозяйственного суда Украины
  • Нина Пелипенко
    Нина Пелипенко
    судья Восточного апелляционного хозяйственного суда